Справа № 2/1203/937/2012
Провадження № 22ц/782/154/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого: Коротких О.Г.
Суддів: Дмитрієвої Л.Д., Масенко Д.Є.,
при секретарі: Глусенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу по апеляційним скаргам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Виконавчий комітет Артемівської районної у м. Луганську Ради про встановлення меж земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Виконавчий комітет Артемівської районної у м. Луганську Ради про закріплення меж земельної ділянки.
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, який уточнила в ході судового розгляду та в якому просить суд закріпити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 971 кв.м згідно кадастрової зйомки від 08.08.2011 р. МСП "Азімут-2". В данний час позивачка бажає приватизувати земельну ділянку, для чого необхідно узгодити межі земельної ділянки з сусідами, а саме відповідачкою, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Однак, відповідач з причини конфліктів відмовляється від підпису акту узгодженя меж їх земельних ділянок. Своїми діями, відповідач перешкоджає їй приватизувати земельну ділянку.
Відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила закріпити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 згідно кадастрової зйомки МСП "Азімут-2". ОСОБА_1 вказує, що вона бажає приватизувати свою земельну ділянку розміром 873 кв.м., для чого необхідно узгодити межі земельної ділянки з сусідами, а саме з відповідачкою ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, якій вона також не підписала вказаний акт, оскільки не згодна з площею її земельної ділянки. Своїми діями, відповідач перешкоджає їй приватизувати земельну ділянку.
Рішенням суду від 04.12.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2012 року через неповне з'ясування обставин справи і порушення матеріального права, та ухвалити нове рішення на користь ОСОБА_2
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 також було надано апеляційну скаргу, в якій вона ставить питання про скасування рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2012 року з приводу неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права, неналежної оцінки наданих доказів, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.213,ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом;обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені судовому засіданні .Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є сусідами. Позивачу (за первісним позовом) ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1986 р., в якому норма земельної ділянки не встановлена та буде визначена виконкомом при здійснені обміру земель. Вказаний будинок ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 (а.с. 7-8). В техпаспорті від 23.02.1959 р. загальна площа земельної ділянки позивача ОСОБА_2 складала 1104 кв.м (а.с. 12). В техпаспорті від 25.01.1985 р. загальна площа земельної ділянки зменшилася та склала 914 кв.м (а.с. 9-11), та зроблена помітка БТІ від 07.09.2011 р., що норма земельної ділянки не встановлена. В данний час, згідно замірам МСП "Азімут-2" площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,0971 га (а.с. 15). Відповідачу (за первісним позовом) ОСОБА_1 згідно договору дарування від 22.12.2008 р. належить будинок за адресою: АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці розміром 945 кв.м, який вона прийняла у дар від ОСОБА_4 (а.с. 97-99), який він придбав у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу від 17.04.1990 р. У вказаному договорі розмір земельної ділянкі вказаний 600 кв.м (а.с. 50-52). В техпаспорті від 11.02.1959 р. загальна площа земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 складала 872,8 кв.м (а.с. 94). В технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 від 20.10.2008 р. вказана норма земельної ділянки 600 кв.м, додатково лишки 273 кв.м згідно рішення № 237/25 від 24.06.1980 р, а також самочинно захоплена ділянка площею 0,0072 га (а.с. 54, 91-93, 170), що також підтверджується листом Артемівської районної у м. Луганську Ради від 16.05.2012 р. Згідно рішення Артемівського виконкому від 16.02.1962 р. (протокол № 5) за ОСОБА_5 та ОСОБА_10 закріплена земельна ділянка, площею 600 кв.м по АДРЕСА_2 та залишено в користуванні лишки 272 кв.м (а.с. 171). В данний час, згідно замірам МСП "Азімут-2" площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 склала 0,0873 га (а.с. 96). Таким чином, під час користування вишевказаними домоволодіннями їх власники кілька разів змінювалися, також змінювалися розміри та межі між цими земельними ділянками, що знайшло відображення в технічних паспортах на вказані домоволодіння, при цьому розміри земельних ділянок не відповідають первісним земельно-кадастровим документам. Вказані обставини підтверджуються правовстановлюючими документами сторін, матеріалами інвентаризаційних справ на вказані домоволодіння. В теперешній час сторони бажають приватизувати належні ним земельні ділянки, однак не можуть вирішити спір у досудовому порядку, у зв'язку з тим, що між ними склалися неприязні відносини по питанню використання земельних ділянок, їх меж та розміру, відмовляються підписувати одна одній акти узгодження меж земельних ділянок (а.с. 6, 95).
Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції посилається на те, що між сторонами виник спір з приводу визначення розмірів та встановлення меж земельних ділянок, який має вирішуватися органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення таких земельних спорів у встановленому порядку.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 152 Земельного Кодексу України ( 2001 року) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в)визнання угоди недійсною;
г)визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д)застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 158 Земельного Кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Згідно ч. 5 ст. 158 Земельного Кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Крім того, постановою № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, що судам (підсудні) справи за заявами про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної Земельним Кодексом України компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо неможливості судом своїм рішенням встановлювати межі суміжного землекористування, оскільки це не входить до компетенції суду, суди з цих питань тільки розглядають спори у разі незгоди з прийнятим з приводу встановлення меж земельних ділянок рішення органу місцевого самоврядування або про усунення перешкод у землекористування у разі порушення раніше встановлених меж земельних ділянок.
Доводи апелянтів не знайшли підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. 209, 303,304,307, 308, 316, 319 ЦПК України, судова палата, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити, рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :