Справа №2-3178/12

Категорія 19

2/295/138/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі :

головуючої – судді Комісарчук О.В.

секретаря Содель А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Прокуратури м. Житомира в інтересах Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської облдержадміністрації до комунального підприємства «Житомирбудзамовник», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна,-

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора м. Житомира звернувся до суду в інтересах держави з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08.09.2011 р. між КП «Житомирбудзамовник» (далі – відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі відповідач-2). Також просив витребувати з її незаконного володіння вказану квартиру. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відчуження квартири КП «Житомирбудзамовник» відбулось на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.07.2011 року, яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, а відтак укладений договір є недійсним. Зазначає, що квартира підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідачки, оскільки вибула з власності позивача з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає поверненню у власність Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської облдержадміністрації.

В судовому засіданні прокурор Дереча І.В. та представник позивача позов підтримали в повному обсязі. Пояснили, що спірна квартира вибула з власності Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської облдержадміністрації (далі за текстом - Управління) незаконно. Право позивача на квартиру підтверджується Адресним переліком квартир, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 повинна була бути передана позивачу на виконання вимог Угоди про дольову участь у фінансуванні будівництва по вул. Народицькій, 21 в м. Житомирі від 30.12.2004 року (далі за текстом Угода про дольову участь) та Договору про пайову участь у будівництві житла № 12 від 21.12.2004 року (далі – Договір про пайову участь), а також на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 року, але відповідач КП «Житомирбудзамовник» незаконно привласнив квартиру на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира та розпорядився нею. Крім того, прокурор зазначила, що відчуження спірної квартири було здійснено КП «Житомирбудзамовник» з порушенням Положення про порядок відчуження та списання майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 29.09.2005 року № 550, зі змісту якого вбачається, що об’єкти комунальної власності можуть бути відчужені виключно на конкурсних засадах, чого відповідачем 1 також здійснено не було.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі і заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що договір купівлі-продажу квартири укладений відповідно до вимог чинного законодавства, на момент вчинення правочину рішення Богунського районного суду м. Житомира було чинним, Управління не має права ставити питання про витребування спірної квартири, оскільки не є та ніколи не було її власником, а відтак відсутні правові підстави для її витребування. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи (а.с. 42-49, 90-92).

Представник відповідача КП «Житомирбудзамовник» в судове засідання не з’являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, письмові заперечення на адресу суду не надав, у відповідності до ст. 169 ЦПК України справа розглядалась у відсутності представника.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.09.2011 року між КП «Житомирбудзамовник» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого КП «Житомирбудзамовник» передає у власність ОСОБА_1 вказаний об’єкт нерухомого майна. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за КП ««Житомирбудзамовник» на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27.07.2011 року КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» 11.08.2011 року (а.с. 19-21).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу, згідно ст.656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, судом встановлено, що відчуження спірної квартири здійснювалось її власником, право власності на квартиру було зареєстровано за продавцем відповідним державним органом в установленому законом порядку. На момент укладення договору купівлі-продажу правові перешкоди для укладення договору були відсутні, правочин був укладений з дотриманням вимог, необхідних для його дійсності.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира було скасовано рішенням апеляційного суду Житомирської області від 02.04.2012 року. (а.с. 15-18).

В обгрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що позивач має право на квартиру АДРЕСА_1. Проте дана обставина не підтверджена сторонами в судовому засіданні належними та допустимими доказами, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 року КП «Житомирбудзамовник» зобов’язано передати Управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи 1078, 42 кв.м. житла в будинку по вул. Народицькій, 21 в м. Житомирі на виконання умов Договору про пайову участь та Угоди про дольову участь. Дане рішення набрало законної сили, 15.07.2010 року видано наказ про його виконання (а.с. 140).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню.

Згідно з п. 2.5. Угоди про дольову участь та п. 3.3 Договору про пайову участь кількість квартир та їх склад повинні бути підтверджені сторонами шляхом укладення додаткової угоди (а.с. 109-110).

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що додаткова угода сторонами щодо визначення, які саме квартири будуть передані на виконання договірних зобов’язань, сторонами не укладалась. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 року також не містить вказівки, що саме квартира АДРЕСА_2 повинна бути передана на виконання договірних зобов’язань між сторонами.

Посилання прокурора та представника позивача на те, що КП «Житомирбудзамовник» самостійно визначив номера квартир в Адресному переліку від 27.04.2011 року, які мають бути передані Управлінню у власність, не приймаються судом до уваги, оскільки Угодою про дольову участь від 21.12.2004 року передбачено порядок визначення квартир, а саме – умовою договору є укладення додаткової угоди, чого сторонами здійснено не було.

Крім того, як встановлено судом, що підтверджено матеріалами справи, і не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, Управління відмовилось від прийняття квартир, які були запропоновані КП «Житомирбудзамовник» (а.с. 67-68, 119-121,147,155, 156-157,166, 167, 169-170). При цьому посилались на невідповідність технічного стану квартир ДБН та робочому проекту з будівництва будинку по вул. Народицькій, 21 в м. Житомирі.

Дана обставина також спростовується матеріалами справи, оскільки відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №507 від 10.07.2008р., будівництво дев'ятиповерхового дев'яностоквартирного житлового будинку №21 по вулиці Народицькій в м.Житомирі виконано згідно з державними будівельними нормами, здійснено всі роботи, передбачені проектною документацією (а.с.112-118, 125-126). Вказане рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, є чинним, позивачем не оскаржувалось.

Координаційний комітет по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при облдержадміністрації, відповідно до рішення якого від 23.10.2010 року № 54/02 Управління відмовилось приймати квартири в будинку по вул. Народицькій, не наділений повноваженнями щодо визначення стану квартир. Таке рішення також не відповідає умовам Договору про пайову участь, зі змісту якого вбачається, що будинок приймається в експлуатацію після затвердження акту державної комісії на введення житла в експлуатацію. Дана вимога КП «Житомирбудзамовник» дотримана.

Також з матеріалів справи вбачається, що КП «Житомирбдзамовник» у період з 2010 р. по липень 2011 року вживав заходи щодо виконання рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010 року, неодноразово направлялись заяви про прийняття квартир, а також акт приймання-передачі, який так і не був підписаний Управлінням, подавались заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, які не були задоволені (а.с. 147, 153-154,158,159,163-165,166,167,172-174, 192,193,194,196-198). Постановою державного виконавця від 24.06.2011 року виконавче провадження було закінчено у зв’язку з неможливістю виконати рішення суду, оскільки стягувач відмовляється від приймання квартир (а.с. 175).

Суд відхиляє твердження прокурора, що відчуження спірної квартири КП «Житомирбудзамовник» відбулось з порушенням Положення про порядок відчуження та списання майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Житомира, затвердженого рішенням міської ради від 29.09.2005 року № 550, оскільки прокурором не надано суду докази, які б підтверджували перебування або належність квартири № 287 по вул. Народицькій в м. Житомирі до власності територіальної громади м. Житомира.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 388 ЦК України відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна за відплатним договором. Прокурором та представником позивача не доведено підстав, за яких отримане за відплатними договорами майно могло б бути у неї витребувано.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні Управління ніколи не мало у власності квартиру АДРЕСА_1, а відтак правові підстави для її витребування у позивача відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, прокурор та позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу, не будучи його стороною, зобов'язані довести, яким чином оспорюваний ними договір порушує (зачіпає) їх права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими прокурор та позивачі обґрунтовують свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивачів.

Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність факту порушення права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови в позові.

При цьому уявлення позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним, оскільки відповідно до приписів ст.3 Цивільного процесуального кодексу України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, всупереч доводам прокурора та позивача, судом не встановлено, а прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що майно, яке є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, є саме тим майном, яке відповідно до Договору на пайову участь у будівництві житла в м.Житомирі від 21.12.2004р. та Угоди про дольову участь у фінансуванні житлового будинку по вул.Народицькій,21, в м.Житомир, має бути передано КП "Житомирбудзамовник" Управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2010р. у справі №5/236-НМ.

Таким чином, прокурором та позивачем, в порушення вимог ст.ст. 10,11,60 ЦПК України не доведено та не надано належних доказів на підтвердження того, що при укладенні оспорюваного договору було порушено вимоги законодавства, наслідком чого є визнання їх недійсними, а також не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача укладенням договору купівлі-продажу, не доведено і підстав, з яких майно може бути витребувано у добросовісного набувача.

А тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. У задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 386, 387, 388, 613 ЦК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2013 року.

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

08.02.2013 року Справа № 2-3178/12

КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

м. Житомир, вул. Щорса, 4

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 08.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира О. В. Комісарчук

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

08.02.2013 року Справа № 2-3178/12

КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

м. Житомир, вул. Щорса, 4

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 08.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира О. В. Комісарчук

УКРАЇНА

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА

Соборний майдан, 1, 10014, тел.(0412) 37-50-14

08.02.2013 року Справа № 2-3178/12

КП "Житомирбудзамовник" Житомирської міської ради

м. Житомир, вул. Щорса, 4

Богунський районний суд м. Житомира направляє на Вашу адресу копію рішення суду від 08.02.2013 року для відома.

Додаток за текстом на арк.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира О. В. Комісарчук