РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/192/13Головуючий суду першої інстанції:Чернецька В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.

СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА», Нижньогірської філії Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» , про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» про стягнення страхового відшкодування в сумі 13138,94 грн., пені в розмірі 4893,02 грн., моральної шкоди у розмірі 1181,95 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 7 травня 2009 року ОСОБА_7, який керував транспортним засобом Форд Транзит, державний НОМЕР_2, порушивши п.16.11 Правил дорожнього руху України допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ - 21102, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілю позивача були спричиненні механічні пошкодження. Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 22 червня 2009 року ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначив, що у серпні 2009 року вона звернулась до ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки між відповідачем та ОСОБА_7 був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виплата страхового відшкодування була здійснена тільки частково, з посиланням на відсутність грошових коштів.

Позивач вважає, що зазначеними протиправними діями їй була спричинена моральна шкода, яку обґрунтовує порушенням укладу життя, душевними стражданнями в зв.язку з відмовою відповідача відшкодувати спричиненні збитки в повному об'ємі.

У позові ОСОБА_6 просила суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 13138,94 грн., пеню за період з 11 вересня 2009 року до 10 квітня 2011 року у сумі 4893,02 грн., моральну шкоду у розмірі 1181,95 грн., та судові витрати.

Рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 був задоволений частково. З ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» було стягнено у відшкодуввання шкоди 13138,94 грн., пеню за період з 11 вересня 2009 року до 10 квітня 2011 року у сумі 4893,02 грн., вартість експертного дослідження у сумі 350 грн., моральну шкоду у сумі 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 19001,96 грн. В задоволенні решті позову було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» подала апеляційну скаргу та посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про стягнення з ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» на користь ОСОБА_6 страхового відшкодування у сумі 5062,17 грн.

На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не виконані вимоги ст. 33.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язку володільців пошкодженого майна, зберегти транспортний засіб в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Також апелянт зазначив, що суд залишив поза увагою розрахунок, зроблений аварійним комісаром ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА», з якого вбачається, що сума матеріального збитку складає 16072,17 грн., з яких страховою компанією вже виплачено ОСОБА_6 10500 грн.

Крім того, апелянт в скарзі зазначив, що при проведенні судової авто- товарознавчої експертизи неправильно встановлена вартість відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу, оскільки не було враховано ступень зносу; також зазначено, що суд повинен був зменшити суму відшкодування на суму франшизи.

Апелянт також вважає, що ОСОБА_6 звернулась до суду із вимогами про стягнення пені з пропуском строку позовної давності і не надала доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 травня 2009 року на автодорозі Нижньогірське - Лиственне, ОСОБА_7, який керував транспортним засобом Форд Транзит, державний НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21102, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, власником якого є ОСОБА_6.(а.с. 19).

Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 22 червня 2009 року ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 10)

Зі звіту № 31-067 про оцінку вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку автомобілю ВАЗ 21102 державний НОМЕР_1, вбачається, що вартість відновлювального ремонту склала 25952,79 грн., матеріальний збиток спричинений володільцю склав 23638,94 грн. (а.с.14-26).

Відповідно до висновку авто - товарознавчої експертизи № 18356, проведеної під час розгляду справи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ВАЗ 21102, державний номер НОМЕР_1 склала 24214,82 грн.(а.с. 124-138).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» (а.с. 9).

10 серпня 2009 року ОСОБА_6 звернулась до ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» про виплату страхового відшкодування (а.с. 8) та відповідачем було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування. Платіжними дорученнями від 20.10.2009 року, 11.02.2010 року, 15.04.2010 року, 14.05 2010 року, 22.11.2010 року, підтверджується сплата страхового відшкодування на суму 10500 грн.(а.с. 27-30).

Згідно з статтею 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифікату).

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З ст.22.1 Закону вбачається, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Сплата відповідачем частини страхового відшкодування ОСОБА_6 свідчить про прийняття ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» рішення про здійснення такої виплати та визнання страхового випадку.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги закону колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача сплатити ОСОБА_6 частину несплаченої суми страхового відшкодування.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА», про те, що відповідно до статті 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд повинен був зменшити суму відшкодування на суму франшизи.

Відповідно до статті 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, сума страхового відшкодування складатиме 12628,94 грн. (13138,94 грн. - 510 грн.)

Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне у цій частині змінити оскаржуване рішення та зменшити суму страхового відшкодування до 12628,94 грн.

Крім того, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» на користь позивача пені у сумі 4893,02 грн. за період з 11 вересня 2009 року до 10 квітня 2011 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналогічні положення щодо зобов'язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться в ст. 992 ЦК України.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Враховуючи те, що відповідачем у відповідності до частини 3 статті 267 ЦК України у суді було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів вважає за необхідне у цій частині рішення суду змінити, зменшивши суму пені до 1301,39 грн. виходячи з наступного:

Загальний період нарахування пені з 16.09.2010 року до 10.04.2011 року.

1. За період з 16.09.2010 року до 21.11.2010 року сума заборгованості страхового відшкодування скала 14638,94 грн.

14638,94 грн. х 67 (кількість днів) / 365 х 20,5% (подвійна ставка НБУ) = 550,85 грн.

2. За період з 22.11.2010 року до 10.04.2011 року сума заборгованості страхового відшкодування склала 13138,94 грн.

13138,94 грн. х 139 /365 х 15% = 750,54 грн.

Отже, 550,85 грн. + 750,54 грн. = 1301, 39 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не виконані вимоги ст. 33.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обов'язку володільців пошкодженого майна, зберегти транспортний засіб в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт, оскільки відповідачем було прийнято рішення щодо настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування, розмір шкоди якої був встановлений як звітом № 31-067 про оцінку вартості відновлювального ремонту і матеріального збитку та експертизою, що проведена у рамках розгляду справи.

Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що при проведенні судової авто-товарознавчої експертизи неправильно встановлена вартість відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу, оскільки не було враховано ступень зносу, оскільки Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395).

Зазначена Методика використовувалась як при складанні вищенаведеного Звіту, а також експертом при проведені судової авто-товарознавчої експертизи та вирішенні питання щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» моральної шкоди з таких підстав.

Відповідно до ст. 22.3 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК.

Пункти 1 та 2 ч. 2 ст. 23 ЦК передбачають можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправного поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілим особам внаслідок ДТП, необхідно оцінювати ступінь їх немайнових витрат, а також у випадках пред'явлення таких вимог до страховиків враховувати положення ст. 611 ЦК України про те, що таке відшкодування може бути застосовано лише у передбачених законом або договором випадках порушення страховою компанією зобов'язань і виходити з того, чи передбачено укладеним договором страхування можливість такого відшкодування страховиком. Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, покладено на особу, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Таким чином, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, відшкодування страховиком моральної шкоди тільки у випадку спричинення шкоди здоров'ю потерпілого.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_6 до ВАТ «Страхова компанія «АСТАРТА» про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

На підставі наведеного,керуючись статтею 303, пунктом 2,3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» - задовольнити частково.

Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» про стягнення страхового відшкодування та пені - змінити, зменшивши суми страхової виплати до 12628,94 грн. та пені за період з 16 вересня 2010 року до 10 квітня 2011 року до 1301,39 грн.

Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АСТАРТА» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грв. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.

В решті рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді

Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько