УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Фащевської Н.Є.
суддів Демковича Ю.Й, Кузьми P.M.
при секретарі Гачинській М.М.
з участю сторін, адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на житло, зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб бюро технічної інвентаризації Тернопільського району, комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Житловик" про визнання незаконними приватизації квартири, вселення, зміну договору найму, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 вересня 2006 року, яким його та ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право на житло в квартирі за АДРЕСА_1 та відмовлено у задоволенні його позову про визнання незаконною приватизацію спірної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Апелянт вказав, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, оскільки він в квартирі був відсутній з поважних причин, а тому не втратив права на житло.
Посилаючись на наведене, апелянт просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а у позові ОСОБА_3 відмовити.
Вивчивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_3 у вересні 2002 року звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на житло в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він не проживає в спірній квартирі з часу розірвання шлюбу-1992 року.
Рішенням Тернопільського міського суду від 23 жовтня 2002 року ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право на житло в квартирі АДРЕСА_1.
Справа № 22а-1074 Головуючий у 1 інст. Підлісна І.М.
Категорія житлова Доповідач Фащевська Н.Є
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2004 року зазначене рішення було скасоване в зв'язку з нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2
У лютому 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись з додатковим позовом про втрату ОСОБА_5 права на житло в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона не проживає в спірній квартирі з 1982 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15 серпня 2005 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено та визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що втратили права на спірну квартиру.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 2 лютого 2006 року вищезазначене рішення суду було скасоване в зв'язку з нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не проживав в квартирі АДРЕСА_1 понад встановлені законом строки без поважних причин, а тому втратив право на дане житло.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону.
Так, судом встановлено, що в спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та його неповнолітній син ОСОБА_6.
Відповідачка ОСОБА_5 одружилась і з 1983 року постійно проживає з чоловіком АДРЕСА_2, що стверджується матеріалами справи та не заперечує сама відповідачка.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі до 19 травня 1982 року, що стверджується рішенням суду від 1 грудня 1992 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 21 серпня 2002 року.
Відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає з 2001 року року, що стверджується актами ПП "Житловик" від 9 вересня 2002 року, від 18 жовтня 2002 року, В своїх показах свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11 ствердили, що відповідач не проживає в спірній квартирі більше 15-20 років. Свідок ОСОБА_12, яка є рідною сестрою відповідача в своїх показах в судовому засіданні 11 травня 2005 року ствердила, що відповідач в спірній квартирі не проживає з 1992 року, а після розірвання шлюбу з позивачкою переїхав проживати до іншої жінки в сівачів.
Сам відповідач в своїх показах в судовому засіданні 28 лютого 2006 року ( а.с. 80), стверджував, що не проживав у спірній квартирі близько двох років, а в судовому засіданні від 4 вересня 2006 року ( а.с.300) стверджував, що був у квартирі останній раз у 2001 році.
Посилання позивача на те, що він не проживає в квартирі з поважних причин, оскільки позивачка-відповідачка ОСОБА_3 чинила йому перешкоди, колегія не приймає до уваги, оскільки дані факти не знайшли свого підтвердження.
Сам апелянт не заперечив того, що з вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, не звертався. При ухваленні рішення суду від 15 серпня 2005 року про визнання його таким, що втратив право на спірне житло, ОСОБА_2 дане рішення не оскаржував і лише в листопаді 2005 року звернувся до суду із заявою про скасування рішення в зв'язку з ново виявленими обставинами.
Твердження відповідача на те, що його відсутність у спірній квартирі викликана характером його роботи, в зв'язку з чим він тривалий час перебуває у відрядженнях, колегія не приймає до уваги, оскільки, як пояснив сам апелянт, його відрядження проходили переважно в межах району, що робило можливим проживання в квартирі. Крім того, ОСОБА_2 з 1998 року пенсіонер.
Суд підставно не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки вони проживаю по інших адресах, їх покази не є конкретизованими і носять загальний характер,
Посилання апелянта на те, що суд безпідставно прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_11 колегія не приймає до уваги, оскільки саме ці свідки проживають у спірному будинку, їх покази протягом тривалого часу розгляду справи є послідовними і не суперечливими.
Будь-яких інших доказів на підтвердження поважності причин відсутності в спірній квартирі апелянт відповідно до вимог ст.ст. 10,11 ЦПК України не подав.
Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності члена сім'ї наймача, за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В разі поважності причин відсутності відповідача понад встановлені законом строки, суд може продовжити пропущений строк.
Враховуючи наведене, л суд підставно визнав відповідачів такими, що втратили право на житло в квартирі за АДРЕСА_1 і відмовив у визнанні незаконним свідоцтва про право власності на спірне житло, видане 29 березня 2006 року позивачам в порядку приватизації.
Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.304, 307, 308, 313 -315,319 ЦПРК України, колегія суддів , -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 4 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосереднього Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з часу набрання законної сили.