Справа № 1-кп-25/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2013 р.

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Шевцова О.А.,

за участю секретаря - Кречун М.О.,

прокурора - Кондратенко А.І.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Свердловського міського суду Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12012030340000033 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Свердловська Луганської області, українця, громадянина України, холостого, з середньо-технічною освітою, не працюючого, раніше засудженого 05.04.2012 року Свердловським міським судом Луганської області за ч.1 ст. 164 КК України до 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2, на підставі рішення Свердловського міського суду Луганської області від 07.04.2009 року, зобов'язаний сплачувати аліменти ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2009 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_2 ніяких заходів щодо погашення заборгованості не вживав, неодноразові попередження державного виконавця про необхідність працевлаштуватися та погасити заборгованість ігнорував, внаслідок чого в період з 02.03.2012 року по 06.12.2012 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 8703 грн. 65 коп., яка значно перевищує сукупну суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України визнав частково та пояснив, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_5 року народився син ОСОБА_4. В подальшому шлюб з ОСОБА_3 було розірвано. За рішенням Свердловського міського суду Луганської області з нього були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 23.03.2009 року. Також обвинувачений пояснив, що коли працював на шахті аліменти виплачував щомісяця, в подальшому був звільнений з роботи за прогули. З 2 березня по 6 грудня 2012 року аліменти не виплачує оскільки не має постійного місця роботи, на життя заробляє тимчасовими заробітками, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. Обвинувачений визнає вину частково у зв'язку із тим, що не визнає себе злісним не платником аліментів, у судовому засіданні вказав, що в подальшому має намір сплачувати аліменти.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що дійсно перебувала з обвинуваченим у шлюбі, від якого народжено дитину. В 2009 році рішенням суду з обвинуваченого було стягнуто на її користь аліменти на утримання дитини та на її утримання до досягненню дитиною 3 років, які обвинувачений сплачував з червня 2009 року по липень 2010 року. Після того як його звільнили з роботи він перестав платити аліменти. Дитині вже 5 років але обвинувачений не бажає її бачити. Після того, як ОСОБА_2 вперше було притягнуто до кримінальної відповідальності за несплату аліментів, була проведена експертиза щодо встановлення факту батьківства, відповідно до висновків якої ОСОБА_2 є батьком дитини. Але після цього, аліменти також не сплачував. В грудні 2012 року потерпіла звернулася до міліції із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_2, після чого останній сплатив їй у грудні 2012 року 1000 грн. та в січні 2013 року 600 грн. Потерпіла висловила думку, що зазначені кошти сплачені обвинуваченим у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а не у зв'язку із тим, що ним зроблені належні висновки щодо необхідності сплати аліментів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що 13.05.2009 року на виконання до ВДВС Свердловського МУЮ надійшов лист про стягнення аліментів з обвинуваченого. Аліменти стягувалися із заробітної плати обвинуваченого до серпня 2010 року. Після цього аліменти ним не сплачувалися та було направлено подання про його притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КК України, за якою його було засуджено. Але після засудження ОСОБА_2 він також не виконував рішення суду та аліменти не сплачував. Після звернення потерпілої про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, нею було підготовлено та надано до міліції розрахунок заборгованості по сплаті аліментів. Розрахунок складений відповідно до вимог Сімейного кодексу України, суми заборгованості визначалися з урахуванням відомостей про середню заробітну плату для відповідного регіону, які отримані в Управлінні статистики.

Дослідженням доказів та документів, які містяться у матеріалах кримінального провадження встановлене наступне.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 07.04.2009 року (а.с. 20), яким зобов'язано обвинуваченого сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 05.04.2012 року (а.с. 22-24), яким засуджено ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначене покарання у вигляді 80 годин громадських робіт.

Розрахунками заборгованості по сплаті аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 (а.с. 21, 36), з яких вбачається що за період з 02.03.2012 року по 06.12.2012 року заборгованість по сплаті аліментів складає 8703,65 грн.

У судовому засіданні захисником обвинуваченого було заявлене клопотання про визнання недопустимими доказами розрахунки, які містяться в матеріалах кримінального провадження, мотивуючи це тим, що під час розрахунків заборгованості по сплаті аліментів необхідно виходити з розміру у 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Надаючи оцінку розрахункам заборгованості по сплаті аліментів на предмет належності як доказів, суд виходить з того, що відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Враховуючи те, що ОСОБА_2 не працював на час виникнення заборгованості і не працював на час визначення її розміру, розрахунок заборгованості по сплаті аліментів складено з дотриманням вимог Сімейного кодексу України, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Таким чином, суд допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження, надавши оцінку належності та допустимості доказів, вважає, що у судовому засіданні доведено, що ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст.164 КК України, а саме, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, провину визнав частково, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий.

Пом'якшуючих обставин, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено. Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

З урахуванням вказаного суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку із чим на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання обвинуваченого можливо звільнити з іспитовим строком в 1 рік, з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжні заходи стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 не обиралися.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.164 КК України, та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком в 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області.

Суддя Шевцов О.А.