Справа № 2-3752/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року

Свердловській міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевцова О.А.,

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Свердловського міського суду Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Свердловантрацит» про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду із позовною заявою та в обґрунтування своїх вимог вказав, що він з 18.01.1982 року по 06.03.2012 року працював у ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна». Згідно висновку МСЕК від 13.04.2012 року йому встановлено стійку втрату професійної працездатності 25 відсотків безстроково у зв’язку із професійним захворюванням. Захворювання професійне, встановлене вперше. Факт праці у шкідливих умовах та здобуття професійного захворювання підтверджується актом № 6 від 14.02.2012 року виданий ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна» ТОВ «ДТЕК «Свердлоантрацит» про розслідування хронічного професійного захворювання. Пиловий стаж оформлено ТОВ ДТЕК з урахуванням усього часу роботи на підприємствах вугільної галузі, але при оформленні акту пиловий стаж не розбито на роботу в ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит». В п. 16 акту вказано винного – підприємство ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит», нарахування страхових виплат відбулось з середньої заробітної плати ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит».

У зв’язку з отриманим професійним захворюванням позивач постійно відчуває фізичний біль та душевні страждання, змушений систематично лікуватися в лікарнях, санаторіях, більшість за свій рахунок. Через це позивач вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, оскільки через втрату професійної працездатності він позбавлений можливості працювати за фахом та в повній мірі забезпечувати сім’ю, з’явилося почуття неповноцінності, оскільки він обмежений у фізичних навантаженнях, життя залежить від вжиття ліків та лікування, хвороба спричиняє біль та душевні страждання. Все це призводить до того, що позивач вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Професійне захворювання було спричинене тяжкими умовами праці на підземних роботах на вугільних підприємствах у сукупності з недосконалістю технологічних процесів видобутку вугілля, запиленістю повітря робочої зони. Де він працював тривалий час, внаслідок чого в теперішній час його постійно турбує його фізичний стан.

Посилаючись на норми чинного законодавства ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду спричинену каліцтвом у зв’язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 25000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит» надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також письмове заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі посилаючись на те, що згідно ст. 59 ЦПК України, висновок МСЕК про наявність моральної шкоди є необхідним доказом по справі. Оскільки вартість душевних страждань є суб’єктивною категорією, то згідно ст. 60 ЦПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Позовна заява не відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України, бо в ній не зазначено і не доказано в чому ж полягає моральна шкода, які вимушені зміни сталися в житті позивача внаслідок професійного захворювання, які саме додаткові зусилля необхідні для організації його життя, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір був ознайомлений з умовами праці, був повідомлений про можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров’я. Застосовуючи ст. 237-1 КЗпП України, які не поширюються на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, позивач не врахував положення ст. 9 Закону Украйни «Про охорону праці» та те, що ці правовідносини регулюються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов’язкового державного страхування, зокрема Законом України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності». Норми закону, яка передбачає такий обов’язок роботодавця по відшкодуванню шкоди, завданої здоров’ю працівника при виконанні ним трудових обов’язків, перед Фондом (чи окремо від нього) немає, оскільки параграф 2 глави 82 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими особами. Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту «б» підпункту 4 пункту 3 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року «У справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зазначаючи, що вказані рішення є взаємовиключними та не можуть застосовуватися при вирішенні спору судом загальної юрисдикції.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, у випадках встановлених законом.

Відповідно до приписів ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з копії трудової книжки (а.с. 6-7), позивач з 18.01.1982 року по 06.03.2012 року працював на роботах під землею у ДП «Свердловантрацит» та ТОВ «ДТЕК «Свердловантрацит».

Копією довідки МСЕК про наслідки визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с. 8) вбачається, що позивачу з 13.04.2012 року встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності безстроково, у зв’язку із вібраційною хворобою.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 14.02.2012 року (а.с. 10-14), на підприємстві ВП «Шахта «Довжанська-Капітальна» проведене розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_2, згідно висновків якого, професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, невикористання засобів індивідуального захисту при роботі інструментом генеруючим локальну вібрацію.

Статтею 8 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що професійне захворювання позивача є наслідком незабезпечення роботодавцем належних умов праці. Професійне захворювання, яке призвело втрату працездатності 25 відсотків безстроково, спричиняє позивачу моральних страждань, які пов’язані з необхідністю лікування, відчуттям фізичних страждань, а також призводить до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей позивача до праці та обмеження можливості їх реалізації, а також виходить із засад розумності та справедливості, у зв’язку із чим оцінює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 8 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Свердловантрацит» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Свердловантрацит» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду спричинену каліцтвом у зв’язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевцов О.А.