СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21 листопада 2006 року | Справа № 2-5/10844-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Антонової І.В.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Солодухін М.П., довіреність №0214/575 від 02.06.06;
відповідача: Бородкін О.А., довіреність №87 від 15.08.06;
розглянувши апеляційну скаргу Сімеїзської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 18 вересня 2006 року у справі № 2-5/10844-2006
за позовом Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, 2, Сімеїз, 98680)
до Колективного рибальського господарства "Луч" (вул. Свєрдлова, 3, Ялта, 98600)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2006 року у справі №2-5/10844-2006 у позові відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити.
Під час повторного розгляду справи, в порядку передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.
Сімеїзська селищна рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Колективного рибальського господарства "Луч" про визнання права власності на 4/10 частини жилого будинку № 11 по вул. Баранова, в селищі міського типу Сімеїз Автономної Республіки Крим, мотивуючи свої вимоги тим, що об’єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із ксерокопії Статуту колективного риболовецького господарства "Луч", затвердженого рішенням загальних зборів членів господарства від 18 листопада 1998 року вбачається, що колективне риболовецьке господарство, далі "господарство" є правонаступником Пайового колективного риболовецького господарства "Луч". Однак у Статуті не вказано, що Господарство створено шляхом реорганізації Пайового колективного риболовецького господарства "Луч". Із ксерокопії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00 446505 вбачається, що 24 лютого 1995 року була проведена державна реєстрація Колективного риболовецького господарства "Луч".
Колективне риболовецьке господарство "Луч" є колективним сільськогосподарським підприємством в понятті статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" з моменту його перетворення згідно протоколу загального збору колгоспників рибколхозу "Пролетарський луч" № 1 від 18 березня 1993 року.
Не можна вважати перетворенням пайового колективного риболовецького господарства "Луч" в Колективне риболовецьке господарство "Луч" згідно рішення загального збору членів Господарства (Протокол № 2 від 8.11.1998), оскільки в цьому випадку організаційно-правова форма Господарства не змінювалась і Господарство не виключалося із Державного реєстру підприємств і організацій України.
У даному випадку було перейменовано підприємство без зміни організаційно-правової форми.
Пункт 3 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачає, що підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Однак, у Пайового колективного риболовецького господарства не була проведена державна реєстрація.
Таким чином, ні реорганізація ні ліквідація КРГ "Луч" як колективного сільськогосподарського підприємства проведена не була, тому на відповідача не можуть розповсюджуватися норми пункту 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно якого об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарчі у меліоративні системи підприємств, які не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств і передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безвідплатній передачі до комунальну власність в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки дана стаття Закону застосовується у випадку реорганізації або ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства.
Під тими же підставами не застосовується до відповідача пункт 5 Порядку безвідплатної передачі до комунальний власності об’єктів соціальної сфери, житлового фонду, в тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарчих меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, які не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств і передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого Ухвалою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253.
Згідно реєстраційного посвідчення БТІ м. Ялти спірне домоволодіння №11 по вул. Баранова в смт Сімеїз зареєстровано за колективним пайовим риболовецьким господарством „Луч” на підставі рішення Ялтинскої міської ради №82(2) від 24 лютого 1995 року.
Відповідно до пункту 4 даного Порядку, у разі коли ініціатором передачі об'єктів у комунальну власність є місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником.
Передача майна здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об’єктів у комунальну власність, до якої входять представники підприємства-правонаступника та представники трудового колектив. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Тобто Порядок вилучає яку-небудь примусову передачу майна від підприємств-правонаступників колективних сільськогосподарських підприємств до власності органів місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Таким чином, господарський суд правомірно дійшов висновку, що позивач не має право вимагати визнання права власності на спірний об’єкт, у зв’язку з чим в позові належить відмовити.
Севастопольський апеляційний господарський суд колегія не знаходить підстав для скасування рішення господарського суду, оскільки воно відповідає чинному законодавству.
Керуючись статтями 101, 103 (частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сімеїзської селищної ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2006 року у справі № 2-5/10844-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді І.В. Антонова
Т.С. Видашенко