СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
22 листопада 2006 року |
Справа № 2-20/11409-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Антонової І.В.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
прокурора: Бучко Р.В., посвідчення № 259 від 17.10.2005,
Пархоменко Д.П., посвідчення № 229 від 24.11.2004,
позивача: Шовкун С.І., довіреність № 41/35 від 12.01.2006,
відповідача - Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради: не з'явився,
відповідача - Санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України: не з'явився,
відповідача - Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації": не з'явився,
3 особи - ОСОБА_1: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2від 18.04.2006,
ОСОБА_4, довіреність НОМЕР_3від 01.06.2005,
3 особи - ОСОБА_2: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_4 від 14.11.1999,
ОСОБА_5, довіреність НОМЕР_5 від 31.10.2006,
3 особи - ОСОБА_3: не з'явився,
розглянувши апеляційні скарги Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та заяву про приєднання до апеляційних скарг Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 25.07.2006 по справі № 2-20/11409-2006А
за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Адміністрації державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, місто Київ, 01001)
до Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради (вул. Батурина, 8, смт.Лівадія, 98655)
Санаторію "Прикордонник" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (АДРЕСА_1)
Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського, 4, місто Ялта, 98600)
3 особи: ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
ОСОБА_2(АДРЕСА_2)
ОСОБА_3(АДРЕСА_2)
про часткове скасування рішення виконкому Лівадійської селищної Ради НОМЕР_1від 10.06.2005, свідоцтв про право власності, зобов'язання виконкому винести нове рішення, зобов'язання БТІ перереєструвати право власності
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2006 (суддя Луцяк М.І.) по адміністративній справі № 2-20/11409-2006А позов задоволено.
Скасовано рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради НОМЕР_1від 10.06.2005 в частині визнання власником нерухомого майна Держави в особі Верховної Ради України, а також -визначення в якості житлових 2 споруд у складі нерухомого майна, та видані на підставі цього рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № НОМЕР_6 та серії САА № НОМЕР_7. Виконавчий комітет Лівадійської селищної Ради зобов'язаний винести нове рішення, у якому в якості власника майна - споруд санаторію „Прикордонник” по Севастопольському шосе, 4 у смт.Лівадія визнати Адміністрацію державної прикордонної служби України, а в розділі опису об'єктів виключити пункти про наявність статусу „Житлові будинки” за нерухомим об'єктами санаторію -будівлі літер „Б” та літер „Р”, та видати відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” зобов'язано перереєструвати право власності на домоволодіння по Севастопольському шосе, 4 , 4 „а” санаторію „Прикордонник” за Адміністрацією державної прикордонної служби України.
Постанова мотивована тим, що рішенням Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради НОМЕР_1від 10.06.2005 було вирішено визнати право власності держави в особі Верховної Ради України відносно нерухомого майна, згідно до переліку на домоволодіння 4, 4 „а” санаторію „Прикордонник” (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України по Севастопольському шосе в смт.Лівадія міста Ялта. Будівлям і спорудам пляжної зони призначено поштову адресу: смт.Лівадія, Севастопольське шосе, 4 „а”. Комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” зобов'язано призвести правову реєстрацію.
Вказане рішення суперечить діючому законодавству, оскільки органом управляння військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні санаторію „Прикордонник” (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України є відповідний орган державної виконавчої влади, а не Верховна Рада України. На думку суду, управління військовим державним майном, до складу якого відноситься і майно санаторію „Прикордонник”, покладено на Центральний орган державної виконавчої влади - Адміністрацію державної прикордонної служби України. Крім того, безпідставно у складі майна оздоровчої установи в якості житлових будинків визначені дві споруди -літер „Б” та літер „Р”. Вказані будинки не призначені для постійного проживання громадян, оскільки вони споруджувалися: одна -в якості котельної для обігріву спального корпусу, друга -в якості тимчасового збірно-щитового будиночка для тимчасового розміщення співробітників. При винесенні рішення з цього питання Виконавчій комітет Лівадійської селищної Ради вийшов за межі наданих йому повноважень.
Не погодившись з постановою суду, Виконавчій комітет Лівадійської селищної Ради, а також треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять постанову суду скасувати. Сторони вважають, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Судом не застосований Закон України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991, норми якого є спеціальним законом перед Цивільним кодексом України. Частиною 1 статті 33 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991 встановлено, що суб'єктами права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України. Майно санаторію „Прикордонник” є складовою частиною об'єктів загальнодержавної власності держави, та знаходиться у оперативному управлінні санаторію. Суд першої інстанції у своєму рішенні визначив власником цього майна Адміністрацію державної прикордонної служби України, фактично в порушення норм Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” № 147/98-ВР від 03.03.1998 безпідставно лишив власника його права власності.
Сторони вважають, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права. Прокурор, якій діє в інтересах держави, фактично діє в інтересах Державної установи та всупереч інтересів держави. З посилкою на рішення Конституційного суду сторони вказують на те, що інтереси держави та інтереси державної установи можуть не збігатися. Тому, позовну заяву необхідно залишити без розгляду.
Крім того, справа, яку розглянув господарський суд у якості адміністративної справи, не віднесено до категорії адміністративних спорів. На думку Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради, провадження по справі повинно бути закритим.
Комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” звернулось із заявою про приєднання до апеляційних скарг. Сторона вважає, що суд не застосував до правовідносин статтю 33 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991, згідно якої суб'єктом права державної власності є Верховна Рада України. Управління державним майном здійснює Верховна Рада України а також уповноважені їм органи. Вказані норми не суперечать статті 326 Цивільного кодексу України. Законодавством відрізняються суб'єкт права державної власності (держава у особі Верховної Раді України) та органи, уповноважені здійснювати управління державним майном. Яких-небудь доказів, що підтверджують передання на праві власності спірного майна від держави до Адміністрації державної прикордонної служби України, не надано. Стосовно іншого майна у частині визначення літер „Б” та літер „Р” у якості нежитлових, треба приймати до уваги рішення Ялтинського міського суду від 17.05.2004 у справі № 2-80/2004 та ухвалу Верховного Суду України від 30.11.2005. Сторона просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.
Більш детальніше доводи вказані у скаргах.
У запереченнях на апеляційні скарги прокурор та позивач вважають, що постанову суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 змінено склад судової колегії, суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Видашенко Т.С.
Судове засідання було відкладеним з 01.11.2006 на 15.11.2006.
У справі оголошувалась перерва з 15.11.2006 до 22.11.2006.
Представник санаторію ”Прикордонник” (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України у судові засідання не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Судова колегія розглянула справу за відсутністю представника санаторію ”Прикордонник” (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України, оскільки його явку не визнано обов'язковою.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Рішенням Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради НОМЕР_1від 10.06.2005 було вирішено визнати право власності держави в особі Верховної Ради України відносно нерухомого майна, згідно до переліку на домоволодіння 4, 4 „а” санаторію „Прикордонник” (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України по Севастопольському шосе в смт.Лівадія міста Ялта. Будівлям і спорудам пляжної зони призначено поштову адресу: смт.Лівадія, Севастопольське шосе, 4 „а”. Комунальне підприємство „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” зобов'язано призвести правову реєстрацію.
Судова колегія вважає, що Вказане рішення частково суперечить діючому законодавству.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1994 № 238 „Про управління майном, яке знаходиться у загальнодержавної власності і розташоване на території Автономний республіці Крим” центр оздоровлення та відпочинку „Прикордонник” є державної власністю та знаходиться у реєстрі об'єктів державної власності України. У складі центру знаходиться також і майно військової частині № 1487, яка була зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності Прикордонних військ України. Тому, рішення про реєстрацію права власності на об'єкти загальнодержавної власності прийнято на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1994 № 238, Листу Держкомбудівництва України від 23.03.1999 № 12/5-126 „Про оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх у експлуатацію”, але з порушенням Тимчасового Положення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Тому, реєстрація прав власності держави в особі Верховній Ради України є неправильним, оскільки у даному випадку Верховна Рада України не є органом, уповноваженим управляти державним майном.
Судова колегія не погоджується з доводами апелянтів про фактичне позбавлення держави її власності у зв'язку з наступними обставинами.
Згідно зі статтею 33 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991, статтею 326 Цивільного кодексу України управління державним майном, що перебуває у загальнодержавної власності, покладено (до набрання чинності 18.10.2006 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”) на міністерства і інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної влади.
Адміністрація державної прикордонної служби України є згідно з Законом України „Про державну прикордонну службу України” № 661-IV від 03.04.2003 спеціально уповноваженим центральним органом державної влади із спеціальним статусом.
Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
Таким чином, у вказаних правовідносинах відсутній спір про право, оскільки факт належності нерухомості до загальнодержавної форми власності ніким не оспорювався, а тому ніякого позбавлення держави права власності на об'єкти, що її належать та набуття права власності іншої особи (у даному випадку Адміністрації державної прикордонної служби України - центрального органу виконавчої влади) на підставі рішення суду не здійснено.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність проведення змін у правовстановлюючих документах, які знаходяться у оперативному управлінні санаторію „Прикордонник”: Центрального органа державної законодавчої влади на відповідний державний орган виконавчої влади.
Судом першої інстанції правомірно виключено зі складу майна оздоровчої установи в якості житлових будинків дві споруди -літер „Б” та літер „Р”.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, відповідач, а саме Виконавчий комітет Лівадійської селищної Ради повинен був надати докази з того приводу, що дві споруди -літери „Б” та літер „Р”, які знаходяться у складі майна оздоровчої установи, є житловими приміщеннями.
Відповідач не надав жодного доказу того, що вказані будинки призначені для постійного проживання громадян, оскільки не спростовані поясненнями позивача, що вони споруджувалися: одна -в якості котельної для обігріву спального корпусу, друга -в якості тимчасового збірно-щитового будиночка для тимчасового розміщення співробітників.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради працюючих № НОМЕР_8 від 05.05.1973 встановлено, що вказані будівлі забудовані господарським засобом, без згоди з міськими організаціями, на обліку у бюро технічної інвентаризації не знаходились. Тому, вказаним рішенням погоджено тимчасово використовувати дані приміщення під гуртожиток з урахуванням зносу вказаних будівель відповідно до Генерального плану розвитку дому відпочинку.
Згідно з Генеральним планом розвитку санаторію „Прикордонник” Державної прикордонної служби України на 2005-2010 рік замість списаних з балансу гуртожитків, що зазначені за планом-схемою території здравниці під літерами „В” та „Р” передбачено знесення цих будівель та будівлю двох нових спальних корпусів.
Судова колегія не приймає до уваги документи судових рішень Ялтинського місцевого суду від 17.05.2004 у справі № 2-80/2004 та інших судових закладів про те, що вказані споруди є житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Але особа, а саме, Адміністрація державної прикордонної служби, якої згідно з її статутом належить право розпорядження державним майном від імені держави, не приймала участь у цих судових засіданнях, де вирішувались питання фактичного відчуження державного майна.
Крім того, факти, що спірні будівлі є житловими приміщеннями, які споруджувались з метою використання їх як житлових приміщень, та приймались у експлуатацію як відомче житло, і надавались у встановленому законом порядку на підставі відповідних рішень адміністрації та профспілкового органу, вказаними судовими рішеннями не встановлювались.
Таким чином, вказані рішення суду не мають фактів преюдіційного призначення, а тому не приймаються до уваги.
Судова колегія не приймає до уваги надані третіми особами платіжні документи про сплату комунальних послуг, оскільки за відсутністю договору житлового найму ці докази не є належними доказами про правову природу зайнятих ними приміщень.
Копії облікових карток, надані третіми особами, також не є належними доказами створення спірних приміщень як житлового фонду. Оскільки документи бухгалтерського обліку не є правовстановлюючими документами, вони не приймаються до уваги як належні докази, що спростовують висновки господарського суду.
Доводи сторін про непідвідомчість розгляду цієї справи на підставі Кодексу адміністративного судочинства України не приймаються до уваги у зв'язку з відсутністю доказів порушення норм статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України з боку суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Залучення фізичних осіб до участі у справи в якості 3 осіб не перешкоджає розгляду цієї справи у господарському суді за правилами адміністративного судочинства, оскільки згідно з роз'ясненнями наданих Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/ 2351 від 20.10.2006 залучення до участі у справі в якості третьої особи фізичної особи не впливає на підвідомчість спору господарському суді.
Доводи про відсутність правових підстав для пред'явлення позову прокурором не приймаються до уваги на підставі такого.
Статут Адміністрації прикордонної служби України визначено Законом України „Про Державну прикордонну службу України” № 661-IV від 03.04.2003 та Указом Президента України, яким затверджено положення про неї. Адміністрація державної прикордонної служби України є органом державної влади. Тому, представляючи інтереси органу державної влади, прокурор діяв в інтересах держави, а не в інтересах окремої установи чи підприємства.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України „Про оборону України” № 1932-XII від 06.12.1991 військове формування -це створена відповідно до законодавства України сукупність військових об'єднань, з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканості у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього введення воєнних дій.
Стаття 12 вищевказаного Закону „Завдання інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів” вказує на те, що участь в обороні держави разом із збройними силами України беруть у межах своїх повноважень також Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України, Міністерство Внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні органи.
Таким чином, Державну прикордонну службу України віднесено до числа інших військових формувань.
У зв'язку з цим, на Державну прикордонну службу України поширюється законодавство про особливості правового режиму військового майна, визначеного Законом України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” № 1075-XIV від 21.09.1999, та інші акти військового законодавства. Нагляд за дотриманням законності в ній та контроль за її діяльністю здійснює військова прокуратура.
Таким чином, на підставі вищевказаного, судова колегія відмовляє у задоволенні апеляційних скарг.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та заяву про приєднання до апеляційних скарг Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2006 у справі № 2-20/11409-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді І.В. Антонова
Т.С. Видашенко