Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц-/778/643/13 Головуючий у 1-й інстанції Васецька В.В.

Суддя-доповідач Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Гончара О.С.

суддів Воробйової І.А., Панкеєва О.В.

при секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

В позові позивач зазначала, що 11 квітня 2012 року між сторонами у справі було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язалась у строк до 01 червня 2012 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5 зазначеного договору позивач передала відповідачу грошові кошти в сумі 7990 грн. 00 коп., як часткову попередню оплату за квартиру.

Відповідач не з'явилась на оформлення договору купівлі-продажу, що було призначене на 01 червня 2012 року на 15-00 год.

Згідно п. 6 договору від 11 квітня 2012 року, якщо від укладення договору купівлі-продажу квартири ухиляється продавець, то останній сплачує покупцю неустойку в розмірі часткової попередньої оплати, а також повертає суму часткової попередньої оплати.

У зв'язку з ухиленням відповідача у справі від укладення договору купівлі-продажу, позивач зазнала душевних страждань.

На підставі викладеного, позивач просила суд, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь суму часткової попередньої оплати в розмірі 7990 грн. 00 коп., неустойку в розмірі 7990 грн. 00 коп., витрати пов'язані з оплатою юридичної допомоги в розмірі 5000 грн., моральну шкоду в розмірі 2500 грн. та судові витрати.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми часткової попередньої оплати в розмірі 7990 грн. 00 коп. та витрат пов'язаних з юридичною допомогою в розмірі 1000 грн. 00 коп. залишено без розгляду, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди провадження у справі продовжено.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 214, 60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні рішення порушено норми матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в позовних вимогах скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку,

що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки попередній договір купівлі-продажу квартири нотаріально оформлений не був, одержані стороною договору грошові кошти не можуть бути визнані завдатком, у розумінні ст. 570 ЦК України, а є авансом, тому підлягають поверненню лише сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 7 990,00 грн., які на момент винесення рішення судом першої інстанції по даній справі вже були повернуті ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та правильно вирішив спір.

Відповідно ст. 635 ЦК України попередній договір - це договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому ( основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Нормами статті 635 ЦК України передбачено, що сторона, яка ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір в присутності свідків, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов»язалася у строк до 01.06.2012 року включно укласти з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності.

Позивач передала відповідачу 7 990,00 грн. як часткову попередню оплату за вищезазначену квартиру, за умови якщо від укладання даного договору купівлі-продажу ухиляється ОСОБА_3, то вона зобов»язана сплатити ОСОБА_2 неустойку в розмірі часткової попередньої оплати, а також повернути суму часткової попередньої оплати .

Укладений між сторонами попередній договір від 11 квітня 2012 року нотаріально не посвідчений (а.с. 14,15). Також установлено, що у визначений попереднім договором строк основний договір купівлі-продажу укладений не був, а тому відповідач повернула позивачу 7990 грн.

Відповідно до п. 6 умов договору від 11.04.2012 року, передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань, а саме, вона зобов»язана сплатити ОСОБА_2 неустойку в розмірі часткової попередньої оплати, а також повернути суму часткової попередньої оплати .

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору від 11 квітня 2012 року ОСОБА_2 сплатила відповідачу аванс у розмірі 7 990, 00 грн.

Частини 2 ст. 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

Крім того, частиною 1 ст. 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема квартири укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки, попередній договір не був посвідчений нотаріально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли зобов'язання щодо укладення договору купівлі - продажу квартири в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором, а сплачені позивачем в рахунок виконання договору кошти є авансовими платежами, а не грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, тому повинні повертатися у тому розмірі, в якому вони надавалися.

Також судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. І ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки доказів про її спричинення винними діями відповідача не надано.

Згідно ч.1 ст.88 стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на правову допомогу.

Із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати розподілені відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: