АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-ц/796/708/13 Головуючий у 1-й інстанції: Волокітіна Н.Б.
Доповідач: Гаврилова М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 лютого 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Усика Г.І.
Невідомої Т.О.
при секретарі Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення і за зустрічним позовом ОСОБА_9, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення. На обґрунтування позову зазначали, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 08.01.1998 року, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках. На сьогоднішній день спірною квартирою користуються лише відповідачі, які перешкоджають позивачам користуватися квартирою для проживання, а також перешкоджають членам сім'ї ОСОБА_5 вселитися і користуватися жилим приміщенням. З цих підстав просили позов задовольнити, вселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у спірну квартиру та зобов'язати відповідачів не чинити їм перешкод в користуванні даною квартирою.
В липні 2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні. В обґрунтування позову, який в подальшому уточнили, вказували, що вони та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках. Квартира складається з двох кімнат 15,7 кв.м. та 21,5 кв.м. Вважаючи, що частка ОСОБА_5 у спірній квартирі є незначною, оскільки складає 12,4 кв.м. жилої площі та, відповідно 19,4 кв.м. загальної площі; належна відповідачу частка не може бути виділена йому в натурі; спільне користування та володіння квартирою є неможливим, оскільки між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, просили припинити право власності ОСОБА_5 на 1/3 частину спірної квартири, стягнувши з ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на користь відповідача вартість цієї частини квартири та визнати за ними право власності на 1/3 частину квартири в рівних частках.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року позовні вимоги первісного позову задоволені. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_7, ОСОБА_8 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 Також цим рішенням ухвалено вселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_9, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача по первісному позову ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог первісного позову, в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення.
В судовому засіданні представник відповідача по первісному позову ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Позивач по первісному позову ОСОБА_5, представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_11 та представник третьої особи ОСОБА_12 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1998 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному (а.с.7).
Згідно довідки КП «ЖЕК «Лук'янівка» в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та неповнолітні діти ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - позивачів по справі (а.с. 10-11).
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 набув право власності на 1\3 частину квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1998 року, але не може реалізувати своє право власності на частку квартири із-за неправомірних дій відповідачів, в свою чергу, позивач ОСОБА_6 є дружиною власника 1\3 частини квартири та зареєстрована в спірній квартирі, а разом з ними в квартирі зареєстровані неповнолітні діти та на підставі ст. 391 ЦК України та ст. 156 ЖК України, постановив рішення про вселення позивачів та їх неповнолітніх дітей в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_9 та ОСОБА_13 не чинити перешкод позивачам в користуванні спірною квартирою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів свої сім'ї.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Доводи апеляційної скарги, що між сторонами відсутній спір, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не заперечують проти вселення ОСОБА_5 в спірну квартиру та його прав на користування своєю частиною квартири не обмежують, спростовуються наявними матеріалами справи, а саме: постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, заявами ОСОБА_5 до Шевченківського РУ ГУ МВС України, відповідно до яких, конфліктні ситуації між сторонами у справі з приводу проживання у спірній квартирі виникали неодноразово (а.с. 12-18).
Крім того, у зустрічній позовній заяві ОСОБА_9 та ОСОБА_3 вказують на неможливість спільного володіння та користування разом із ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1 оскільки між ними склалися неприязні стосунки (а.с. 58-60).
Посилання апелянта на обмеження права відповідачів як співвласників квартири у зв'язку з вселенням у квартиру ОСОБА_6 та неповнолітніх дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8 суд вважає неспроможними, оскільки вони на законних підставах отримали право на користування спірною квартирою як члени сім'ї ОСОБА_14, зареєстровані в ній, іншого житла не мають.
Твердження апеляційної скарги, що ОСОБА_5 ніколи не сплачував за комунальні послуги чи будь-які витрати, пов'язані з утриманням спірної квартири не є підставою для скасування рішення суду про вселення позивача в дану квартиру.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Рішення суду в частині залишення без задоволення зустрічного позову не є предметом апеляційного оскарження і відповідно до ст. 303 ЦПК України колегією суддів не перевірялося.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують їх.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: Г.І. Усик
Т.О.Невідома