АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц-796/2419/13 Головуючий в суді 1 інстанції - Катющенко В.П.
Доповідач: Махлай Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою через представника ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,
в с т а н о в и л а :
у березні 2011 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором від 21.08.2008 року у розмірі 143 910,41 доларів США, що еквівалентно 1 149 829,78 грн. шляхом звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів посилаючись на те, що відповідачка не виконує умови кредитного договору.
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсними, посилаючись на те, що сума боргу значно зросла з підвищенням курсу іноземної валюти, та видача кредиту у іноземній валюті суперечить чинному законодавству.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банкузаборгованість за кредитним договором в розмірі 1 149 829,78 грн. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 29, загальною площею 67,60 кв.м., жилою площею 43,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги на відсутність у банку індивідуальної ліцензії для укладення договорів у іноземній валюті та, що єдиним засобом платежу на території України є гривня. Крім того, з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, чим порушено принцип справедливості.
У судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» - Кравець В.Я. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «Універсал Банк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №013-2008- 2649, згідно з яким останній було надано кредит у розмірі 136 230 доларів США на придбання майна, а саме трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, під 14,45 % річних зі строком повернення кредиту до 10.08.2038 року.
Видача коштів позичальнику підтверджується випискою по рахунку та заявою на видачу готівки №013В501082340003 від 21.08.2008 року.
Цього ж дня між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку трикімнатну квартиру № 29 загальною площею 67,60 кв.м., житлою площею 43,80 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 21.08.2008 року. Договором іпотеки забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань боржника за основним договором.
В період дії кредитного договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, у яких визначалася процентна ставка за користування кредитними коштами та процентна ставка за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення).
Позичальник прострочила виконання зобов`язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість.
12.10.2010 року ПАТ «Універсал Банк» надіслав ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості з попередженням, що у разі не виконання вимоги протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги остання має погасити достроково повну суму заборгованості за кредитом. Проте дана вимога боржником виконана не була. У цій вимозі також вказувалося на те, що у разі непогашення заборгованості банком буде застосовано звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно розрахунку заборгованість по відсоткам за користування кредитом складає 8 430,09 доларів США, що еквівалентно 67 355,58 грн.; заборгованість за кредитом - 135 480,32 доларів США, що еквівалентно 1 082 474, 21 грн.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов'язання перед позичальником, а остання не виконує умови кредитного договору по своєчасному поверненню кредитних коштів. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що кредитний договір та договір іпотеки укладені відповідно до вимог діючого на той час законодавства та підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як на час укладення кредитного договору так і протягом дії цього договору позивачка була згодна з умовами договору. Право дострокового повернення кредиту передбачено п.п. 4.1 - 4.3 та у випадку незгоди з умовами кредитування позичальник мав можливість повернути кредитні кошти. Позивач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування.
У п. 9.5 кредитного договору вказано, що позичальник уклавши цей договір підтверджує, що він розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти.
Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинна на час укладення договору передбачено, що споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позичальника взяти кредит в іноземній валюті та на умовах, які викладені у договорі кредиту.
Чинним законодавством не вимагається наявність індивідуальної ліцензії банку при наданні кредиту у іноземній валюті. А тому доводи апелянта про те, що банк не мав права на укладення договору у доларах США є необґрунтованими.
Розмір заборгованості апелянтом не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, судом у рішенні в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не зазначено початкову ціну предмета іпотеки, на який звернено стягнення.
Оскільки судом визначено порядок реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні із зазначенням про те, що предмет іпотеки підлягає реалізації за початковою ціною відповідно до висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця при виконанні судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року змінити, зазначивши у абзаці третьому резолютивної частини після слів «… прилюдних торгів» - «за початковою ціною відповідно до висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця».
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді