Друкована форма електронної копії процесуального рішення

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н.О.

Суддів -Боголюбської Л.Б., Осіпової Л.О.

за участю прокурора Горбаня В.В.

захисника ОСОБА_1

підсудного ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Щасної А.Е. яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року.

Цією постановою кримінальна справа про обвинувачення

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який мав судимості, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 307 ч.2, 309 ч. 2 КК України, повернута на додаткове розслідування.

За матеріалами справи, ОСОБА_2 органами слідства пред'явлено обвинувачення у незаконному збуті ОСОБА_3 за 600 грн. під час проведення оперативної закупівлі 18 листопада 2010 року, приблизно о 16 год.15 хвл., біля 3-го під'їзду будинку №8-а по вулиці Чудновського в м. Києві, двох поліетиленових пакетів з 0,022 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - героїну.

Крім того, 13 червня 2011 року, приблизно о 20 год. біля будинку №31 по бульвару Верховної Ради в м. Києві ОСОБА_2 повторно незаконно збув цій же особі за 240 грн. медичний шприц з 0,117 гр. ацетильованого опію.

18 серпня 2011 року, приблизно о 10 год. 20 хвл. год. біля будинку №13 по бульвару Верховної Ради в м. Києві ОСОБА_2 знову повторно незаконно збув ОСОБА_3 за 240 грн. медичний шприц з 0,151 гр. ацетильованого опію.

Справа № 11/796/358/13 Категорія - ст.307 ч.2 КК України

Головуючий 1-ої інстанції -Федюк О.О. Доповідач - Бєлан Н.О.

У цей же день, приблизно об 11 год., знаходячись на бульварі Верховної Ради у м. Києві ОСОБА_2 за 480 грн. незаконно придбав у не встановленої досудовим слідством особи без мети збуту для власного вживання медичний шприц з 0,410 гр. ацетильованого опію, який незаконно зберігав при собі до затримання працівниками міліції.

Обґрунтовуючи таке рішення, суддя у постанові зазначив про неправильність проведеного досудового слідства, яка не може бути усунута у судовому засіданні, і виразилася у порушенні обвинуваченого ОСОБА_2 права на захист.

Крім того, головуючий вважав необхідним проведення тому судово-психіатричної експертизи.

В апеляції прокурор порушила питання про скасування постанови як незаконної, оскільки на її переконання, такі порушення у справі відсутні, бо виконання вимог ст.218 КПК України щодо ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи слідчий здійснював за участю захисника ОСОБА_4, який будь-яких клопотань такого характеру не заявляв. Також суд належним чином не перевірив показання слідчого ОСОБА_6, допитаного в якості свідка, щодо виконання ним слідчих дій у приміщенні слідчого ізолятору, де перебував ОСОБА_2

В запереченнях захисник наполягав на безпідставності доводів апеляції прокурора та надав підтвердження щодо здійснення неналежного захисту обвинуваченого під час досудового слідства адвокатом ОСОБА_4

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, а також заперечення захисника ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок про порушення права обвинуваченого на захист головуючий у постанові мотивував тим, що той не був ознайомлений 5 жовтня 2011 року з постановою про притягнення його як обвинуваченого, а також поставив під сумнів допит останнього у цей день у приміщенні Київського слідчого ізолятору, оскільки за повідомленням начальника цієї установи, дані про проведення слідчим у цей день слідчих дій із ОСОБА_2 відсутні.

Сам ОСОБА_2 категорично наполягає на тому, що 5 жовтня 2011 року слідчий не пред'являв йому будь-яке обвинувачення і не проводив його допит, а тому він і не відмовлявся ні від захисника, ні від отримання копії постанови про обвинувачення, ні від допиту, як про це зазначено слідчим у відповідних протоколах.

У апеляційній інстанції ОСОБА_2 теж заявив, що він взагалі не знав про пред'явлення йому обвинувачення ще й в збуті наркотичних засобів, а адвоката ОСОБА_4 не бачив ні 5 жовтня, ні 17 та 18 листопада 2011 року, коли за протоколами слідчого у справі йому начебто було пред'явлено обвинувачення за ст.307 ч.2 та 309 ч.2 КК України, про що він взагалі не знав.

Такі заяви ОСОБА_2 слід визнати небезпідставними.

Як убачається зі справи, 17 листопада 2011 року за участю адвоката ОСОБА_4, призначеного в якості захисника ОСОБА_2 постановою слідчого у цей же день, в приміщенні Київського слідчого ізолятору тому було пред'явлено обвинувачення, а наступного дня проведений допит в якості обвинуваченого та оголошено про закінчення досудового слідства й пред'явлені матеріали справи для ознайомлення (а.с.156-169, 202-203).

При цьому, не з'ясувавши мотиви відмови ОСОБА_2 від захисника 5

жовтня 2011 року, притому, що відповідно до ч.3 ст.61 КПК України (1960 року) при вирішенні цього питання обов'язково мають бути з'ясовані і оцінені мотиви відмови від захисника, і про що повинно бути зазначено у відповідній постанові про прийняття такої відмови, а також і дачі пояснень та підпису у відповідних процесуальних документах, зокрема у протоколі про пред'явлення обвинувачення, слідчий на порушення вимог ст.140 КПК України (1960 року) не повідомляє про це прокурора.

Більш того, як встановлено у судовому засіданні апеляційної інстанції, за повідомленням із Київського слідчого ізолятору, адвокат ОСОБА_4 ув'язненого ОСОБА_2 взагалі не відвідував, а слідчий ОСОБА_6 за час утримання того був тричі - 11 жовтня 2011 року та 17 і 18 листопада 2011 року, при цьому останні два рази - разом із адвокатом ОСОБА_5

Дані про допуск адвоката ОСОБА_5 у якості захисника ОСОБА_2 у справі відсутні.

Отже, ураховуючи такі обставини, підстав піддавати сумніву висновок суду першої інстанції про порушення на досудовому слідстві права обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, колегія суддів не убачає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на допущені слідчим порушення вимог ст.132 КПК України (1960 року) щодо конкретності пред'явленого обвинувачення, бо зазначаючи юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_2 у незаконному придбанні та зберіганні з метою подальшого збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, обставини вчинення цих злочинів у відповідній постанові взагалі не наведені. При цьому прокурор при розгляді справи у судовому засіданні не скористався своїм правом, передбаченим ст.277 КПК України (1960 року), внести зміни до обвинувачення.

За таких обставин, твердження в апеляції прокурора про можливість виправлення вказаних недоліків під час досудового слідства у судовому засіданні шляхом повного з'ясування як обставин вчинення інкримінуємого ОСОБА_2 обвинувачення, так і перевірки його заяв про порушення права на захист, у тому числі й допиті слідчого в якості свідка, є непереконливими.

Керуючись ст.ст.365, 382 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Щасної А.Е. залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 3 грудня 2012 року про повернення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 на додаткове розслідування - без зміни.

Головуючий:

Судді: