Справа № 2-688/12

Провадження № 22ц/782/33/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Максюти І.О.

суддів Пригорнєвої Л.І., Авалян Н.М.

при секретарі Ільченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 рокупозивач ПАТ «Український Страховий Дім» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 07.08.2009 між Дніпропетровською філією ПАТ «Український Страховий Дім» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № НТ-09 № 0172. За вказаним договором застраховано автомобіль «Мегсеdes-Benz» 5550, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, у тому числі від ризику ДТП. Страхова сума за договором страхування встановлена в сумі 761 000 грн. Строк дії договору з 00.00. годин 08.08.2009 року до 24.00. 07.08.2010 року. 26.01.2010 року, приблизно о 14.30. на вул. Солончакова у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Мегсеdes», який на праві власності належить ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілю, що належить гр. ОСОБА_2, яким керував водій ОСОБА_4, були спричинені технічні ушкодження. Постановою судді Алчевського міського суду від 26.02.2010 року відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст 124 КУпАП, та накладено штраф в сумі 350 грн., належний сплаті на користь держави. Відповідно до наказу № 94-в від 24.04.2010 року, виданого на підставі акту № НТ-09\0172\Дн1 від 19.05.2010 року страхувальнику було виплачено 61 712,09 грн., у тому числі: 51 914,21 грн. - відшкодування витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу; 9 797,87 грн. в рахунок погашення страхового платежу за договором страхування. На підставі акту № НТ-09\0172\Дн1 від 19.03.2010 року страхувальником було прийнято рішення про виплату застрахованому 12 342,42 грн. - сума ПДВ нарахована на ремонтні роботи, а всього по страховому випадку ОСОБА_2 було сплачено 74 054,51 грн. Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 в порядку регресної вимоги завдану шкоду в сумі 74 524,51 грн., а також витрати, понесені ним по справі по сплаті судового збору в сумі 745,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

У ході перегляду заочного рішення суду позивачем були зменшені позовні вимоги, посилаючись на те, що страховою компанією «Аско Донбас Сєвєрний», де була застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 24 990 грн.( відповідно до ліміту на підставі полісу № ВС5095658 в сумі 25550 грн. за мінусом франшизи в сумі 510 грн.), а тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму збитків: 74 054,51 -24 990= 49 064,51 грн., а також стягнути з відповідача 470 грн. - вартість авто товарознавчого дослідження; 630,44 - витрати на прибуття їх представника в судове засідання; 745, 25 грн. - судовий збір та 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 141-145).

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Страховий Дім» матеріальну шкоду в сумі 49064,51 грн. та витрати по справі в загальній сумі 610,65 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено за необгрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, стягнувши з нього 37777,06 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення 11757,45 грн. відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Вислухавши пояснення апелянта та його представника, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Судом встановлено, що постановою судді Алчевського міського суду від 26.02.2010 року відповідача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст 124 КУпАП, та накладено штраф в сумі 350 грн. Дорожньо-транспортна пригода мала місце 26.01.2010 року на вул. Солончакова у м. Дніпропетровську, внаслідок чого легковий автомобіль «Мегсеdes-Benz» 5550, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, отримав технічні ушкодження, (а. с. 11).

Згідно довідки від 08.02.2010 року та повідомлення про настання страхового випадку від 27.01.2012 року внаслідок ДТП автомобілю, що належить ОСОБА_2, яким керував ОСОБА_4, були заподіяні такі ушкодження: розбиті права фара; праве переднє колесо; передній бампер; капот; праве заднє крило; правий поріг; праве заднє колесо; кришка стаціонарного телефону; спрацювали 3 подушки безпеки (а. с. 15 - 16).

Висновок № 0211\10\СК від 15.02.2010 року, калькуляція на проведення ремонтних робіт та протокол огляду технічного стану автомобіля, що належить ОСОБА_2 , свідчать про виявлені технічні ушкодження та те, що вартість ремонту автомобіля складає 74 064, 51 грн. (а. с. 45 - 50; 51 - 52; 53 - 56).

Зазначена сума була сплачена ОСОБА_2, про що свідчать видаткові касові ордери (а. с. 32 - 41).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з положень ст. 993 ЦК України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Врахувавши, що страховою компанією «Аско Донбас Сєвєрний», де була застрахована обов'язкова цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1, було сплачено страховій компанії позивача 24 990 грн., суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 49 064,51 грн. та витрати, понесених позивачем по справі в сумі 610,65 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що позивач має право на відшкодування шкоди, але судом не враховано право позивача вимагати відшкодування у обсязі права вимоги, яке інша особа (ОСОБА_2), що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Із наказу від 28.04.2010р. про виплату страхового відшкодвання, виданого позивачем, виходить, що ОСОБА_2 здійснена виплата у розмірі 61 712,09 грн., яка складалася з відшкодування витрат на ремот пошкодженого транспортного засобу у розмірі 51 914, 21 гривень та витрат в рахунок погашення наступних частин страхового платежу за договором страхування у розмірі 9797,87 гривень. (а.с.14), а також згідно його заяви від 13.07.2010р. компенсована сума податку на додану вартість у розмірі 12 342,42 (а.с.11-13), що загалом складає 74 054, 51 грн.

Отже, з наведеного виходить, що відшкодована страховиком сума ОСОБА_2 відповідає розміру спричиненої шкоди, а призначення частини платежу у розмірі 9797,87 гривень не є спричиненою шкодою, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата

за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику

згідно з договором страхування. Крім того, ст. 21 Закону України «Про страхування» сплата страхових платежів за договором страхування покладена на страхувальника у якості обов»язку останнього.

ОСОБА_2 має право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди у тому розмірі, у якому вона йому спричинена винними діями відповідача. Але у нього відсутнє право вимоги, яке виникло із договору страхування, укладеного між позивачем та ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено того, що сума у розмірі 9797,87 є відшкодуванням шкоди, оскільки позивач має наміри її відшкодувати у якості наступних частин страхового платежу. На момент виконання відновлювального ремонту автомобіля згідно ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції до 01.01.2011р. операції з надання послуг оподаткування не входили до переліку об»єктів оподаткування податком на додану вартість, тому у позивача відсутнє право вимоги на суму у розмірі майбутніх страхових платежів 9797,87 податку на додану вартість, який дорівнює 20% від даної суми і становить 1959,58 грн.

Отже, при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316,319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український страховий дім» матеріальної шкоди у сумі 49064,51 гривень.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український страховий дім» у порядку регресної вимоги завданої шкоди грошову суму у розмірі 37 777, 06 (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят сім гривень нуль шість копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: