Справа № 2-2494/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2008 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.
при секретарях - МАНІЛО Л.В., СНІГУРСЬКІЙ Т.В.
за участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, посилаючись на те, що за час шлюбу вона з відповідачем спільною працею та за спільні кошти придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,23 га в с.Худяки Черкаського району, на якій розпочали будівництво житлового будинку, пральну машину “ВЄКО”. Оскільки шлюб між сторонами розірваний просить суд розділити між сторонами вказане майно, виділити їй у власність Ѕ спільного майна, а саме Ѕ частину квартири, Ѕ частину будинку, Ѕ частину земельної ділянки, пральну машинку, виділити відповідачу Ѕ частину квартири, житлового будинку, земельної ділянки.
В судовому засіданні позивачка та її адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та уточнили, посилались на те, що за час спільного проживання сторін однією сім”єю з листопада 1994 року було набуто за спільні кошти однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 164325 грн., земельну ділянку 0,23 га АДРЕСА_2, вартістю 23788 грн., на якій сторони побудували будинок (гараж-кухню) будівельної готовності 85,2% вартістю 41951 грн., а також придбали пральну машинку ВЄКО вартістю 908 грн, всього набуто майна на суму 230972 грн. Ѕ частина зазначеного майна загальною вартістю 115486 грн. підлягає виділенню позивачці. Після розірвання шлюбу між сторонами виник спір щодо розподілу спільного майна подружжя. Просить суд визнати спільною сумісною власністю сторін вказане майно, розподілити його між сторонами, виділити позивачці у власність земельну ділянку 0,23 га вартістю 23788 грн., незакінчений будівництвом будинок (гараж-кухню) вартістю 41951 грн., всього майна на суму 65739 грн., виділити у власність відповідачу однокімнатну квартиру вартістю 164325 грн., пральну машинку ВЄКО вартістю 908 грн., всього майна на суму 165233 грн., стягнути з відповідача компенсацію різниці вартості майна в розмірі 49747 грн., судові витрати.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, зазначали, що майно, з приводу розподілу якого пред”явлено позов, придбано відповідачем за його особисті кошти, тому не являється спільним майном подружжя, посилались на те, що до укладення шлюбу між сторонами відповідачу належала на праві власності Ѕ частина двокімнатної квартири, яка була ним продана в 1994 році і на отримані кошти в 1995 році придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Земельна ділянка придбана в 2001 році, а також велись будівельні роботи будинку за кошти, отримані від продажу в 1995 році гаражів, належних до укладення шлюбу, в 2005 році придбана пральна машинка. Просили суд в позові відмовити.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.
З матеріалів справи видно, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 09 березня 1995 року.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 червня 2007 року шлюб між сторонами розірваний.
Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та
чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
З матеріалів справи видно, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.12.1994 року ОСОБА_5 продав належну йому на підставі довідки ЖБК-38 № 329 від 23.01.1992р. Ѕ частину двокімнатної квартири квартири АДРЕСА_3, житловою площею 33,3 кв.м, продаж здійснено за 120.000.000 крб.
На підставі договору купівлі-продажу від 16.10.1995 року відповідач прибав за 116.625.000 крб. однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею16,3 кв.м, загальною площею 30,2 кв.м.
На час розгляду справи згідно експертного висновку вартість кв.АДРЕСА_1 складає 164325 грн.
Згідно довідки про доходи заробітна плата позивачки в період 1994-1995 років як державного службовця складала 60-70 грн.
Судом встановлено, що в період шлюбу з позивачкою відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1 за кошти в розмірі 116.625.000 крб., що належали йому особисто і були отримані ним до укладення шлюбу від продажу належної йому на праві власності до шлюбу Ѕ частини двокімнатної квартири АДРЕСА_3 за 120.000.000 крб., тому суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві особистої приватної власності відповідачу, в зв”язку з чим позовні вимоги про визнання спірної квартири спільним майном подружжя та розподілу між сторонами не підлягають до задоволення.
Доводи позивачки про те, що придбання спірної квартири мало місце за суму, що перевищує вказану в договорі купівлі-продажу від 16.10.2005р., в зв”язку з чим на придбання даної квартири нею вкладені кошти від продажу телевізора та власні заощадження переконливими доказами в судовому засіданні не підтверджені, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали покази про те, що про зазначені обставини їм відомо зі слів позивачки, суд також бере до уваги, що на час придбання даної квартири відповідачем свідку ОСОБА_8, що являється онуком позивачки, було 9 років.
Доводи відповідача про те, що кошти, отримані ним від продажу в 1994 році Ѕ частини двокімнатної квартири, що була спільною сумісною власністю з попередньою дружиною, витрачені ним у 1995 році на придбання однокімнатної квартири, підтверджено в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Суд також бере до уваги, що позивачка має у власності згідно її пояснень іншу квартиру, тобто забезпечена постійним місцем проживання.
На підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2001 року ОСОБА_2 в період шлюбу придбав земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с.Худяки Черкаського району, вартість якої згідно експертного висновку від 23.05.2008р. становить 23788 грн.
Відповідно до договору на забудову від 07.06.2002р., будівельного паспорту на забудову сторонами в період шлюбу розпочато будівництво на зазначеній земельній ділянці, на час розгляду справи побудований незавершений будівництвом гараж-кухня, що згідно з експертним висновком від 23.05.2008р. має 85,2% готовності, вартість гаража-кухні складає 41951 грн., споруда складається з двох приміщень, площа гаража становить 19,25 кв.м, площа кухні з грубою становить 14,88 кв.м.
Пральна машина ВЄКО згідно квитанції від 28.08.2005р. придбана ОСОБА_2 в період шлюбу за 999 грн., на час розгляду справи згідно експертного висновку з урахування фізичного зносу вартість пральної машини складає 908 грн.
Судом встановлено, що земельна ділянка та пральна машина “ВЄКО” придбані відповідачем в період шлюбу за спільні кошти подружжя, будівництво гаража-кухні 85,2% готовності на зазначеній земельні ділянці здійснювалось сторонами в період шлюбу за спільні кошти, з використанням їх власної та найманої праці, тобто дане майно являється об”єктом спільної сумісної власності сторін.
Як роз”яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 04.10.1991р. “Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” за позовом дружини, членів сім”ї забудовника, які спільно будували будинок, суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній стороні, а іншій присудити грошову компенсацію.
Згідно ст.70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Враховуючи значний ступінь готовності - 85,2% незавершеного будівництвом гаража-кухні та наявність технічної можливості закінчити його будівництво, відсутність можливості визначення окремих частин даної споруди, що підлягають виділу, так як гараж-кухня складається з двох приміщень гаража площею 19,25 кв.м та кухні площею 14,88 кв.м., недоцільність визнання права сторін на будівельні матеріали та конструктивні елементи даної споруди, а також те, що в судовому засіданні жодна з сторін не ставила питання про присудження їй грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на дане майно, тому суд вважає, що позовні вимоги про розподіл зазначеного майна підлягають до задоволення в частині виділення у власність кожній з сторін по Ѕ частині незавершеного будівництвом гаража-кухні 85,2% готовності вартістю 41951 : 2 = 20975 грн. 50 коп. кожної частки, позовні вимоги щодо розподілу земельної ділянки, що являється об”єктом спільної сумісної власності сторін підлягають до задоволення в частині виділення у власність кожній з сторін по Ѕ частині земельної ділянки вартістю 23788 грн.: 2 = 11894 грн. кожної частки.
Пральна машина “ВЄКО” вартістю 908 грн., що належить до спільної сумісної власності подружжя, перебуває у володінні та використанні відповідача, тому суд з урахуванням неподільності даної речі та фактичного порядку її використання, що склався, вважає, що позовні вимоги щодо розподілу даного майна підлягають до задоволення в частині виділення її у власність відповідачу з присудження з нього грошової компенсаї на користь позивачки в розмірі Ѕ частини її вартості, тобто 908:2 = 454 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачкою оплачені судові витрати по оплаті державного мита в сумі 121 грн.88 коп., витрати по оплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., вартість проведення судової експертизи в сумі 1994,10 грн., всього понесено судових витрат 2145,98 грн, задоволено позовних вимог на суму 34231,50 грн. із заявлених 115484 грн., що складає 29%, тому до стягнення з відповідача підлягають судові витрати в сумі 2145,98 Х 0,29 = 622 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 70 СК України , суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити частково.
Виділити у власність ОСОБА_1 Ѕ частину земельної ділянки площею 0,23 га в АДРЕСА_2 вартістю 11894 грн. та Ѕ частину незавершеного будівництвом будинку (гаража-кухні) АДРЕСА_2, вартістю 20975 грн. 50 коп., всього майна на суму 32869 грн. 50 коп.
Виділити у власність ОСОБА_2 Ѕ частину земельної ділянки площею 0,23 га в АДРЕСА_2 вартістю 11894 грн. та Ѕ частину незавершеного будівництвом будинку (гаража-кухні) АДРЕСА_2 вартістю 20975 грн. 50 коп. та пральну машинку ВЄКО вартістю 908 грн., всього майна на суму 33777 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в сумі 454 грн., судові витрати в сумі 622 грн., всього стягнути 1076 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: