Справа № 1-7/11 Головуючий у І інстанції Лісовенко

Провадження № 11/780/104/13 Доповідач у 2 інстанції Нагорний А.М.

Категорія 42 12.02.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2013 р. м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді - Ігнатюка О.В.

Суддів - Нагорного А.М., Дриги А.М.

за участю прокурора - Красківського В.П., засудженого ОСОБА_2, адвокатів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представника адвоката ОСОБА_8, -

Розглянула справу за апеляціями прокурора, засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, які діють в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 р .яким,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не військовозобов'язаного, не маючого судимості, -

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 5 ( п'ять ) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 ( три ) роки.

ОСОБА_2, визнано винним і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2., близько 22 год. 50 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно-справним автомобілем ВАЗ 217030-110-01 державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належав ОСОБА_12, та рухаючись по проїзній частині вул. Кооперативній в смт. Володарка Київської обл., в напрямку м.Сквира, біля буд. №127, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість руху, втратив керування автомобілем та виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя відносно напрямку його руху, де допустив зіткнення із залізобетонною опорою.

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці ДТП, а пасажир ОСОБА_7, отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Прокурор обґрунтовує апеляцію тим, що в мотивувальній частині вироку в формулюванні обвинувачення визнано судом доведеним, в порушення вимог ч. 1 ст. 334 КПК України, не вказано конкретні пункти Правил дорожнього руху України, які порушив засуджений ОСОБА_2, та порушення яких знаходяться в причинному зв'язку із настанням наслідків, а саме смертю пасажира автомобіля ОСОБА_12 та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень пасажиру цього ж автомобіля ОСОБА_7

Також, прокурор вказує, що в ході судового розгляду справи відбулась заміна прокурора, проте в порушення вимог ст. 287 КПК України, учасникам процесу не було оголошено про зміну в справі прокурора та не роз'яснено право його відводу.

Засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Засуджений обґрунтовує апеляцію тим, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку здобутим по справі доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази суд не дослідив, а в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вирок, який суперечить обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що суд невірно зазначив фактичні обставини справи і покази свідків, зазначає, що фактично заміни водія ОСОБА_12 не було, про що вказує свідок ОСОБА_13, та може підтвердити і свідок ОСОБА_14, якого суд першої інстанції не допитав. При цьому суд виніс постанову про допит ОСОБА_14, а покази його з матеріалів кримінальної справи - зникли, а суд не звернув на це увагу.

Щодо показів потерпілого ОСОБА_7, то до них на думку апелянта, необхідно відноситись критично, так як він являється родичем ОСОБА_6, та переслідує корисливу мету.

Також засуджений стверджує, що свідчення таких свідків, як ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 є хибними, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи. Засуджений вказує, що суд безпідставно посилається на свідчення ОСОБА_19, який суду пояснив, що після огляду електроопори було встановлено місце контакту автомобіля з електроопорою в момент ДТП і зроблено висновок про механізм утворення пошкоджень, які малися на автомобілі. Однак, в Протоколі огляду місця події огляд електроопори відсутній. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не вказує, якими експертами СМЕ було визначено місця розташування пасажирів автомобілі в момент ДТП. Крім того на думку засудженого у висновку додаткової судової комплексної медико-автотехнічної експертизи №28/3-113 від 30 березня 2010 р., експертами змінено напрямок руху автомобіля. Засуджений вказує, що висновки експертиз - є суперечливими і не узгоджуються з матеріалами справи.

На думку засудженого, в процесі досудового і судового слідства не було доведено, що під час ДТП за кермом автомобіля знаходився він. Це на думку апелянта є лише припущення суду.

Апеляція та доповнення до неї захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4 за змістом аналогічна апеляції засудженого. Крім того адвокат вказує, що в матеріалах справи є покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17, які бачили, як засуджений ОСОБА_2 залишив автомобіль через пройом водійських дверей. Поряд з цим є висновок експертизи, згідно якого ОСОБА_2 залишив автомобіль через заднє вибите скло. На думку апелянта суд безпідставно ложить в основу вироку висновок і покази експертів, і покази вказаних вище свідків про те, що ОСОБА_2 залишив автомобіль через пройом вибитого скла дверей водія.

Захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 в поданій апеляції просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Апеляцію обґрунтовує тим, що на його думку ні досудовим слідством і в судовому розгляді вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не доведена. На думку апелянта всі докази є припущення, категоричних стверджень, що ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував за кермом автомобіля у матеріалах справи не має. Суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що в ході досудового слідства і судового розгляду справи не встановлений механізм дорожньо-транспортної пригоди, у справі маються протиріччя як судом не усунуті, не встановлено механізм залишення потерпілим ОСОБА_12 салону автомобіля, не встановлено конкретно місце перебування в автомобілі всіх пасажирів і водія. Адже встановлення хто перебував за кермом автомобіля на момент пригоди має істотне значення для правильного вирішення дано справи.

Апеляція захисника ОСОБА_5, аналогічна за змістом апеляціям захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію і заперечував проти апеляцій засудженого і його адвокатів, засудженого та адвокатів, які підтримали свої апеляції і апеляцію прокурора частково, і просили вирок суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, про що засуджений також просив і в останньому слові, перевіривши вирок суду матеріали справи і доводи апеляцій, судова колегія вважає апеляції адвокатів і засудженого обґрунтованим, а апеляцію прокурора - частково обґрунтованою.

Згідно вимог ст.22 КПК, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують, а згідно ст.323 КПК і суд має оцінити всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Я вбачається з вироку суду і матеріалів справи, судом ці вимоги закону дотримані не в повній мірі.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 своєї вини не визнав і показав, що за кермом автомобіля сидів не він, а власник автомобіля - загиблий ОСОБА_12

Суд, дослідивши всі докази і обставини справи і надавши їм належну правову оцінку, прийшов до висновку про знаходження на момент ДТП за кермом засудженого ОСОБА_2 Свій висновок суд належним чином обґрунтував. Однак, обгрутовуючи свою невинуватість, ОСОБА_2 при цьому посилався на покази свідка ОСОБА_14, як на очевидця події. Рішення про допит ОСОБА_14 як свідка судом було прийняте, однак судом він не допитаний. При цьому звертає на себе увагу та обставина, що в ході дослідчої перевірки обставин справи цей свідок був допитаний, на його покази, як на доказ невинуватості посилався слідчий при винесенні постанови про закриття кримінальної справи (т.1 а.с. 12-14).

В матеріалах ці пояснення свідка ОСОБА_14 - відсутні. Прийнявши рішення про допит цього свідка з урахуванням позиції підсудного, і не допитавши його, суд допустив суттєву неповноту судового слідства..

Поряд з цим, посилаючись на доведеність вини ОСОБА_2, суд як на доказ послався на покази свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_17, які вказували, що підсудний покинув салон автомобіля через двері водія. В той же час, як на доказ вини засудженого, суд також посилається на висновки комісійної експертизи № 44,45, 46, 47/13049-11,52/94-12-52 від 27.06.2012р., в якій зазначено, що ОСОБА_2 покинув автомобіль через пройму розбитого заднього скла автомобіля, перелізши туди з місця водія. Тобто, покладені в основу вироку докази суперечать між собою, і ці суперечності судом не усунуті. Не встановлено судом, яким чином ОСОБА_2 було покинуто автомобіль. Ці обставини мають суттєве значення оскільки судом встановлено, що ОСОБА_13 покинув автомобіль через двері водія.

Якщо суд прийде до висновку, що ОСОБА_2 покинув автомобіль через пройму заднього скла, то суду слід встановити причину такої поведінки, оскільки встановлено, що для водія була можливість покинути автомобіль через двері водія.

Поряд з цим, судова колегія вважає, що оскільки диспозиція ст.286 КК є бланкетною, то суд мав зазначити у вироку який пункт ПДР було порушено, і у чому саме полягали такі порушення. Судом цих вимог дотримано не в повній мірі. Визначаючи в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, суд зазначив лише порушення, яких допустився засуджений, не вказавши при цьому пункт Правил, яким регулюється те чи інше порушення. Перелік порушених пунктів ПДР, в кінці мотивувальної частини вироку, не усуває вказані порушення, оскільки при цьому вказані лише пункти Правил і не вказано в чому таке порушення полягає. Судова колегія вважає, що таким чином порушене право підсудного на захист, оскільки об'єм обвинувачення не було конкретизовано вказівкою на конкретний пункт ПДР, який за висновками суду порушив засуджений.

При таких обставинах судова колегія вважає вирок суду постановленим на неповно і не всебічно досліджених доказах, з неконкретизованим обвинувачення, а тому - таким, що підлягає скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд.

При повторному розгляді справи суду належить повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі обставини і докази по справі, усунути вказані недоліки допитавши свідка ОСОБА_14 За результатом допиту свідка ОСОБА_14 визначитись з достатністю здобутих досудовим слідство доказів, і якщо суд прийде до висновку про достатність доказів, - постановити законний і обґрунтований вирок.

На підставі викладеного, керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково. Апеляції засудженого ОСОБА_2 та адвокатів - ОСОБА_4,ОСОБА_3, ОСОБА_5 задовольнити. Вирок Тетіївського районного суду Київської обл. від 15 листопада 2012р. стосовно ОСОБА_2 скасувати. Справу повернути в Тетіївський районний суд на новий судовий розгляд іншим суддею.

Судді: Ігнатюк О.В. Нагорний А.М. Дрига А.М.