АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа № 2-444/12 Головуючий у 1 інстанції: Чередніченко Н.П.
Апеляційне провадження №22-ц/796/2225/2013 Доповідач: Стрижеус А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.,
при секретарі: Луцькій Л.С.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_9
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представників відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_11
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: Київська державна нотаріальна контора №2 про визнання спадкового договору про передачу у власність нерухомого майна недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_4, 3-я особа Київська державна нотаріальна контора №2 про визнання спадкового договору не дійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що їх рідний брат, ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 після ішемічного інсульту у 1-му неврологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні №4 .
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири що розташована за адресою АДРЕСА_1
Після смерті брата, вони ОСОБА_1. та ОСОБА_2 є його спадкоємцями за законом.
02 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 подав письмову заяву до Київської міської державної нотаріальної контори № 2 про прийняття ними спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 у вигляді рухомого й нерухомого майна померлого .
Державний нотаріус повідомила, що 15 вересня 2010 року, між покійним ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3, був укладений спадковий договір № 3549, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований 31 січня 2011 року у БТІ м. Києва за № 31372115 .
Вважають, що вказаний договір порушує їх права як спадкоємців, просили визнати не дійсним вказаний спадковий договір та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: Київська міська державна нотаріальна контора № 2 про визнання спадкового договору про передачу у власність нерухомого майна недійсним - задовольнити .
Спадковий договір, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15 вересня 2010 року і зареєстрованого 31.01.2011 року у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна " за № 31372115, про передачу у власність квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1 - визнати недійсним .
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 подано апеляційні скарги, в яких вони просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності в інтересах відповідача ОСОБА_3, посилається на те, що рішення суду не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, суд дійшов хибного висновку, як при вирішенні справи по суті спору, так і допустив порушення норм процесуального права, не тільки не навівши мотивів відхилення та відмови у прийнятті доводів та доказів відповідачів, але й фактично не вказавши про їх наявність в матеріалах справи
В обґрунтування своєї апеляційної скарги приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посилається на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, суд не надав належну оцінку обставинам справи і не перевірив їх дійсність.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11, які діють на підставі довіреності в інтересах відповідача ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 підтримали доводи своїх апеляційних скарг.
Позивач ОСОБА_1, який також діє на підставі довіреності в інтересах позивача ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_9, яка діє на підставі угоди про надання правової допомоги в інтересах позивача ОСОБА_1, проти доводів апеляційних скарг заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Третя особа - Київська державна нотаріальна контора №2 в судове засідання не з'явилася, суду надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.
За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1301 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на його майно .
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно якого ОСОБА_5 (відчужувач) передав після своєї смерті у власність ОСОБА_3 (набувачу майна) належну йому на праві власності АДРЕСА_1 (т.1 а.с.85, 86).
Відповідно до вимог ст.30 ЦК України, цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, може бути визнаний судом не дійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2, ОСОБА_5 протягом багатьох років страждав на тяжке психічне захворювання та спостерігався за місцем проживання у Київському міському психоневрологічному диспансері № 2, де йому було поставлено діагноз: "шизофренія параноїчного типу". Як вбачається з медичної карти хворого ОСОБА_5 № 3423, покійний ОСОБА_5 з 14 червня 2009 року по 27 червня 2009 року знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні 5 міської лікарні.
Відповідно до історії хвороби № 3423 під час находження в неврологічному відділенні , ОСОБА_5 було встановлено діагноз: Церебросклероз, Гіпертонічна хвороба 3 ст., кризовий перебіг, ускладнення: гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом у басейні правої середньо-мозкової артерії, лівобічний легкий геміпарез. Дискуляторна енцефалопатія з когнітівно-мнестичним зниженням. Під час находження в лікарні ОСОБА_5 виказував скарги на зниження пам'яті, порушення мови.
Медичних даних про те, що після перенесенного інсульту ОСОБА_5 продовжував лікування, матеріали справи не містять.
Згідно акту посмертної комісійної судово - психіатрічної експертизи акт № 537 від 11 червня 2012 року, ОСОБА_5 на момент укладання спадкового договору 15.09.2010 р. страждав стійким хронічним психічним розладом: Шизотиповий розлад особистості, ускладнений органічним ураженням головного мозку (гостре порушення мозкового кровообігу 14.06.2009 р.) з когнітивно-мнестичним зниженням (МКХ-10: Р 21.0, Р 06.8), за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. а.с.243-249).
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наданим суду доказам, а саме: висновку посмертної комісійної судово - психіатричної експертизи, показам свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, котрі узгоджуються з висновком посмертної комісійної судово - психіатричної експертизи.
Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих доказів, які б спростовували висновки комісійної судово - психіатричної експертизи.
Колегія суддів, вважає, що інші доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Як вбачається з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 з Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2, ОСОБА_5 протягом багатьох років страждав на тяжке психічне захворювання та спостерігався за місцем проживання у Київському міському психоневрологічному диспансері № 2 , де йому було поставлено діагноз: "шизофренія параноїчного типу".
Як вбачається з медичної карти хворого ОСОБА_5 № 3423, покійний ОСОБА_5 з 14.06.2009 року по 27.06.2009 року знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні 5 міської лікарні
Як вбачається з історії хвороби № 3423 під час находження в неврологічному відділенні , ОСОБА_5 було встановлено діагноз : Церебросклероз, Гіпертонічна хвороба 3 ст., кризовий перебіг , ускладнення : гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом у басейні правої середньо-мозкової артерії , лівобічний легкий геміпарез.Дискуляторна енцефалопатія з когнітівно-мнестичним зниженням. Під час находження в лікарні ОСОБА_5 виказував скарги на зниження пам'яті, порушення мови.
В матеріалах справи не має медичних даних про те , що після перенесенного інсульту ОСОБА_5 продовжував лікування.
Згідно акту посмертної комісійної судово-психіатрічної експертизи акт № 537 від 11.06.2012 р., ОСОБА_5 на момент укладання спадкового договору 15.09.2010 р. страждав стійким хронічним психічним розладом: Шизотиповий розлад особистості, ускладнений органічним ураженням головного мозку (гостре порушення мозкового кровообігу 14.06.2009 р.) з когнітивно-мнестичним зниженням (МКХ-10: Р 21.0, Р 06.8), за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Справа № 2-444/12
РІШЕННЯ Іменем України
29.11.2012 року Голосіївський суд м. Києва і складі головуючого судді Чередніченко Н.П. ! участю секретаря Малоїд Ю.М.
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 треті особи : Київська державна нотаріальна контора № 2 про визнання спадкового договору про передачу у власність нерухомого майна недійсним,-
встановив:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_4, 3-я особа Київська державна нотаріальна контора №2 про визнання спадкового договору не дійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно мотивуючи своїпозовні вимоги тим , що їх рідний брат, ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 після ішемічного інсульту у 1-му неврологічному відділенні Київської міської клінічної лікарні №4 .
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири що розташована за адресою АДРЕСА_1
Після смерті брата, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є його спадкоємцями за законом.
2 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 подав письмову заяву до Київської державної нотаріальної контори № 2 про прийняття ними спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 у вигляді рухомого й нерухомого майна померлого .
Державний нотаріус повідомила, що 15 вересня 2010 року, між покійним ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3, був укладений спадковий договір № 3549, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований 31.01.2011 р. у БТІм. Києва за № 31372115 .
Вважають , що вказаний договір порушує права позивачів як спадкоємців , просили визнати не дійсним вказаний спадковий договір та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов в повному обсязі.
Під час розгляду справи в суді позивач зазначав, що в 1974 році ОСОБА_5 він знаходився на стаціонарному лікуванні в міській психоневрологічній лікарні №2. В 1992 році він лікувався в стаціонарі психоневрологічного відділення міської клінічної лікарні №8 . Останні 16 років ОСОБА_5 спостерігався за місцем
НОМЕР_1і проживання у Київському міському психоневрологічному диспансері № 2 , де йому було поставлено діагноз: "шизофренія параноїчного типу".
За тривалий час своєї хвороби ОСОБА_5 відзначився багатьма неадекватним діями. За життя ОСОБА_5 обіцяв, залишити квартиру позивачці по справі ОСОБА_1
Після перенесеного інсульту, в середині червня 2009 року, психічний стан ОСОБА_5 значно погіршився. Догляд за покійним ОСОБА_5 під час перебування у лікарні та вдома здійснював спочатку позивач по справі ОСОБА_5, потім його дочка, які він обіцяв залишити у спадок вказану квартиру.
Весною 2010 року, догляд за ОСОБА_5 почали здійснювати його близькі знайомі подружжя ОСОБА_13, яким він також пообіцяв залишити свою квартиру, але через сварку у зв'язку з відмовою їхати в "Острожську Академію" з метою рекламування робіт ОСОБА_5, останній вигнав їх з квартири. В подальшому ,від послуг позивача ОСОБА_1 по догляду за ОСОБА_5,останній відмовився .
Тривала психічна хвороба ОСОБА_5 наклала відбиток на його вчинки: помешкання покійного ОСОБА_5 було забруднене й захаращене , він був неохайним , відвідувачів зустрічав напів одягненим, Під час спілкування з людьми був украй неврівноваженою, істеричною (імпульсивною) особою.
Тривалий час покійний ОСОБА_5 намагався написати "наукову роботу",при цьому вороже відносився до всіх, хто не приділяв уваги його науковій роботі, або був не згоден з її висновками . Останні роки мав хворобливу ідею отримати нобелевську премію , розрахуватись з боргами та "озолотити" близьких до нього людей.
В судовому засіданні відповідачка та її представник позов не визнали та просила відмовити в повному обсязі.У своїх запереченнях та в суді відповідач вказувала на те , що була знайома з покійним ОСОБА_5 на протязі 10 років, між ними склались теплі стосунки, вони разом працювали над музикою та здійснювали записи нових пісень.
Як стало відомо відповідачці в кінці весни 2009 року після роботи над своєю монографією , у останнього стався інсульт, внаслідок якого він потрапив до лікарні , з якої виписався та повернувся до свого помешкання. Від допомоги позивача по справі ОСОБА_1 по догляду за покійним , останній відмовився у зв'язку з неприязненими стосунками ,а також конфліктів між ними .
Деякий час догляд здійснювали ОСОБА_11 та ОСОБА_13. В серпні 2010 року покійний ОСОБА_5 звернувся до відповідача з проханням здійснювати за ним нагляд. За умови здійснення такого нагляду , запропонував після своєї смерті залишити у власність квартиру.
На час укладання спадкового договору покійний ОСОБА_5 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності , спірний договір відповідає вимогам діючого законодавства. Рішень про визнання ОСОБА_5 недієздатним або обмежено дієздатним на час укладання договору не було , про наявність у померлого психічного захворювання їй було не відомо . У відповідача ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не було сумнівів стосовно дієздатності ОСОБА_5 та можливості укладати від свого імені правочини з третіми особами, розуміти значення своїх дій та давати їм адекватну оцінку.
Відповідач по справі приватний нотаріус ОСОБА_4
НОМЕР_1ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила , що спадковий договір було посвідчено відповідно до діючого законодавства. Під час посвідчення спадкового договору між покійним ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_3 не було сумнівів стосовно дієздатності ОСОБА_5 та можливості укладати від свого імені правочини з третіми особами, розуміти значення своїх дій та давати їм адекватну оцінку.
Під час судового розгляду були допитані свідки.Так свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснював про те , що з покійним ОСОБА_5 мав дружні стосунки тривалий час. За життя покійний ОСОБА_5 , його поведінка та вчинки були неадекватними , він характеризував його як людину з розстроєною психікою, у якої були часті провали в пам'яті, який часто втрачав послідовність і тему розмови, який створював собі нестерпні умови життя й побуту і таке інше. У покійного ОСОБА_5 була нав'язлива ідея отримати Нобелівську премію. Пропонував взяти його в співавтори . Хворим себе не вважав. Квартира в якій він мешкав була вкрай захаращена , він був неохайним. Він постійно змінював свої бажання. Йому та іншим знайомим ОСОБА_5 було відомо про те , що покійний страждав на психічну хворобу , неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару та перебував на обліку у лікаря психіатра.
Свідок ОСОБА_7 під час допиту пояснював суду , що покійного ОСОБА_5 знав тривалий час , він мав дружні стосунки з його матір'ю. За життя покійний ОСОБА_5 , його поведінка та вчинки були неадекватними . У покійного ОСОБА_5 була нав'язлива ідея отримати Нобелівську премію. Пропонував взяти його в співавтори в обмін на просування його робіт. Восени 2010 року він повідомив про те , що його винаходи передані до Нобелівського комітету. Хворим себе не вважав. Квартира в якій він мешкав була вкрай захаращена , він був неохайним. Він постійно змінював свої бажання . Пропонував скласти заповіт на свідка, потім на його матір, а потім на інших людей.
Свідок ОСОБА_14 пояснювала , що була знайома з ОСОБА_5 з 2001 року. Він був нормальною людиною, нормально спілкувався із студентами. Виказував намір викладати студентам, але на протязі 2007-2009 років учбову та робочу програму . методичний посібник , конспект лекцій не надав . Мріяв , що отримає Нобелівську премію.
Свідок ОСОБА_13. пояснювала , що деякий час допомагала ОСОБА_5 , він потребував допомоги, пропонував скласти на неї заповіт , але вона відмовилась. Він потребував наукового спілкування , а також казав що не довіряє своїм родичам.
Суд , вислухавши пояснення сторін та їх представників, врахувавши письмові пояснення сторін , покази свідків , дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Відповідно до ст.1301 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони ( відчужувача ) і в разі його смерті набуває права власності на його майно .
Відповідно до вимог ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має особа ,яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними .
Відповідно до ст.203 ЦК України ,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства .Особа ,яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину «шщ^^увдвді
НОМЕР_1
відповідати його внутрішній волі. Ц/
Відповідно до ст. 225 ЦК України , правочин ,який дієздатна особа ,фізична особа вчинила у момент ,коли вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними ,може бути визнаний судом не дійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з вимогами ст.44 Закону України " Про натаріат" під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб ,які беруть у них участь.
Визначення обсязу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами , передбаченими ст.43 цього Закону ,які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи , яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії .
Судом встановлено , як вбачається з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 з Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2, ОСОБА_5 протягом багатьох років страждав на тяжке психічне захворювання та спостерігався за місцем проживання у Київському міському психоневрологічному диспансері № 2 , де йому було поставлено діагноз: "шизофренія параноїчного типу". Як вбачається з медичної карти хворого ОСОБА_5 № 3423, покійний ОСОБА_5 з 14.06.2009 року по 27.06.2009 року знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні 5 міської лікарні
Як вбачається з історії хвороби № 3423 під час находження в неврологічному відділенні , ОСОБА_5 було встановлено діагноз : Церебросклероз, Гіпертонічна хвороба 3 ст., кризовий перебіг , ускладнення : гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом у басейні правої середньо-мозкової артерії , лівобічний легкий геміпарез.Дискуляторна енцефалопатія з когнітівно-мнестичним зниженням. Під час находження в лікарні ОСОБА_5 виказував скарги на зниження пам'яті, порушення мови.
В матеріалах справи не має медичних даних про те , що після перенесенного інсульту ОСОБА_5 продовжував лікування.
Згідно акту посмертної комісійної судово-психіатрічної експертизи акт № 537 від 11.06.2012 р., ОСОБА_5 на момент укладання спадкового договору 15.09.2010 р. страждав стійким хронічним психічним розладом: Шизотиповий розлад особистості, ускладнений органічним ураженням головного мозку (гостре порушення мозкового кровообігу 14.06.2009 р.) з когнітивно-мнестичним зниженням (МКХ-10: Р 21.0, Р 06.8), за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до приписів вимог ст.27,28,29, ЗО ЦПК України , засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення до справи. Обставини які законом повинні бути підтверджені певними засобам и доказування , не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також ДОдоказів у їх сукупності. ^
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » від 06.11.2009 рроку , судам необхідно враховувати , що згідно із статтями 4,10,203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України , актам Президента України, , Постановам Кабінету Міністрів,актам інших органів державної влади України, органів влади АР Крим у випадках і межах , встановлених Конституцією України та законом , а також моральним засадам суспільства.
Відповідач , а також його представники під час розгляду справи не спростували висновків експертів та не надали суду належних доказів відсутності у покійного ОСОБА_5 психічного захворювання .
Під час судового розгляду в судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_6 , яка підтвердила експертні висновки надані в акті експертизи № 537 від 11.06.2012 р., який узгоджується з іншими матеріалами справи.
За наведеного вище вимоги позову є обгрунтованими та такими , що підлягають задоволенню .
Керуючись ст.30,203,225,1302ЦК України , Законом України «Про нотаріат»,ст.ст. 10.27-30,57-58,60,208,209, 212-215 ,218 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , треті особи: : Київська державна нотаріальна контора № 2 про визнання спадкового договору про передачу у власність нерухомого майна недійсним - задовольнити .
Спадковий договір , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15 вересня 2010 року і зареєстрованого 31.01.2011 року у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна " за № 31372115 ,про передачу у власність квартири , розташованої за адресою АДРЕСА_1- визнати недійсним .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Суддя :;}
У 11ІІІІІ!ІІІІІІІІІІІІНІН! III МІ!
НОМЕР_1