Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 1110/2140/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2013селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Ревякіної О.В.
при секретарі Боковій А.С.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітньої доньки. Вказує, що 31.10.1992 р. уклала з відповідачем шлюб, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач є батьком дитини, з серпня 2012 р. шлюбні відносини припинені, з відповідачем проживають окремо, дитина знаходиться на утриманні позивача. Просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі ? частки усіх видів заробітку, але не менш одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно до її повноліття та розірвати шлюб, оскільки сімейне життя між сторонами не склалося, збереження шлюбу позивач вважає неможливим.
До початку розгляду справи по суті позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд винести рішення про розірвання шлюбу з відповідачем та стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 700 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону до повноліття дитини, оскільки відповідач не має постійної роботи, має мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі. Також просила стягнути судові витрати по справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. Позивач пояснила, що сімейне життя з відповідачем не склалося, на примирення категорично не згодна, збереження сім'ї вважає неможливим. За час окремого проживання відповідач періодично приймав участь в утриманні дитини, купував речі та іграшки, однак допомога надавалася не кожного місяця. Вважає, що відповідач отримує щорічний дохід в розмірі 140000 - 150000 тисяч грн. та має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 700 грн.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач пояснив, що дійсно в кінці серпня 2012 р. вони з дружиною припинили сімейні стосунки, проживають окремо, однак не згоден на розірвання шлюбу, вважає що сім'я розпалася через батьків позивачки. Заперечив проти стягнення аліментів та пояснив, що являється одноосібником, займається обробленням земельного паю та вирощує сільськогосподарські культури, має сезонний заробіток. Періодично надавав добровільну допомогу на утримання доньки, за час окремого проживання з вересня 2012 р. по 01.01.2013 р. витратив на доньку 3420 грн., крім цього надавав добровільну допомогу повнолітньому сину в розмірі 2000 грн.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 жовтня 1992 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Петрівською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області, про що зроблено актовий запис № 6 (а.с.6).
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, при цьому, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Зазначена норма національного законодавства відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Згідно з п.2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сім'я сторін розпалася, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а тому шлюб необхідно розірвати.
З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 03.02.2009 року (а.с. 8).
Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою Петрівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.9).
Позивач працює керівником гуртка в ЦДЮТ Компаніївської районної державної адміністрації, середньомісячний дохід позивача складає 1748 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 18.01.2013 р. (а.с.40).
Відповідач являється одноосібником, має сезонну роботу та мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі. Чистий дохід, отриманий від використання земельного паю за 2012 р., задекларований відповідачем, становить 5684 грн. (а.с.51).
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку.
Відповідно до ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи спір про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, суд враховує, що на даний час відповідач офіційно не працевлаштований, не має постійного доходу, є одноосібником, має мінливий дохід, тому вимоги позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є обґрунтованими, проте їх розмір суд вважає завищеним. Враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений Законом України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік», відсутність у відповідача інших неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні, стан здоров'я відповідача, який є фізично здоровим, з урахуванням матеріального стану обох сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, на утримання неповнолітньої доньки аліменти в твердій грошовій сумі 500,0 грн. на місяць. Відсутність роботи та постійного заробітку не звільніє відповідача від обов'язку утримувати дитину.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Що стосується витрат на правову допомогу, то вони не підлягають стягненню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 (а.с. 17).
Витягом з договору від 24 грудня 2012 року передбачено, що оплата за надані послуги проводиться в розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно, але не менше розміру, визначеного ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р. В матеріалах справи наявна довідка від 24.12.2012 р. про те, що ОСОБА_1 сплатила адвокату 550 грн. за надання правової допомоги (а.с.19), довідка від 05.02.2013 р. про сплату додатково 634 грн. (а.с.52) та розрахунок витрат на правову допомогу (а.с.53).
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до аналізу статей 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом під час вирішення цивільної справи.
Згідно зазначеної норми, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VІ «Про граничний розмір компенсації витратна правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»
Однак, враховуючи що в матеріалах справи відсутній оригінал квитанції, чек або інший належний доказ про сплату позивачем коштів адвокату за надання правової допомоги на суму 550 грн. та 634 грн, а довідка є недопустимим документом, тому витрати на правову допомогу як документально не підтверджені, не можуть бути включені до судових витрат (ч. ст.88 ЦПК України).
На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 107,30 грн. судового збору та на користь держави 214,60 грн. судового збору.
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180-184, 191 СК України, ст. 10, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 31 жовтня 1992 року Петрівською сільською радою Компаніївського району Кіровоградській області, актовий запис № 6 - розірвати.
Залишити позивачу прізвище «ОСОБА_1», яке вона набула під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ід. код НОМЕР_1, проживає по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ід. код НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісяця, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 05 грудня 2012 року до 18 січня 2027 року.
Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь держави 214,60 грн. судового збору (отримувач коштів УДКСУ у Компаніївському районі, код ЄДРПОУ 37323888, банк отримувача - ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, рахунок отримувача 31219206700225, код класифікації 22030001).
Стягнути з ОСОБА_3, ід. код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ід. код НОМЕР_2 судовий збір в сумі 107,30 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя Компаніївського районного суду
Кіровоградської області О.В. Ревякіна