Справа № 2/0109/1056/2012
Номер провадження 2/123/19/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2013 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого - судді Білоусова М.М., при секретарі - Рефатовій Г.Р., за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвоката ОСОБА_2, відповідачів по зустрічному позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири спільно набутим майном та поділ її в рівних частках та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, суд -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири спільно набутим майном та поділ її в рівних частках, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач ОСОБА_5 з відповідачем ОСОБА_6 проживали разом без реєстрації шлюбу з 1998 року по 2011 рік, при цьому під час спільного проживання ними була придбана квартира АДРЕСА_1 право на яку на даний час ОСОБА_6 оспорює, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом для захисту свого права. Заявою від 06.12.2012р. поточнивши свої вимоги, просив також визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 відповідно до експертного висновку.
08.08.2012 року ОСОБА_2 діючи в інтересах ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, за якою було відкрито провадження та ухвалою від 06.09.2012 року об'єднано в одне провадження зі справою № 2/0109/1056/2012. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 16.11.2006 року та посвідченому нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим, реєстровий № 2740., в якій зареєстровано вона з дочкою ОСОБА_7, 1999 р.н. Відповідачі по справі у квартирі не зареєстровані, будь-яких договорів оренди або найму житла ОСОБА_6 з ними не укладала, проте останні протягом тривалого часу перешкоджають їй як власнику потрапити до квартири, змінили замки на дверях та не дають їй проходу, у зв'язку з чим просить усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом їх виселення.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів викладених у позові, зустрічний позов не визнав.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 в части совместного проживания ее доверительницы с истцом по основному иску в период с 1998 года по 2011 год признала, в остальной части нее визнала, зокрема посилаючись на свої заперечення в яких зазначила, що позивач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, у зв'язку з чим він відповідно до вимог ст.. 74 Сімейного кодексу України не має права на поділ будь-якого майна, яке придбане ОСОБА_6 під час спільного проживання. Також зазначила, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 у 2006 році у кредит, який вона погасила своїми власними коштами за рахунок продажу свого власного житла, ремонт у квартирі також робила власними силами за свій рахунок та на грошові кошти, що дала її мати. На задоволенні зустрічного позову наполягала, з мотивів викладених у ньому.
Відповідачі по зустрічному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5 не заперечували та підтвердили обставини, зазначені у позові. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити у повному обсязі.
Вислухавши учасників процесу і дослідивши матеріали справи|речі|, суд приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що у 1997 році позивач познайомився з ОСОБА_6 Деякий час вони зустрічалися, а у жовтні 1998 року стали проживати разом на орендованих квартирах. Від спільного життя 09 квітня 1999 року в них народилася донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження (т. 1 а.с. 25), а також поясненнями сторін у справі та третіх осіб.
Оскільки позивач ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживали спільно, були зв'язані загальним побутом, по відношенню один до одного мали взаємні права і обов'язки, то суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного Кодексу України назвати такі стосунки родинними, тому що вони не суперечать моральним основам суспільства.
Проте, встановлюючи факт проживання сторін однією сім'єю у період з 1998 року по серпень 2011 року, суд враховує, що на час виникнення таких відносин діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України, який не визнавав такий правовий інститут як фактичні шлюбні відносини. Проте, Сімейний кодекс України регулює відносини, які виникли, починаючи з дня набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року, який не має зворотної сили, та не поширюється на відносини, які виникли до цього моменту, тому суд вважає необхідним встановити факт проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 однією сім'єю саме з 01 січня 2004 року.
Під час сумісного проживання, 16 листопада 2006 року ОСОБА_5 и ОСОБА_6 придбали за 454500 грн. квартиру АДРЕСА_1, при цьому юридично, за взаємною згодою, квартира була оформлена на ОСОБА_6, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АРК, реєстровий № 2740 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12540679 від 16.11.2006 року (т.1 а.с. 8-10)
При цьому кошти на придбання цієї квартири у сумі 83000 доларів США, що еквівалентно 527220 грн. ОСОБА_6 отримала, в якості споживчого кредиту, від Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» за кредитним договором № 11.17/1-41 від 17.11.2006р.(т.1 а.с. 101-104).
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з п. 3 частини 1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених даним кодексом.
Всупереч вимогам ч.3 ст. 10 і ч. 1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_6 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що кредит нею сплачувався за рахунок особистих коштів.
Доводи представника ОСОБА_6, що частина коштів на погашення кредиту та на ремонт спірної квартири їй були надані батьками, ніякими допустимими доказами, тобто нотаріально посвідченим договором дарування грошових коштів не підтверджуються.
Інший її довід про те, що кредит погашався також за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу нею квартири АДРЕСА_2 також не може бути прийнято судом, оскільки дана квартира продана за 56600 грн., (т. 1 а.с.157), що значно менше суми, наданої у кредит (т.1 а.с. 101).
Щодо доводу представника відповідача ОСОБА_2, що позивач не має права на поділ будь-якого майна, яке придбане ОСОБА_6 під час спільного проживання, оскільки перебував у зареєстрованому шлюбі, то вони на думку суду є неспроможними, оскільки у матеріалах справи мається копія рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 14.05.2002 року, з якої вбачається, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрований 21.09.1985 року Охотською сільською радою Нижнегорського району Кримської області, актовий запис № 12 було розірвано. (т.1 а.с. 159).
З огляду на зазначене, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 є спільно набутим майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як чоловіка та жінки, проживаючих однією сім'єю, що не перебувають у шлюбі.
Щодо вимог позивача про встановлення факту участі у здійсненні ремонтно-будівельних робіт у квартирі за рахунок особистих грошових коштах, то на думку суду вони задоволенню не підлягають, оскільки суду н надано доказів того, що такі роботи взагалі проводилися.
Розглядаючи позовні вимоги щодо поділу квартири на дві рівні частини, суд виходить з того, що відповідно до висновку № 11 будівельно-технічної експертизи від 09.07.2012р. поділ квартири АДРЕСА_1 у рівних частках не представляється можливим, тому що неможливо влаштувати ізольовані входи й ізольовані кухні для кожного зі співвласників.
Не можуть бути задоволені і вимоги позивача про визначення порядку користування квартирою, оскільки, експертним висновком запропоновано два варіанти порядку користування, однак позивач заявивши такий позов, в достатній мірі його не тільки не обгрунтував, але і не вказав, за яким варіантом він просить визначити порядок користування квартирою.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, то з урахуванням наведеного, вони підлягають задоволенню лише в частині виселення ОСОБА_9 та ОСОБА_4, оскільки они поселились в квартиру без согласия истицы по встречному иску, кроме того она будь-якими родинними стосунками з ними не пов'язана.
Згідно зі ст.88 ЦПК суд вирішує питання щодо стягнення судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з позивача підлягає стягненню недоплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3004 грн. за вимогу матеріального характеру.
На підставі ст.. ст. 3, 57, 60, 74 Сімейного Кодексу України, ст. 386, 391 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання квартири спільно набутим майном та поділ її в рівних частках - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період з 01 січня 2004 року по серпень 2011 рік.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільно набутим майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як чоловіка та жінки, проживаючих однією сім'єю, що не перебувають у шлюбі.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_6 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_5 до спеціального фонду Державного бюджету України у Київському районі м. Сімферополя недоплачений судовий збір у розмірі 3004 грн. за вимогу матеріального характеру.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Белоусов М. М.