^УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 200б року                                                                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                       судді ДОРЧИНЕЦЬ С.Г.

суддів                                                    КОНДОРА Р.Ю., ДІДИКА В.М.

за участю прокурора                          СИРОХМАН Л.І.

засуджених                                         ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями за­суджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Тячівського районного суду Закар­патської області від 25 вересня 2006 р.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, україн­ця, гр-на України, неодруженого, не працює, не судимого, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешка­нця АДРЕСА_2, українця, гр-на України, неодруженого, не працює, не судимого,

засуджено за ст. 296 ч. 2 КК України до 1-го року обмеження волі кожного; ухвалено: в строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_2 період перебування під вартою з 26.07.2006 р. по 25.09.2006 p.; запобіжний захід до набуття вироком законної сили залишити ОСОБА_1  підписку про невиїзд, а ОСОБА_2 - змі­нити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони oi.02.20o6 p., близько 5³⁰ к.ч., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особ­ливою зухвалістю, напроти АДРЕСА_3  пристали до ОСОБА_3, який ішов вулицею, повалили йо­го на землю та завдали йому удари руками і ногами по різних частинах тіла, спри­чинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять в апеляціях питання про пом'якшення призначеного їм покарання шляхом звільнення від відбування тако­го з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України та про відповідну зміну ви­року. Вказують, зокрема, що вину у вчиненні злочину визнали, щиро розкаялися,

Справа № 11-729/2006 р.

Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції РОЗМАН MM.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

до відповідальності за правопорушення не притягувалися і обіцяють на вчиняти їх у майбутньому, тому реальне покарання є невиправдано суворим і як таке не від­повідає тяжкості вчиненого злочину. В судовому засіданні прокурор також просив призначити покарання із застосуванням цих норм закону, а потерпілий просив суворо їх не карати. Незважаючи на неперевіреність, на думку ОСОБА_2, факту застосування потерпілим балончика із сльозоточивим газом, засуджені не оспо­рюють фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину.

Іншими учасниками процесу вирок не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, промови засуджених, які підтримали апеляції та просять їх задовольнити, промову прокурора, який вважає апеляції необгрунтова­ними і просить залишити їх без задоволення, а вирок, що є законним і обґрунто­ваним - без зміни, обговоривши доводи апеляції та перевіривши у її межах мате­ріали справи, суд приходить до наступного.

Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного зло­чину визнавали повністю як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, давали показання, які, за винятком факту застосування потерпілим ОСОБА_3 балончика із сльозоточивим газом, узгоджуються із встановленими органом досудового слідства та судом фактичними обставинами справи (т. і а.с. 70-71,т.2 а.с. 63-64,102-Ю9).

Показання засуджених щодо наявності та застосування зазначеного газово­го балончика, відповідні доводи апеляції ОСОБА_2, не мають свого підтвер­дження доказами та матеріалами справи. Ця обставина спростовується показан­нями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, іншими матеріалами справи. Тому відповідні безпідставні твердження засуджених до ува­ги не беруться.

Зазначеними показаннями засуджених, потерпілого, свідків підтверджуєть­ся вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину. Фактичні обстави­ни справи стверджуються також протоколом відтворення обстановки і обставин події (т. і а.с. 41-44), висновком судово-медичної експертизи № 117 від 16.02.2006 р. (т. 1 а.с. 47), іншими матеріалами справи, якими стверджуються місце, обстави­ни і наслідки бійки засуджених з потерпілим. Істотні обставини справи, кваліфі­кація дій засуджених не оспорюються.

Потерпілий ОСОБА_3   із засудженими примирився, просив їх суворо не карати. Прокурор в судових дебатах, просив засудити винних до позбавлення волі із застосуванням до них положень ст. 75 КК України (т. 2 а.с. ю8).

Відповідно до ст.ст. 323-324) ст. 365 ч. і КПК України, ст. 65 КК України, суд, забезпечивши належний розгляд кримінальної справи, постановляє законний і обґрунтований вирок та призначає покарання, необхідне і достатнє для виправ­лення особи та попередження нових злочинів, апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції. Невідповідність покарання ступеню тяж­кості злочину та особі засудженого, тягне зміну вироку (ст. 367 ч. 1 п. 4, ст- 371 п. 1, ст. 372, ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 296 ч. 2 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної не­поваги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене гру-

2

пою осіб, винність їх у цьому злочині доведена та стверджується сукупністю зібра­них і перевірених у судовому засіданні доказів.

Разом з тим, зазначивши у вироку установчі дані засуджених, суд, призна­чаючи покарання, фактично не врахував істотні обставини, що характеризують винних, зокрема, що вони є особами молодого віку, які щойно досягли повноліття. Не врахував суд і позицію потерпілого, факт його примирення із засудженими, а також позицію прокурора щодо можливості виправлення засуджених без реаль­ного відбуття покарання. Водночас суд не вмотивував, чому ці обставини не вра­ховуються, а відповідні доводи - відхиляються.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість апеляцій засуджених щодо пом'якшення покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання засуджених, слід визнати також їх молодий вік, вчинення ними злочину вперше, примирення з потерпілим.

Наведені обставини істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчине­ного та особи винних, тому суд вважає, що виправлення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без надмірно суворого за даних обставин реального від­бування покарання, їм слід призначити покарання із застосуванням іспитового строку (ст. 75 КК України).

За таких обставин, апеляції засуджених слід задовольнити, а вирок суду першої інстанції - змінити.

Керуючись ст.ст. 3б5, 366, ст. 367 ч. 1 п. 4, ст. 371 п. 1, ст. 372, ст. 373 ч. 1 п. 1 КПК України, -

ухвалив:

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2оо6 р. щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.

Застосувати до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2  ст. 75 КК України, звільнити їх від відбування призначеного за ст. 296 ч. 2 КК України покарання у вигляді і (одного) року обмеження волі кож­ного з випробуванням, якщо вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки та застосувати щодо кожного з них іспитовий строк тривалістю в і (один) рік. Покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозво­лу органу кримінально-виконавчої системи.

В решті залишити вирок без зміни.