УХВАЛА

№2-2617/2007

20 листопада 2007 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі: головуючого - судді Островської О.П. при секретарі - Линник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Луганська справу за заявою ОСОБА_1про перегляд та скасування заочного рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

Встановив:

У вересні 2005 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яка їй заподіяна смертельним травмуванням її доньки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, за що він притягувався до кримінальної відповідальності та був звільнений від покарання на підставі акту про амністію.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2006 року позовні вимоги позивачки задоволено.

Відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення та його скасування. В судовому засіданні відповідач та представник відповідача підтримав свою заяву. Позивач та його представник у судовому засіданні заяву вважає безпідставною, просить її відхилити.

Заслухавши пояснення сторін,    дослідивши      матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з наданої заяви, підставами для перегляду заочного рішення суду відповідач вважає розгляд справи у відсутності відповідача, а також ту обставину, що розмір матеріальної та моральної шкоди є завищеним.

Суд вважає доводи відповідача такими, що не заслуговують на увагу. Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, який не повідомив суд про причини неявки, або, якщо вказані ним причини судом визнані неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи,     слухання по справі призначалося кілька разів, відповідач раніше був присутній у судових засіданнях, давав свої пояснення.

У подальшому, як за клопотанням сторін, так і в зв'язку з неявкою відповідача справа судом неодноразово відкладалася слуханням.

Останній раз справа була призначена до розгляду на 22 грудня 2006 року. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, однак за отриманням судової повістки не з'явився, про що свідчить примітка пошти на конверті.

Судом вказана причина неявки відповідача була визнана неповажною. 22 грудня 2006 року судом було постановлено по суті спору заочне рішення. Згідно зі ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде  встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини

неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають суттєве   значення для правильного вирішення спору.

Посилання відповідача у своїй заяві про перегляд заочного рішення на неотримання судової повістки, не спростовує висновків суду про відсутність поважних причин для відкладення справи, і тому не може бути підставою для перегляду заочного рішення та його скасування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду постановлено на підставі наданих суду доказів про наявність та розмір заподіяної позивачці матеріальної та моральної шкоди, та доказів, які підтверджують, що саме відповідач повинен відшкодовувати цю шкоду позивачеві. Ці докази - пояснення сторін, висновки експертних досліджень, інші матеріали судом досліджені у встановленому порядку в судовому засіданні і їм дано належну оцінку.

В заяві відповідача не наведено доказів, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та які спростовують висновки суду

Таким чином, у заяві відповідача не міститься підстав для перегляду та скасуванню вказаного заочного рішення суду.

Керуючись ст. 231 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1про перегляд та скасування заочного рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  - залишити без задоволення.