31.01.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц/797/200/2013р. Головуючий у першій

Категорія 27 інстанції Лушніков В.Ф.

Доповідач у апеляційній

інстанції Сундуков В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Сундукова В.М.,

суддів: Клочка В.П., Єфімової В.О.,

при секретарі: Лашкевич Н.О.,

за участю: ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Рада опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації про встановлення факту сумісного проживання без реєстрації шлюбу за період з 30 січня 2004 року по 17 лютого 2005 року та за період з 21 липня 2006 року по 26 жовтня 2007 року, визнанні права на гараж, що розташований у АДРЕСА_3, як об'єкт загальної сумісної власності та визнанні права власності за позивачем на ? частки на цей гараж,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Рада опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації у якому просила встановити факт сумісного проживання її з ОСОБА_8 у період часу з 30.01.2004 року по 17.02.2005 року та з 21.04.2005 року по 26.10.2007 року без реєстрації шлюбу, визнати гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3 сумісно нажитим майном, визнати за нею право власності на 1/2 частину гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, що був придбаний нею та ОСОБА_8 під час сумісного проживання без реєстрації шлюбу.

Вимоги позову мотивувала тим, що по справі зібрано достатньо доказів в підтримку позовних вимог про її спільне проживання з ОСОБА_8 та придбання, в цей час майна, а саме гаражу що розташованого у АДРЕСА_3.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, постановити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи до лютого 2004 року ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, шлюб з якою був розірваний 29.01.2004 року, що підтверджується рішенням суду Першотравневого району м. Мінськ Білорусі, яке набуло чинності 10.02.2004 року.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

З роз'яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що при застосуванні ст.74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про неможливість оцінювати стосунки сторін до 10.02.2004 року є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам діючого законодавства.

Судом першої інстанції також встановлено, що 14.09.2004 року ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу та придбав гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

18.02.2005року позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб.

19.06.2006 року рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя по цивільній справі № 2-46/2006 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу вирішено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, зареєстрований 18.02.2005 року відділом РАГС Ленінського РУЮ м.Севастополя розірвати.

Крім того, з даного рішення вбачається, що подружжя близько 10-11 місяців тому припинили сімейно-шлюбні відносини: спільне господарство не вели, сумісний бюджет відсутній, подружні стосунки припинені, спору про поділ майна між сторонами не було. Суд першої інстанції встановив, що сім'я сторін розпалася внаслідок відсутності сімейних відносин, та прийшов до висновку, що сторонами міцної сім'ї створено не було, шлюб тривалий час існував формально.

30 червня 2006 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя по цивільної справі № 2-46/2006 набрало законної чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що спірний гараж було придбано ОСОБА_3 в період коли останній і вона проживали однією сім'єю.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи позивачу в позові, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_3 і позивача останньою не доведено.

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитись.

Як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_5 у суді першої інстанції його батько - ОСОБА_8 після звільнення у вересні 2003 року з посади генерального директора ЗАТ "Солнечний ДСК-1", розташованому у АР Крим, до травня 2004 року проживав у м. Мінську, а потім літом 2004 року проживав в Криму у м. Севастополі у квартирі АДРЕСА_1, яка була ним куплена в період браку з його матір'ю. Як йому відомо, у 2005 році батько часто подорожував у відрядження у м. Москву, а з березня 2006 року до смерті його батько був зареєстрований та фактично мешкав у м. Мінську за адресою - АДРЕСА_2 разом зі своїм батьком - ОСОБА_6 Про шлюб його батька з позивачкою ОСОБА_3 йому стало відомо після смерті батька у 2009 році від ОСОБА_10, тому стверджує, що його батько зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 виключно формально в зв'язку з народженням позашлюбної дитини.

Також з показань свідків, які були допитані в судовому засіданні суду першої інстанції, - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - не можна вважати встановленим, що позивач зі спадкодавцем в період з 30.01.2004 року по 17.02.2005 року, а також з 21.07.2006 року по 26.10.2007 року проживали однією сім'єю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильного оцінив всі обставини справи і обґрунтовано ухвалив рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.М.Сундуков

Судді: В.П.Клочко

В.О.Єфімова