АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1108/13 Головуючий у 1-й інстанції: Буша Н.Д.

Доповідач: Гаврилова М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Гаврилової М.В.

суддів Усика Г.І.

Невідомої Т.О.

при секретарі Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказав, що з 22 липня 2011 року він працював у КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» на посаді директора. 21 листопада 2011р. він звільнився за угодою сторін, на підставі п. 1 ст 36 КЗпП України згідно наказу №186-к від 21.11.2011р. Однак, розрахунок в день звільнення не було здійснено і лише 28 грудня 2011 року йому була виплачена заробітна плата. Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 21605 грн. 64 коп., які він просив стягнути з відповідача. Також просив стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн., зазначаючи, що неправомірні дії відповідача спонукало його до додаткових пошуків коштів для існування, оскільки було порушено стабільний, звичайний ритм життя, що призвело до моральних переживань.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. З відповідача на його користь стягнуто середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 21605 грн. 64 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. в задоволенні інших вимог позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» просить рішення суду змінити, залишивши позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди без задоволення. В решті рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_3, працюючи на посаді директора КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» знав про неможливість підприємства своєчасно виплатити заробітну плату на момент його звільнення. Вважає, що позивач не надав жодних доказів понесених ним моральних страждань, а також не навів міркувань, з яких він виходив при визначенні розміру шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Кривич О.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працював з 22 липня 2011 року по 21 листопада 2011 року на посаді директора в КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради» (а.с.6-9)

21 листопада 2011 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України.

Як встановлено в судовому засіданні, в день звільнення з позивачем не був проведений повний розрахунок, а лише 28 грудня 2011 року з ним здійснений остаточний розрахунок і виплачено 16 248,19 грн. (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначені строки, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим представником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди‚ суд першої інстанції виходив з наявності порушення трудових прав працівника, що призвело до моральних страждань.

Колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідач після звільнення ОСОБА_3 21.11.2011р. провів з ним повний розрахунок тільки 28.12.2011р., що свідчить про порушення його законних прав на протязі тривалого часу та спричинення у зв'язку з цим моральної шкоди.

Але, враховуючи принцип розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, колегія суддів вважає, що розмір стягнутого судом першої інстанції грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. є завищеним і підлягає зменшенню до 500 грн.

В решті рішення суду не оскаржується.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення суми моральної шкоди слід змінити, в інший частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року змінити, в зв'язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.В. Гаврилова

Судді: Г.І. Усик

Т.О.Невідома