У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/796/294/2013 Категорія: ст. 47 КК
Головуючий у 1-ій інстанції: Дмитрук Н.Ю.
Доповідач: Бєлан Н. О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Бєлан Н.О.
суддів: Боголюбської Л.Б., Дзюбіна В.В.
за участю прокурора: Горбаня В.В.
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
підсудного ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві за апеляціями потерпілої та прокурора Куца О.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року.
Цією постановою ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
та мешканець м. Києва, який не мав судимості, -
звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України з передачею на поруки трудовому колективу телекомпанії ПП «Нове ТВ» та закрито справу за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України.
За змістом постанови, при розгляді справи з клопотанням про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності з цих підстав звернувся його захисник, надавши відповідний протокол загальних зборів цього трудового колективу
Звільняючи ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу, суд узяв до уваги, що той вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, а колектив, де він працює бере його на поруки.
В апеляції потерпіла порушила питання про скасування постанови та повернення справи прокурору на додаткове розслідування, оскільки, на її переконання, ОСОБА_4 вчинив більш тяжкий злочин, ніж інкримінований йому органами досудового слідства. При цьому суд проявив упередженість, бо навіть у постанові не навів докази, які свідчать про те, що під час хуліганських дій ОСОБА_4 застосував зброю. Також апелянт стверджує, що ці обставини досліджені неповно і поза увагою залишені її пояснення щодо незаконних дій слідчого, а її скарга до прокурора з приводу цього не виявлена.
Апелянт зауважує, що суд при вирішенні питання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності не звернув увагу на те, що хуліганські дії останній вчинив в присутності двох малолітніх дітей, і внаслідок яких у її сина 2010 року народження порушився сон на фоні переляку, крім того, вона і син проходили курс лікування, бо лікарями встановлений стан неврозу.
На переконання апелянта, виправлення ОСОБА_4 не відбудеться, оскільки той був нещирим у вибаченні і каятті, і фактично вважав себе невинним, про що свідчать його суперечливі пояснення щодо мети застосування зброї, більш того, він давав неправдиві показання про заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на нього, а на досудовому слідстві взагалі доводив свою невинуватість у вчиненні хуліганських дій.
Потерпіла в апеляції також зауважує, що протягом досудового та судового слідства ОСОБА_4 не намагався відшкодувати моральну шкоду.
В апеляції прокурор наполягає на скасуванні постанови суду як незаконної та поверненні справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду, оскільки також ставить під сумнів висновок суду про щире каяття ОСОБА_4 та визнання ним своєї вини у вчиненні цього злочину.
При цьому прокурор звертає увагу на те, що той приніс вибачення потерпілій тільки у судовому засіданні, але весь час намагався зменшити свою провину. Крім того, прокурор вважає, що суд не дав належної оцінки злочинним діям ОСОБА_4, які той вчинив щодо жінки у присутності дітей, незважаючи на їх плач та прохання потерпілої, інших осіб припинити свої хуліганські дії.
Заслухавши доповідача, пояснення: прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; потерпілої, яка підтримала свою апеляцію про скасування постанови та направлення справи на додаткове розслідування; представника потерпілої про скасування постанови та направлення справи на новий судовий розгляд; підсудного ОСОБА_4 про законність та обґрунтованість постанови, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить апеляцію прокурора такою, що підлягає задоволенню, а апеляція потерплої - задоволенню частково з таких підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що 31 липня 2011 року, приблизно о 20 год.46 хв., біля будинку №1 по вулиці Васильківській в м. Києві, він підійшов до автомобіля «Део Ланос» під керуванням ОСОБА_2., яка зупинилась на червоний сигнал світлофора, де безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, розпочав конфлікт з останньою, під час якого просунув руку через при відкрите вікно лівої передньої двері автомобіля, і, утримуючи потерпілу за волосся, проявляючи особливу зухвалість, намагався вдарити її обличчям об кермо автомобіля. Потім, продовжуючи свої хуліганські дії, проявляючи особливу зухвалість, кулаком правої руки вдарив по лобовому склу автомобіля, пошкодивши його, чим заподіяв потерпілій шкоду на загальну суму 2483, 62 грн.
Відповідно до висновку суду у постанові саме ці дії вчинив ОСОБА_4 та суд погодився з їх кваліфікацією за ст.296 ч.1 КК України.
За змістом ст.47 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності особи в порядку, передбаченому цією статтею, допускається за наявності умов, що стосуються тяжкості діяння, та підстав - щирого розкаяння, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом організації та виправити свою поведінку.
Отже, особа, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачаються такі обставини, які б переконливо свідчили про те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, й не наведені вони у постанові суду.
Так, на обґрунтування висновку про те, що хуліганські діяння, які інкримінуються ОСОБА_4, дійсно мали місце, містять склад злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, та він винний у їх вчиненні, суд у постанові послався тільки на показання підсудного.
Проте, за даними протоколу судового засідання, ОСОБА_4 стверджував, що він підійшов до автомобіля потерпілої на прохання дружини, яка також перебувала за кермом автомобіля і помітила, що та перешкоджає їй під час руху. Крім того, вважав, що автомобіль під керуванням потерпілої їх переслідував, а руку він просунув у напрямку до ключа запалювання, щоб виключити двигун, оскільки йому здалося, що він почув запах алкоголю. Також пояснював, що його рука була зажата, він схопив потерпілу за волосся, але не намагався вдарити. Коли відходив від автомобіля, то здалося, що на нього наїхали, тому він вдарив по склу, від чого воно розбилось.
Під час досудового слідства ОСОБА_4 також наполягав на тому, що подія сталася внаслідок неправомірної поведінки потерпілої і підтримував клопотання захисника про закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину.
Цим обставинам судом не дана належна оцінка і вони не ураховані при вирішенні питання при звільненні підсудного від кримінальної відповідальності з передачею на поруки.
Заслуговують на увагу доводи апелянтів щодо порушення вимог кримінально-процесуального закону про обґрунтованість судового рішення у кримінальній справі.
Зокрема, постанова, що винесена у порядку, передбаченому ст.282 КПК України, повинна бути вмотивованою, а тому суд зобов'язаний навести в ній докази винності особи у вчиненні злочину.
Між тим, у вказаній постанові взагалі відсутні обґрунтування щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину і не проаналізовані докази, які досліджувались судом та визнані достовірними, а також не зазначено, чому відкинуті показання потерпілої, у тому числі й її твердження про наявність у діях підсудного більш тяжкого складу злочину.
Крім того, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен встановити наявність умов і підстав її звільнення від кримінальної відповідальності.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею на поруки, як зазначалось, є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом та виправити свою поведінку
Проте, за даними протоколу судового засідання, ці обставини належним чином не перевірялись, бо відсутні такі відомості, які б свідчили про дослідження матеріалів справи, на підставі яких суд переконався у сумлінному каятті підсудного, при тому, що прокурор та потерпіла заперечували проти звільнення засудженого від кримінальної відповідальності.
При цьому суд не звернув увагу на те, що заявлене клопотання трудового колективу, де працює ОСОБА_4, за змістом не відповідає вимогам ст.47 КК України, оскільки в ньому не зазначено, які заходи виховного характеру та яким чином буде застосовано до ОСОБА_4, і чи зобов'язується він виконувати їх.
Також судом не перевірялось, чи дотриманий порядок порушення колективом такого клопотання, що визначений у частині другій ст.10 КПК України.
За таких обставин, погоджуючись з доводами апеляції про неправильне застосування судом першої інстанції вимог кримінального та кримінально-процесуального закону при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею на поруки, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого належить врахувати наведене вище, та перевірити доводи апеляцій щодо наведених обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Що стосується вимог в апеляції потерпілої про повернення справи на додаткове розслідування, то у такому випадку вони не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року), колегія суддів
У х в а л и л а:
Апеляцію прокурора Куца О.О. задовольнити, апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки та закритті кримінальної справи за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, на підставі ст.47 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд з місця мешкання залишити без зміни.
Головуючий
Судді