Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/1590/13
Головуючий у I інстанції: Фролов М.О.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного
суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 листопада 2012р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» до ОСОБА_2
про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15 426,90грн. в порядку регресу.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 3 грудня 2009р. уклав з відповідачем договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого була застрахована відповідальність при керуванні автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1. 2 вересня 2010р. з вини відповідача відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої були пошкоджені автомобілі «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, та «Сіат», державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 Відповідно до договору страхування ТДВ «Експресс Страхування» позивачем було виплачено 15 426,90грн. вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобілів. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку із несправністю гальмової системи автомобіля відповідача, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважав, що має право на отримання виплаченої суми.
Рішенням суду від 8 листопада 2012р. позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що суд не взяв до уваги той факт, що він не був запрошений на огляд пошкоджених автомобілів, а в наявній в матеріалах справи калькуляції на ремонт автомобіля «Фольксваген» значно завищена вартість ремонтних робіт, а крім того, калькуляція складена не спеціалізованою організацією, а страховою компанією, яка не здійснює таку діяльність. Також апелянт посилається на те, що суд не з'ясував, кому саме були виплачені страхові платежі, так як з наданих суду документів вбачається, що суми
- 2 -
були виплачені не юридичній особі, яка зазначена у позовній заяві.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта та його представника, представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 2 вересня 2010р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача, та автомобілів «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та «Сіат», державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2010р. відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, яке призвело до дорожньо-транспортної пригоди.
У результаті ДТП були пошкоджені автомобілі «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, та «Сіат», державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4
3 грудня 2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого була застрахована відповідальність при керуванні автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1.
10 грудня 2010р. позивач виплатив 13 358,80грн. страхового відшкодування ОСОБА_3, а 16 березня 2011р. - 2068,10грн. ОСОБА_4
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право зворотної вимоги до відповідача, так як дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку із невідповідністю технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам Правил дорожнього руху..
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.
Згідно ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2010р. встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася у зв'язку із порушенням відповідачем вимог п. 2.3.Б Правил дорожнього руху, тобто відповідач допустив несправність гальмівної системи автомобіля.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач свою вину визнав, постанову суду не оскаржував, вона набрала законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобілів «Фольксваген» та «Сіат», визначений ремонтними калькуляціями, які складені оцінювачем ОСОБА_5, який має відповідне свідоцтво на здійснення такої діяльності (с.с.127).
Посилання апелянта на те, що розмір матеріальної шкоди, визначений ремонтною калькуляцією на автомобіль «Фольскваген», є значно завищеним і ремонтні роботи не відповідають тим пошкодженням, які були завдані даному автомобілю під час ДТП, колегія суддів вважає безпідставними, так як відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не були надані докази, які б спростовували докази позивача у підтвердження розміру матеріальної шкоди.
- 3 -
Відповідно до положень ст.ст. 10 та 60 ЦПК України суд надав можливість відповідачу заявити клопотання про призначення експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобілів потерпілих, однак відповідач такою можливістю не скористався і клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції не заявив.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною 2 даної норми визначено, що апеляційний суд може дослідити нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апелянтом не було наведено поважних причин, які позбавили його можливості заявити клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції, тому апеляційний суд не має законних підстав для дослідження нових доказів.
Твердження апелянта про те, що позивач не повідомив його про час проведення огляду пошкоджених автомобілів оцінювачем, чим були порушені його права, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як Законом України «Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договором страхування, який уклали сторони, не було передбачено обов'язку страховика повідомляти страхувальника про дані обставини, а відповідач не звертався до страховика із такою заявою при повідомленні про настання страхового випадку.
Доводи апелянта про те, що суд не з'ясував, кому саме виплачені страхові платежі, колегія суддів вважає безпідставним, так як позивачем надані суду копії платіжного доручення та видаткового касового ордеру, згідно яких страхове відшкодування виплачено власникам пошкоджених автомобілів ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується, що відповідач повинен повернути позивачу виплачене страхове відшкодування.
Разом з тим, з ремонтних калькуляцій вбачається, що витрати на ремонт розраховані з врахуванням ПДВ у розмірі відповідно 2 226,47грн. та 344,68грн.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Збитки у вигляді ПДВ виникають виключно при ремонті автомобіля у платника зазначеного податку. При ремонті транспортного засобу у особи, що не є платником ПДВ збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом.
Позивачем не було надано документів, які б підтверджували надання послуг з ремонту автомобілів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відповідно сплати ними ПДВ, тому суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення даної суми з відповідача. Сам факт виплати вказаної суми позивачем не може бути підставою для стягнення суми ПДВ з відповідача, так як суд при розгляді справи повинен перевірити правомірність виплати страхового відшкодування та його розміру.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні відповідно до положень ст. 309 ЦПК України. При цьому колегією суддів не встановлено підстав для повного скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.
- 4 -
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 листопада 2012р. змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті» до 12 855грн. 75коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: