Справа №2-4173/12

Категорія 26

2/295/819/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі : головуючого – судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Дехтієвській Т.О.

          розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2012 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 14.08.2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 як позикодавець надав, а ОСОБА_2, що виступила позичальником, отримала грошові кошти в еквіваленті 25 000.00 доларів США з терміном повернення до березня 2008 року. Укладення договору підтверджено розпискою.

Позивач зауважує, що в січні 2010 року відповідач частково здійснила повернення коштів, а саме в розмірі 13 000,00 доларів США. Вказуючи на те, що інша частина боргу є несплаченою, з урахуванням положень ст. 625 ЦК України щодо відповідальності за порушення взятих на себе зобов»язань, просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 114 990,14 грн., що складається: з суми основного боргу – 95 916,00 грн., індексу інфляції - 11 222,17 грн., трьох відсотків річних – 7 851,97 грн.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з вищевикладених підстав.

          Відповідач в судове засідання не з»явилась, про час розгляду справи повідомлялась належним чином. В запереченнях, що надійшли до суду, просить відмовити у стягненні інфляційних сум за безпідставністю, у задоволенні інших вимог відмовити у зв»язку з пропущенням строку позовної давності. Зауважує, що будь-яке часткове повернення кошів не здійснювалось.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що ґрунтуються на договорі позики.

           14.08.2006 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1, що виступив позикодавцем, передав ОСОБА_2 – позичальник, грошові кошти в еквіваленті 25 000,00 доларів США, які остання зобов»язалась повернути до березня 2008 року. На підтвердження укладення договору позичальником складено розписку із відображенням відповідних умов договору.

          В наданих до суду запереченнях відповідачем визнано укладення договору на вищевказаних умовах та написання розписки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В порушення умов договору щодо строків повернення коштів відповідач вказану суму позики не повернула.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Судом встановлено, що строк виконання зобов»язання визначено не пізніше останнього дня лютого 2008 року. Саме з 01.03.2008 року у позивача виникло право на пред»явлення вимог про стягнення боргу. Позивач звернувся до суду 31.10.2012 року, тобто із пропущення визначеного законодавством строку позовної давності. Не є підтвердженими посилання позивача на часткове виконання зобов»язань відповідачем. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. Будь-які докази, що підтверджують часткове виконання зобов»язань з боку відповідача (зазначення таких обставин на тексті боргового документа, інше), не надано.

Приймаючи до уваги вищенаведене законодавче врегулювання виниклих правовідносин між сторонами, суд приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні позову у зв»язку з пропущенням строку позовної давності в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 95 916,00 грн. та суми трьох відсотків річних – 7 851,97 грн., оскільки нарахування даного виду заборгованості, здійсненого на підставі ст. 625 ЦК України, необхідно відносити до додаткових, пов»язаних із основним зобов»язанням, вимог.

Вимога про стягнення інфляційних втрат не підлягає до задоволення у зв»язку з її безпідставністю.

Під час укладення договору позики сторони визначили грошову суму в еквіваленті іноземної валюти.

Згідно ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Приймаючи до уваги, що інфляційні втрати є захистом від знецінення саме національної валюти, не можуть підлягати до стягнення інфляційні втрати за умови визначення боргового еквіваленту в іноземній валюті.

Керуючись ст.ст. 258, 526, 530, 545, 625, 1047 – 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив за заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя:

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

06.02.2013 року Справа № 2-4173/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 06.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира Д. М. Лєдньов

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

06.02.2013 року Справа № 2-4173/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 06.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира Д. М. Лєдньов

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

06.02.2013 року Справа № 2-4173/12

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 06.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира Д. М. Лєдньов