СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
23 жовтня 2006 року | Справа № 2-11/12306-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Маслової З.Д.,
Антонової І.В.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: Артьомов В.Є. за довіреністю;
відповідача: Кримов А.С., Огул Н.Л. за довіреностями;
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 05 вересня 2006 року у справі № 2-11/12306-2006А
за позовом Феодосійської міської санітарно-епідеміологічної станції (вул. Чкалова, 62, Феодосія, 98100)
до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул. Павленка, 20, Сімферополь, 95006)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
На підставі цього Феодосійська міська санітарно-епідеміологічна станція, звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про скасування рішення №24 від 09 лютого 2005 року Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній республіці Крим до Феодосійської міської санепідемстанції про стягнення економічної санкції у сумі 28 400,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 56 800 грн. з моменту його винесення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2006 року у справі №2-11/12306-2006А (суддя А.С. Цикуренко), позов Феодосійської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, задоволено. Скасовано рішення №24 від 09 лютого 2005 року Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим до Феодосійської міської санепідемстанції про стягнення економічної санкції у сумі 28 400 грн. і штрафних санкцій у сумі 56 800 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь Феодосійської міської санітарно-епідеміологічної станції 3,40 грн. держмита.
Не погодившись з винесеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить дану постанову скасувати. Вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. На його думку, до затверджених Кабінетом Міністрів України тарифів на послуги, що надаються за плату закладами санітарно-епідеміологічної служби, податок на додану вартість у розмірі 20% окремим рядком понад тарифів не виділено. Тариф визначався з урахуванням податку на додану вартість. Позивач безпідставно отримав від споживачів виручку, що складає різницю між вирученими коштами від фактично наданих платних послуг та їх вартістю за тарифами, затвердженими в установленому порядку.
05 жовтня 2006 року та 10 жовтня 2006 року ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду було відкрите апеляційне провадження у апеляційній скарзі і призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача надав судові колегії пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.
Розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №2-11/12306-2006А від 23 жовтня 2006 року суддю Видашенко Т.С. було замінено на суддю Антонову І.В.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим повинна бети залишена без змін, виходячи з наступного.
03 лютого 2005 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим було проведено перевірка дотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року №1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та вказуються за плату організаціями та установами Державної санітарної епідеміологічної служби" за період з 22 вересня 2003 року по 01 вересня 2004 року Феодосійською міською санітарно-епідеміологічною станцією, про що був складений відповідний акт №0022 від 03 лютого 2005 року.
У ході проведеної перевірки Державною інспекцією по контролю за цінами в Автономній Республіці Крим було встановлено перевищення гранично встановлених тарифів на послуги, що надаються, за рахунок включення непередбаченої націнки у розмірі 20%.
На підставі складеного акту Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, на підставі статті 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення", винесено рішення №165 від 28 жовтня 2004 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на
суму 28400,00 грн. економічних санкцій та 56 800,00 грн. штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідно до статті 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.
Статтею 6 Закону України „Про ціни та ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до ст..7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до статті 8 Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення : державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України та чинним законодавством України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України „Про систему оподаткування", яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України „Про податок на додану вартість".
Згідно підпунктами 3.1, 6.1 Закону України „Про податок на додану вартість" операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування. Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому, відсутні передбачені законом підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає постанову господарського суду Автономної Республіки Крим винесеною при повному з’ясуванні усіх обставин, які мають істотне значення для справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, апеляційну скаргу залишає без задоволення.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2006 року у справі № 2-11/12306-2006А залишити без змін.
Головуючий суддя підпис О.Л. Котлярова
Судді підпис З.Д. Маслова
підпис І.В. Антонова