Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа №22-12321 Головуючий у 1-й інстанції Саламон О.Б.
Доповідач Волошина В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Чайка І.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
07 березня 2012 р. позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 28 серпня 2010 року по 02 березня 2012 року та з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути 44 419,32 грн. (а.с.31-33)
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що відповідач ухиляється від утримання дитини, не надає матеріальної допомоги, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Рішенням суду від 16 вересня 2010 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця до повноліття доньки, однак відповідач не виконує аліментні зобов'язання.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду позивачка ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема зазначала, що рішення суду є необгрутованим, постановлене в супереч матеріалам справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушені норми матеріального права. Судом неправильно застосовані норми ст. 196 СК України. В основу рішення покладені лише покази відповідача. Окрім того, вказувала, що суду надані всі документи необхідні для визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів, а відповідно і пені за несвоєчасну їх сплату, але суд їх проігнорував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх позовних вимог.
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов їх з порушенням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.
За правилами ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.п. 1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
У відповідності з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 січня 2008 р. по 08 вересня 2010 р. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, 03 липня 2008 р.
Донька проживає разом з матір"ю, яка займається її вихованням та утриманням.
Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати на користь позивача ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, 2008 року народження, аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 серпня 2010 року і до її повноліття.
Тобто, за рішенням суду про стягнення аліментів відповідач зобов'язаний сплачувати їх регулярно та в повному обсязі.
Згідно з Інструкцією про проведення виконавчих дій, зареєстрованої Міністерством юстиції України, державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачем.
Після винесення рішення про стягнення аліментів, виконавчий лист подано до ВДВС Деснянського РУЮ, після чого відповідач подав заяву в жовтні 2010 р. про направлення виконавчого листа за місцем роботи. Саме 14 квітня 2011 року ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і лише в липні 2011 року на адресу ПАТ "ХДІ Страхування" від ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві надійшли документи, згідно з якими почалися відрахування аліментів. Однак, 04 липня 2011 року відповідачем написано заяву про звільнення, на підставі якої його звільнено з 15 липня 2011 року, що в свою чергу зупинило процес отримання аліментів. З липня 2011 року перебуває на обліку як безробітний в Деснянському РЦЗ.
Долученою до справи довідкою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо заборгованості по сплаті аліментів підтверджується, що відповідач нерегулярно та не в повному обсязі сплачував аліменти, заборгованість по сплаті аліментів станом на 15 липня 2011 року складає 13 876 грн., станом на 29 лютого 2012 року - 24 089,57 грн. (а.с.7,20).
Відповідно до положень п.7.5.2 Інструкції «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» від 15 грудня 1999 р. розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів) , одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.
В матеріалах справи знаходяться довідки про наявність заборгованості по аліментам відповідача перед позивачкою, які суд не прийняв до уваги. Окрім того, судом не було роз'яснено стороні позивачки вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України. До того ж, розмір пені по аліментам виходячи із заборгованості по аліментам вираховує сторона позивача, а суд виходячи із заборгованості по аліментам перевіряє правильність нарахування цієї пені.
За таких обставин, рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення уточнених позовних вимог.
При цьому колегією суду ретельно перевірений розрахунок пені по аліментам позивачки від 14.01.2013 р., що становить 49076,50 грн. / з вересня 2010 р. по 17 травня 2012 р./ Вказаний розрахунок був проведений лише за той період /дні/, коли відповідач був попереджений про існуючий борг по аліментам. При цьому було враховано довідки ВДВС про наявність заборгованості, довідки з місця роботи відповідача про розмір заробітної плати, а також оплата відповідачем відповідних сум в добровільному порядку.
Разом з тим, посилання відповідача на те, що він не працює, перебуває на обліку як безробітний в Деснянському РЦЗ та сплачував періодично аліменти виходячи із своїх можливостей та розрахунків, а також те, що його позбавляють можливості спілкування з дитиною, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки ці доводи правового значення для вирахування пені при наявності заборгованості по аліментам з вини відповідача не мають будь-якого правового значення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 49076,50 грн. пені по аліментам.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 490,76 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: