Справа № 22ц-1470/2008                               Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                       Триголової В.М.

                                                                         Доповідач - Позігун М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 28 травня 2008 року у справі за позовом, ОСОБА_1 до приватного агропромислового підприємства „Агрофірма ”Ніжинська” про компенсацію натуроплати, стягнення вихідної допомоги, поновлення на роботі, -

                                              В С Т А Н О В И В:

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 28.05.2008 року, яким йому було відмовлено в задоволенні позову до приватного агропромислового підприємства „Агрофірма ”Ніжинська” про компенсацію натуроплати, стягнення вихідної допомоги, поновлення на роботі. Просить апеляційний суд винести  нове рішення про поновлення його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток згідно ст. 117 КЗпП України, заборгованість по заробітній платі в сумі 1196 грн. 70 коп. та оплату за зерно в сумі 4816 грн. 90 коп., а також середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки.

 Незаконність судового рішення апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що мають суттєве значення для вирішення спору.

 Зокрема, судом не враховано, що компенсації за невикористану відпустку та за затримку розрахунку при звільненні взагалі не нараховувалися, трудову книжку було видано лише через рік  після видачі наказу про звільнення, не зважаючи на те, що ні письмово, ні в усній формі позивач не ставив питання про звільнення. Ніяких коштів, в тому числі і зерна, він не отримував і доручень на їх отримання нікому не давав. Суд не взяв  до уваги результатів перевірки, проведеної інспектором ТДУП в Чернігівській області  через 8 місяців після видачі наказу про розрахунок і звільнення, якими підтверджено наявність заборгованості в сумі 1196 грн. 72 коп.. Крім того, факту відмови позивача отримати трудову книжку встановлено не було. Вважає, що строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі не пропущено, оскільки з ним не проведено розрахунок при звільненні.

          В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови вимог про поновлення на роботі, стягнення 4816 грн. 90 коп. за 8758 кг. пшениці, збільшеної вихідної допомоги до 18716 грн.42 коп., оскільки позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом порушеного права в частині поновлення його на роботі, а вимоги про стягнення вартості зерна та стягнення 18716 грн. 42 коп. є безпідставними.

          Вимоги апелянта  про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1196 грн.72 коп., стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, вихідної допомоги при звільненні в сумі 9358 грн. 42 коп., стягнення 81.грн.37 коп. знецінення заощаджень грошових коштів за час затримки видачі трудової книжки, стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 4991 грн. є також безпідставними, оскільки стосовно зазначених вимог було прийнято рішення Ніжинським міськрайонним судом 20.11.2006 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02.02.2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що в період з 11 липня по 28 серпня 2005 року позивач працював у відповідача на посаді комбайнера, що не оспорюється сторонами. Трудові правовідносини позивач припинив шляхом невиходу на роботу  після 28 серпня 2005 року.

Проте,  наказ про звільнення позивача видано лише  31 грудня 2005 року  про його звільнення за власним бажанням за відсутності  заяви про звільнення.

 Судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі у зв'язку з пропуском строку позовної давності та відсутності  підстав для його поновлення. Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам  закону.

Так, ст. 233 КЗпП України визначено місячний термін для звернення за захистом порушеного трудового права щодо поновлення на роботі з дня вручення  копії наказу або з дня видачі трудової книжки. Судом встановлено, що  це мало місце ще в липні 2006 року, коли  позивач та його представник вперше звернулися з позовом про стягнення грошових коштів, а до суду з позовом про поновлення на роботі позивач звернувся лише  25 вересня 2007 року (а.с.12). Позивачем не надано доказів поважності причин  пропуску строку на звернення до суду за захистом порушеного права, а  тому  підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в цій частині відсутні.

Законним і обґрунтованим є рішення суду і в частині відмови вимог щодо стягнення 4816 грн. 90 коп. компенсації вартості натуроплати зерна  та  додатково заявлених вимог  про стягнення 9358 грн.  48 коп. вихідної допомоги при звільненні.

         Висновок суду в  частині відмови стягнення компенсації за зерно ґрунтується  як на показах  свідків,  зокрема ОСОБА_2, так і підтверджується письмовими доказами,  згідно яких позивачу за місцем проживання батька було відвезено 8758 кг. зерна вартістю 4816 грн. 90 коп., чого не оспорював і представник позивача, посилаючись, що це зерно було привезено йому за роботу разом з сином.

Доводи апелянта, що це зерно отримав його батько за роботу разом з  ним  є безпідставними і не підтверджені жодним доказом по справі, а згідно рішення Ніжинського міськрайоного суду від 20  листопада 2006 року ОСОБА_3 відмовився від вимог про стягнення заробітної плати.

За таких обставин, відсутність в накладній підпису про отримання зерна в сукупності з іншими доказами та з врахуванням обставин справи  не може  бути  підтвердженням факту не розрахунку зерном за роботу позивача.

Відповідно до ст. 203 ЦПК  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, хоча і в межах доводів апеляційної скарги, але  лише в межах заявлених вимог.

За  таких обставин інші вимоги апеляційної скарги в частині стягнення вихідної допомоги, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток згідно ст. 117 КЗпП України, заборгованість по заробітній платі в сумі 1196 грн. 70 коп. та оплату за зерно в сумі 4816 грн. 90 коп., а також середній заробіток за період затримки трудової книжки не можуть бути предметом апеляційного розгляду, оскільки зазначені вимоги вже були предметом неодноразового розгляду судовими інстанціями і по них ухвалювалися рішення Ніжинським  міськрайонним  судом 20 листопада 2006 року,  яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2007 року. Крім того, в даній справі також  заявлялися  аналогічні вимоги, щодо яких ухвалою суду від 3 жовтня 2007 року провадження у справі було закрито, і зазначена ухвала залишена без змін ухвалою апеляційного суду від 15 січня 2008 року.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для  її задоволення та скасування рішення місцевого суду, яке ухвалено з дотриманням  норм матеріального і процесуального права.

         Керуючись ст.ст.  303,  307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,  суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду  від 28 травня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                           Судді: