1-кп/381/34/13

381/792/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15» лютого 2013 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Бончева І.В.,

при секретарі - Савченка О.В.,

№ 1- КП/381/34/13

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012100310000291 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, 1978 року народження, місця - березня, 26-го дня, уродженця села Бортника Фастівського району Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1, слюсар-сантехник 5-го розряду ТОВ «Аеровент», з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, українця, громадянина України, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_2, 1985 року народження, місця - вересня, 21-го дня, уродженця села Кищенці Фастівського району Київської області, проживаючого по АДРЕСА_2, ПАТ АК «Київводоканал» інженер - механік, з вищою освітою, не одруженого, українця, громадянина України, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора - Бакаєвої А.М., потерпілого - ОСОБА_3, обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2., групою осіб вчинили хуліганство при наступних обставинах.

14.12.2012 року приблизно о 20 год. 00 хв., у стані алкогольного сп'яніння вони перебували в магазині «Еко-Маркет» (Київська область, м. Фастів, вул. Радянська 4), з ціллю придбання там спиртних напоїв та продуктів харчування, де відразу через власну зухвалість, почали грубо порушувати громадський порядок, а саме: перебуваючи у відділі хімії, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі у суспільстві елементарні правила поведінки, благопристойності, усвідомлюючи, що вони перебувають в громадському місці, де перебуває велика кількість сторонніх осіб, через власну зухвалість, використовуючи нікчемний привід - відсутність одноразового посуду, почали вголос лаятись брутальною лайкою, внаслідок чого до відділу увійшла директор даного магазину ОСОБА_5, яка зробила їм зауваження з приводу припинення їх поведінки, але останні на зауваження не реагували та продовжили голосно лаятися з приводу того, що вони не можуть знайти в магазині одноразовий посуд.

Не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перейшли до відділу харчових продуктів, де діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадської моралі, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, благопристойності, усвідомлюючи, що вони перебувають в громадському місці, почали ображати брутальною лайкою продавця ОСОБА_6 і на її вимоги припинити свої хуліганські дії не реагували, а навпаки протиставляючи себе громадському порядку, зневажливо ставлячись до елементарних правил поведінки в суспільстві та ввічливого ставлення до осіб жіночої статті, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_2. самостійно з вітрини магазину взяв кільце ковбаси та виражаючи свої низинні почуття, жбурнув його в продавця відділу. Після чого ОСОБА_6 була змушена викликати охорону магазину, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2. маючи намір уникнути конфлікту з охороною залишили відділ магазину та перейшли до каси.

Незважаючи на неодноразові зауваження зі сторони продавців магазину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. продовжили порушення громадського порядку і підійшовши до каси магазину, де останній перекинув вітрину з цукерками. Помітивши їх хуліганські дії до них підійшов охоронник магазину - ОСОБА_3, який попрохав їх заспокоїтись, припинити лайку, розрахуватись за взятий ними товар та залишити приміщення магазину, але ОСОБА_1, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадської моралі, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, благопристойності, усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці та через власну зухвалість, нехтуючи цим, почав образливо чіплятися до ОСОБА_3 ображаючи його гідність, прилюдно принижуючи, в зв'язку з чим, останній з наміром уникнути конфлікту пішов до службового приміщення охорони, яке розташовано в службовому секторі магазину.

ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, через особисту знахабнілість, зайшов до службового приміщення охорони, де знову почав образливо чіплятися до ОСОБА_3, у зв'язку з чим останній силоміць вивів його з приміщення охорони до торгівельного залу магазину, де діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадської моралі, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці та через власну зухвалість, нехтуючи цим, ОСОБА_1 рукою наніс один удар в обличчя охоронника - ОСОБА_3, спричинивши йому фізичний біль та своїми діями припинив нормальний режим роботи охорони ТОВ «Еко», оскільки потерпілий ОСОБА_3 через фізичний біль не міг повноцінно виконувати свої службові обов'язки.

Помітивши конфлікт з охороною, який вчинив ОСОБА_1, ОСОБА_2. підбіг до місця конфлікту та діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадської моралі, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці та через власну зухвалість, нехтуючи цим, діючи з особливою зухвалістю, втрутився в конфлікт та діючи у групі осіб, рукою наніс один удар в обличчя охоронника ОСОБА_3, спричинивши останньому фізичний біль, чим порушив нормальний режим роботи охорони ТОВ «Еко», оскільки потерпілий ОСОБА_3 через фізичний біль не міг повноцінно виконувати свої службові обов'язки, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2. залишили місце злочину.

Вказані дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного окремо, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.

15.02.2013 року між потерпілим ОСОБА_3, якого на підставі ст.ст. 55, 56 КПК України заявою від 14.12.2012 року визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні № 112012100310000291 та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2., в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачені дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК України, кожного, розмір шкоди, завданої злочином, обставини її відшкодування. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 та ОСОБА_2. повинні понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді двох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з відстрочкою від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю в один рік, кожному, та, отримана згода сторін на його призначення зі звільненням від його відбування з випробуванням. В угоді також зазначено, що обвинувачені повністю солідарно відшкодували шкоду потерпілому у розмірі 300 грн., а також передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченим.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченим узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2. в судовому засіданні також просили вказану угоду з потерпілим, який також не заперечував проти цього, затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому перші беззастережно визнали себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, в обсязі підозри, дали згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатні реально виконали взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2., кожний окремо, беззастережно визнали себе винуватими, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого є потерпілий.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. повністю усвідомлюють зміст укладеної з потерпілим, та ним самим безпосередньо, угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнають себе винуватими, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2. відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. групою осіб вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а тому ці їх дії, кожного окремо, кваліфікує за ч. 2 ст. 296 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 474 та 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити у кримінальному провадженні № 12012100310000291 угоду про примирення від 15.02.2013 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за якою призначити їм узгоджене сторонами угоди про примирення від 15.02.2013 року покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, кожному.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного окремо, від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю в один рік, якщо вони протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконають покладені на них обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Іспитовий строк відбування покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обчислювати з дня постановлення вироку.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: І.В. БОНЧЕВ