АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1912/1168/12Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 11/789/44/13 Доповідач - Кунець І.М.
Категорія - ч.1 ст.286 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Кунця І.М.
Суддів - Галіян Л. Є., Очеретяного Є. В.,
з участю :
прокурора - Сеник Н.В.
потрепілих - ОСОБА_1- ОСОБА_2
представника потерпілого - ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Підволочиського районного суду від 21 листопада 2012 року,-
Встановила:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Личківці Гусятинського району, Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.286 КК України на один рік 6 місяців обмеження волі та з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 2 роки.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишено попередню - підписку про невиїзд.
Вироком також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.
Згідно з вироком ОСОБА_4 18 травня 2012 року, близько 20 год. 00 хв., в порушення вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп"яніння, керував технічно-справним автомобілем “FIADOBLOPANORAMA” р.н. НОМЕР_1 та рухався автодорогою "Тернопіль- Скалат-Жванець" у напрямку м. Тернопіль від АДРЕСА_1, із швидкістю близько 70 км/год.
Рухаючись вказаною дорогою на 15 км.+450 м., ОСОБА_4 в порушення вимог п.11.3 Правил дорожнього руху України, не рухався якнайближче до правого краю проїзної частини дороги, а виїхав на смугу зустрічного руху, виїзд на яку можливий лише для обгону та об"їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем “ВАЗ 21063” р.н. НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку та ним керував водій ОСОБА_1.
Внаслідок такого порушення вимог п.1.5 та п.10.1 ПДР України, ОСОБА_4, який не повинен створювати небезпеку для руху, загрожувати життю або здоров"ю громадян, завдавати матеріальних збитків, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, створив такі умови, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Під час зіткнення водій автомобіля "ВАЗ 21063" ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, закритої травми грудної клітки, забою грудної клітки, лівобічної після травматичної плевмонії, ДН І ст., закритого краєвого внутрісуглобового перелому голівки лівої стегнової кістки (перелом Піпкіна ІІІ), перелому внутрісуглобового заднього краю лівої вертлюгової западини зі зміщенням, закритої черпно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою передньої черевної стінки, забою лівого гомілково-ступневого суглобу, садна поперекової черевної стінки, множинних саден обох гомілок, саден лобної ділянки, які згідно висновку судово-медичної експертизи, стосовно живих осіб №1279 від 26.07.2012 року, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров"я.
Порушення ОСОБА_4 вимог п.п.1.5, 2.9 а, 10.1, 11.2 та 11.3 ПДР України перебуває в прямому причинному зв"язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, і заподіянню середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду та обрати йому покарання, не пов"язане з позбавленням волі, оскільки суд не врахував, що він повністю визнав свою вину у скоєному злочині, чистосердечно розкаявся, частково відшкодував завдані збитки, позитивно характеризується з місця проживання та роботи, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні малолітню дитину, вважає, що для усвідомлення вчинення чи перевиховання до нього не потрібно застосовувати такі крайні міри, бо він і так все усвідомив та розкаявся.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтримав подану апеляцію, пояснення потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 і їх представника ОСОБА_3, та думку прокурора Сеник Н.В., які вирок суду вважають законним і обгрунтованим, а апеляція задоволенню не підлягає, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Подія злочину, фактичні обставини його скоєння та кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України в апеляції не оскаржуються. Тому ці обставини колегією суддів не переглядаються.
Що стосується призначеного ОСОБА_4 виду та міри покарання, то вони обрані йому відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, в межах санкції статті кримінального кодексу, за якою його засуджено, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, фактичних обставин справи, даних про особу засудженого та обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання.
Так, згідно вироку при призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наслідків, що наступили, а саме спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому, особу винного, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, має на утриманні малолітню дитину, а також обставини, що обтяжують та пом"якшують покарання.
У відповідності до вимог ст.66 КК України до обставин, що пом"якшують покарання, суд відніс визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, активне сприяння розкриттю злочину.
У відповідності до вимог ст.67 КК України до обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп"яніння.
Також при призначенні покарання суд врахував те, що у ОСОБА_4 лише частково відшкодував завдані потерпілим матеріальні збитки, думку самих потерпілих, котрі просять застосувати найсуворішу міру покарання, що передбачена санкцією статті обвинувачення, виходячи із морального ставлення ОСОБА_4 до них, те, що ОСОБА_4 керував джерелом підвищеної небезпеки у стані сильного алкогольного сп"яніння, також те, що у ОСОБА_4 на вихованні знаходиться малолітня дитина з урахуванням фактичних обставин справи, та характеризуючих даних, приходить до переконання, що ОСОБА_4 слід призначити покарання відповідно до санкції ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, у меншому розмірі ніж передбачене максимальне покарання санкцією статті, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, суд першої інстанції мотивував необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в виді обмеження волі і при визначенні його розміру повністю врахував дані щодо особи засудженого та сукупність обставин, що пом"якшують його відповідальність, в тому числі і ті, на які він посилається в апеляції.
Підстав для пом"якшення покарання ОСОБА_4, як про це він просить в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим в резолютивній частині вироку суд вказав, що запобіжний захід ОСОБА_4, до вступу вироку в законну силу, слід залишити попередній - підписку про невиїзд, після чого змінити на взяття під варту.
Згідно ст.61 КК України покарання в виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов"язковим залученням засудженого до праці.
Отже, оскільки покарання в виді обмеження волі не пов"язано з ізоляцією засудженого від суспільства, то немає потреби після вступу вироку в законну силу обирати йому міру запобіжногого заходу в виді взяття під варту.
Тому в порядку ст.365 КПК України вирок суду слід змінити, виключивши з розолютивної частини вказівку про зміну запобіжного заходу після вступу вироку в законну силу з підписки про невиїзд на взяття під варту.
В решті вирок суду слід залишити без зміни.
Керуючись п.п. 11,13 розділу ХІ Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, та ст.ст.362, 365, 366, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
В задоволенні апеляції засудженого ОСОБА_4 відмовити.
В порядку ст.365 КПК України виключити з резолютивної частини вказівку про зміну запобіжного заходу після вступу вироку в законну силу з підписки про невиїзд на взяття під варту.
В решті вирок Підволочиського районного суду від 21 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_4 - залишити без зміни.
Судді - три підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Кунець