АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Боголюбської Л.Б.,

суддів Бєлан Н.О., Шальнєвої Т.П.,

при секретарі Тушинській Я.С.,

за участю прокурора Горбаня В.В.,

захисника ОСОБА_1,

особи, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією особи, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, яка зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1, раніше не судимої, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Згідно з постановою ОСОБА_2 02 квітня 2012 року близько 14 год. 30 хв. прибула до службового кабінету № 25, що у приміщенні Деснянського районного суду м. Києва за адресою: вул. Маяковського, 5 - А, та, будучи незадоволеною прийнятим раніше рішенням суду, з мотивів особистої неприязні до судді ОСОБА_3, спричинила останній тілесні ушкодження у виді: підшкірного крововиливу на задній поверхні шиї зліва від середньої лінії у верхній третині, який згідно висновку експерта КМБ СМЕ № 105/і від 24.04.20012 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, тобто вчинила суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 377 КК України.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 вчинила це суспільно небезпечне діяння в стані обмеженої осудності, а після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка виключає покарання, та згідно з висновком додаткової судово - психіатричної експертизи № 793 від 21.08.2012 року потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Не погоджуючись з цим рішенням ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі щодо неї закрити в зв'язку з відсутністю в її діях складу суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 377 КК України.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що її винуватість у вчиненні суспільно небезпечного діяння не доведена, оскільки вона категорично заперечує заподіяння судді ОСОБА_3 будь - яких тілесних ушкоджень; докази, якими суд обґрунтував свої висновки про вчинення нею цього діяння, є суперечливими, а висновки судово - медичної експертизи про механізм, характер виявленого у ОСОБА_3 тілесного ушкодження не можуть бути доказом у справі, так як з постановою про призначення цієї експертизи вона ознайомилася лише при виконанні вимог ст. 218 КПК України 1960 року, тобто, на думку апелянта, отримані незаконним шляхом.

Апелянт також зазначає, що в ході судового розгляду справи було порушено її право на захист, бо в засіданні приймав участь захисник, від послуг якого вона відмовилася, і бажала захищати свої права самостійно, так як не має коштів, щоб запросити захисника. Крім того, на думку апелянта, кримінальна справа щодо неї була порушена без достатніх на те підстав, а рішення про застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру прийнято судом без урахування висновків стаціонарної судової психолого - психіатричної експертизи, на підставі лише висновків додаткової амбулаторної судової психіатричної експертизи, яка проведена експертом, якому вона заявляла відвід.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та її захисника, які підтримали апеляцію та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляції, зазначивши, що постанова суду є законною і обґрунтованою, провівши частково судове слідство, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апелянта, колегія суддів уважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч.2 ст. 370 КПК України 1960 року постанова в усякому разі підлягає скасуванню, якщо порушено право обвинуваченого на захист.

Як убачається з матеріалів справи, дана кримінальна справа надійшла на розгляд суду першої інстанції з обвинувальним висновком і судовий розгляд справи був призначений на 17 липня 2012 року.

Згідно з висновками стаціонарної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 178 від 15 травня 2012 року на період часу, до якого відносяться інкриміновані їй дії ( 02.04.2012 року), ОСОБА_7 виявляла ознаки змішаного розладу особистості, стан декомпенсації ( F61.0 згідно з МКХ - 10), які суттєво впливали на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, обмежуючи її. За своїм психічним станом на період часу, до якого відносяться інкриміновані їй дії, ОСОБА_2 не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На час проведення експертизи ( 15 травня 2012 року) ОСОБА_2 виявляла ознаки змішаного розладу особистості( F61.0 згідно з МКХ - 10), за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребувала.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 45 КПК України участь захисника в судовому засіданні при розгляді даної справи є обов'язковою.

З матеріалів справи слідує, що судом 17 липня 2012 року в зв'язку з неявкою адвоката, який приймав участь на стадії досудового слідства, в порядку ст. 47 КПК України 1960 року був призначений інший захисник із числа адвокатів Дніпровської колегії адвокатів м. Києва, а розгляд справи був перенесений на 20 липня 2012 року.

20 липня 2012 року в судове засідання з'явилась адвокат ОСОБА_6

В цьому судовому засіданні підсудна та її захисник заявили клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, в зв'язку з чим розгляд справи був перенесений на 27 липня 2012 року.

Підсудній ОСОБА_2 23 липня та 26 липня 2012 року були надані для ознайомлення матеріали справи, з якими вона ознайомилася.

27 липня 2012 року судове засідання не відбулося в зв'язку з хворобою судді і розгляд був перенесений на 30 липня 2012 року.

30 липня 2012 року підсудна ОСОБА_2 відмовилася від послуг адвоката ОСОБА_6, проте суд відмову не прийняв і поставив на обговорення питання про необхідність виклику в судове засідання експерта - психіатра. В зв'язку з необхідністю виклику експерта - психіатра суд оголосив перерву в справі на 31 липня 2012 року.

31 липня 2012 року в судове засідання захисник ОСОБА_6, згідно з посвідченими головуючим зауваженнями на протокол судового засідання за цей день, не з'явилася. Не з'явився в судове засідання і експерт - психіатр, про виклик якого напередодні було прийнято рішення.

Проте, в судовому засіданні 31 липня 2012 року прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, було заявлено клопотання про призначення додаткової амбулаторної психіатричної експертизи в зв'язку з урахуванням поведінки підсудної в залі судового засідання та попереднім висновком комплексної психолого - психіатричної експертизи і запропоновано перелік питань, які, на його думку, слід поставити експерту.

Таким чином, вказане клопотання було заявлене при відсутності захисника підсудної ОСОБА_2 на підготовчій стадії судового розгляду, тоді як питання про призначення додаткової чи повторної експертизи відповідно до вимог ст.ст. 312. 310, 311 КПК України 1960 року може бути поставлене після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, в тому числі після допиту підсудного, а також після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав, прийнявши рішення про виклик експерта в судове засідання, його явку не забезпечив, підсуну не допитав, не з'ясував у експерта, чи можливо усунути в судовому засіданні неясність чи неповноту первинної експертизи, а тому доводи апелянта про те, що судом не взято до уваги висновки стаціонарної комплексної комісійної судово - психолого - психіатричної експертизи № 178 від 15 травня 2012 року, яка проводилася під час досудового слідства, колегія суддів уважає слушними.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, 8 серпня 2012 року, тобто до початку проведення експертизи за постановою суду, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій заявила відвід експерту, який проводив попередню експертизу, і просила проведення експертизи призначити іншому експерту.

Суд заявлений відвід не розглянув, рішення з цього питання не прийняв.

Таким чином, судом при розгляді даної справи були допущені істотні порушення кримінально - процесуального закону, в тому числі і порушення права підсудної ОСОБА_2 на захист, що перешкодило суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, а тому постанова суду підлягає скасуванню, справа - поверненню до районного суду на новий судовий розгляд, але в іншому складі суддів.

В ході нового судового розгляду суду першої інстанції належить з додержанням вимог кримінально - процесуального закону щодо забезпечення права підсудної на захист повно, всебічно і об'єктивно дослідити докази по справі як стосовно інкримінованого ОСОБА_2 діяння, так і стосовно її психічного стану, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Колегія суддів не убачає підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, оскільки вона, хоч і має постійне місце проживання, але проживала одна, перебуває на консультативному обліку у лікаря - психіатра, інкриміноване їй суспільно небезпечне діяння віднесено до злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а, крім того, ОСОБА_2 висловила свою позицію про те, що всі питання, які стосуються її інтересів, вона вважає за необхідне вирішувати тільки із застосуванням насильства.

З огляду на викладене, з метою запобігти спробам продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, колегія суддів уважає можливим залишити обраний щодо ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою.

Керуючись положеннями п. 15 Розділу ХІ „Перехідні положення" Кримінального процесуального Кодексу України, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2012 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2 скасувати.

Кримінальну справу повернути до Дніпровського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_2 - тримання під вартою залишити без зміни.

С У Д Д І:

___________________ _________________ ________________

Боголюбська Л.Б. БєланН.О. Шальнєва Т.П.

[1] Справа № 11/796/201/2013 Категорія КК: ч. 2 ст. 377

Головуючий у першій інстанції Федосєєв С.В.

Доповідач Боголюбська Л.Б.