АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 22-ц/796/367/13 Головуючий у 1-й інстанції: Новак А.В.
Доповідач: Гаврилова М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Пікуль А.А.
Невідомої Т.О.
при секретарі Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору іпотеки, визнання недійсними договорів про внесення змін до кредитного договору та скасування нарахованих штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ПАТ «КБ «Актив-Банк» третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору іпотеки, визнання недійсними договорів про внесення змін до кредитного договору та скасування нарахованих штрафних санкцій.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що 13 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Комерційний банк «Актив-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Актив-Банк» було укладено кредитний договір № 0713/03, згідно з умовами якого відповідач надав йому суму кредиту в розмірі 1 250 000 гривень, зі сплатою 18 % річних строком до 12 липня 2010 року. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 13 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Комерційний Банк «Актив-Банк» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого позивач передала в іпотеку банку належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Також вказує, що 1 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 0713/03 від 13 липня 2007 року, яким було збільшено розмір відсотків до 21 % річних. 30 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 0713/03 від 13 липня 2007 року, яким збільшено розмір відсотків до 22,1% річних. 30 січня 2009 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 0713/03 від 13 липня 2007 року, яким збільшено розмір відсотків до 26% річних. Посилаючись на те, що зазначені договори про внесення змін до кредитного договору були укладені без її згоди, просила розторгнути договір іпотеки від 13 липня 2007 року. Крім того, просила визнати недійсними зазначені договори про внесення змін до кредитного договору та скасувати нараховані відповідачем штрафні санкції та пеню за кредитним договором № 0713/03 від 13 липня 2007 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Посилається на те, що зміни процентних ставок за кредитним договором з нею, як майновим поручителем не узгоджувались, тому, посилаючись на положення ч. 2 ст. 652 ЦК України, вважала що є всі підстави для розірвання договору іпотеки.
В судове засідання позивач, будучі повідомленою належним чином про день та час розгляду справи, не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, тому відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в її відсутність.
Представник відповідача Білобловський С.В. в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги і просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Комерційний банк «Актив-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційни Банк «Актив-Банк» було укладено кредитний договір № 0713/03, згідно з умовами якого відповідач надав йому кредит в розмірі 1 250 000 гривень, зі сплатою 18 % річних строком до 12 липня 2010 року (т. 1 а.с.10-12).
13 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Комерційний Банк «Актив-Банк» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого іпотекодавець (ОСОБА_3) для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_4 перед іпотекодержателем (ТОВ «КБ «Актив-Банк») за кредитним договором № 0713/03 від 13.07.2007 року щодо своєчасного, не пізніше 12.07.2010 року, повернення кредиту в сумі 1 250 000 гривень, щомісячної сплати процентів (не пізніше останнього робочого дня поточного місяця) за користування кредитом із розрахунку 18% річних, відшкодування збитків, сплати комісій, пені та штрафів у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю належну йому (іпотекодавцю) на праві власності трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 9).
Також з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ПАТ «Комерційний Банк «Актив-Банк» буди укладені наступні договори про внесення змін до кредитного договору № 0713/03 від 13 липня 2007 року:
Договір від 1 вересня 2008 року, згідно умов якого ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 21.00% річних.
Договір від 30 вересня 2008 року, згідно умов якого ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 22.1% річних.
Договір від 30 січня 2009 року, згідно умов якого ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 26.00% річних.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори укладені в письмовій формі, передбаченій законом.
Укладаючи кредитний договір, та договори про внесення змін до нього, сторони кредитного договору ОСОБА_4 та ПАТ «Комерційний Банк «Актив-Банк» висловили свою цілковиту згоду щодо розміру процентної ставки, порядку погашення кредиту, порядку нарахування додаткових виплат за надання банківських послуг, тощо.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Позивач вважає, що укладення між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Актив-банк» договорів про внесення змін до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки без одержання її згоди є підставою для розірвання договору іпотеки, але таке твердження не ґрунтується на нормах закону, який пов'язує можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 625 ЦК України. Позивач таких умов не навела.
Посилання апеляційної скарги на те, що змінилися істотні умови основного договору без згоди майнового поручителя, чим порушено її права, а тому договори про внесення змін повинні бути визнані недійсними, колегія суддів до уваги не приймає виходячи з наступного.
Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого іпотекою, він лише зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником договірних зобов'язань в межах вартості переданого ним в іпотеку майна відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, ці доводи спростовуються Договором від 20 березня 2009 року про внесення змін до договору іпотеки від 13 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 268, відповідно до умов якого, у зв'язку зі зміною процентної ставки по кредитному договору № 0713/03 від 13.07.2007 року, ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання, як майновий поручитель, відповідати своїм майном за виконання зобов'язань ОСОБА_4 за цим кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, у тому числі й сплати процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних (т.1 а.с. 156).
Доводи апелянта, що договори про внесення змін до кредитного договору між банком та її чоловіком ОСОБА_4 порушують її права як дружини колегія судді вважає необґрунтованими, оскільки положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісної власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для розірвання договору іпотеки з підстав, зазначених позивачем. Також не має підстав і для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів про внесення змін до кредитного договору та скасування нарахованих відповідачем штрафні санкції та пеню за кредитним договором № 0713/03 від 13 липня 2007 року, оскільки позивачем не надано доказів, що вказані договори порушують її права та законні інтереси.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що ним допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: А.А. Пікуль
Т.О.Невідома