Справа № 0907/67/2012

Провадження № 22ц/779/49/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Лисак І.В.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника прокуратури Івано-Франківської області Челій-Пушкар О.І., представника ПАТ «Державний ощадний банк України» Бойчука М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2012 року вищевказаний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Івано-Франківського обласного управління заборгованість у розмірі 156435 грн. 65 коп. за кредитним договором №136 від 13.03.2008 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в спеціальний фонд Державного бюджету України 1564 грн. 36 коп. судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом суттєвих обставин справи.

Зокрема, вказує на те, що уклала кредитний договір з метою придбання автобуса марки «БАЗ 079.14», який згодом став об'єктом застави. Згідно автотоварознавчого дослідження дійсна ринкова вартість автобуса становить 168900 грн. з ПДВ та 140750 грн. без ПДВ.

Даний автобус працював на маршруті, який у квітні 2010 року зняли в зв'язку з нерентабельністю. Конкурс на новий маршрут апелянт не пройшла.

ОСОБА_2 зазначає, що повідомляла банк про ситуацію, що склалася, а також про те, що не має можливості сплачувати кредит. Однак, у кредитному відділі її повідомили, що продаж автобуса неможливий у зв'язку із заставою.

Апелянт також зазначила, що незважаючи на відсутність у неї заробітку та наявність на утриманні дочки - інваліда, вона все ж намагалась сплачувати кредит, проте, банк продовжував нараховувати пеню.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що з 2010 року банк мав можливість виставити автобуса на продаж, проте не зробив цього.

З наведених підстав ОСОБА_2 просила оскаржуване рішення скасувати.

В судовому засіданні апелянт підтримала вимоги апеляційної скарги з наведених вище мотивів і просила скаргу задовольнити.

Представники прокуратури і банку скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.03.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №136, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 100000 грн. з кінцевим терміном повернення до 13.03.2013 року за процентною ставкою 18% річних (а.с.6-8).

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №136 від 13.03.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №136-1 від 13.03.2008 року, за яким поручитель зобов'язався відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №136 від 13.03.2008 року, а також додатковими угодами, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. Згідно п. 3.1 договору поруки, поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник (а.с.9-10).

Матеріалами справи також встановлено, що 13.03.2008 року між ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір застави, за умовами якого ОСОБА_2 (заставодавець) з метою належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №136 від 13.03.2008 року, передає в заставу транспортний засіб марки «БАЗ А079.14», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.11-12).

Відповідно до ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 13.06.2012 року допустила заборгованість в розмірі 156435 грн. 65 коп., з яких: кредитний залишок 16650 грн.; нараховані відсотки - 489 грн. 01 коп.; прострочений борг - 66209 грн. 51 коп.; прострочені відсотки - 21874 грн. 76 коп.; пеня - 51212 грн. 37 коп. (а.с.39).

В зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог банку та вірно визначив розмір кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що ОСОБА_5 виступив поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2, суд правомірно задовольнив вимогу про стягнення заборгованості в солідарному порядку.

Пунктом 6.1 договору застави передбачено право заставодержателя (ПАТ «Державний Ощадний банк України») звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано. Однак, договором не встановлено примусовості у застосуванні банком права звернення стягнення на предмет застави, отже, це вибір кредитодавця обрати спосіб захисту свого порушеного права, що спростовує доводи апелянта.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином здійснено оцінку та дослідження доказів, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для скасування якого не вбачається.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись, ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко