Справа № 2-1637/12 Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.

Провадження № 22-ц/780/949/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

Категорія 19 08.02.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Волохова Л.А.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання попереднього договору основним договором купівлі - продажу та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання попереднього договору основним договором купівлі - продажу та визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що 16 вересня 2010 року між ними було укладено попередній договір про намір в майбутньому укласти і належним чином оформити договори купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді гаражу, що знаходиться в місті Вишгороді Київської області, масив «Берізки» КВГ «Берізка», гараж НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,003 га, наданої для гаражного будівництва, що на праві власності належать відповідачу ОСОБА_4 Відповідно до п. 6.1. попереднього договору укладення та нотаріальне посвідчення основних договорів повинно було бути здійснене сторонами до 16 вересня 2012 року, однак з вини відповідача основні договори в обумовлені строки укладені не були. Зважаючи на той факт, що кошти за гараж в розмірі 50 000 грн. позивач сплатила відповідачу ще в момент укладання попереднього договору, при чому остання ухиляється від укладання основного договору купівлі-продажу, позивач і просила суд визнати укладений між ними 16 вересня 2010 року попередній договір основним договором купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки та визнати за нею право власності на автогараж НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,003 га, що знаходяться в місті Вишгороді Київської області, масив «Берізки» КВГ «Берізка».

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3, який не брав участі в розгляді справи, подали на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено попередній договір про укладення в майбутньому в строк, обумовлений цим договором, та оформлення належним чином (в нотаріальному порядку) договорів купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,003 га, що знаходяться в місті Вишгороді Київської області, масив «Берізки», КВГ «Берізка». Попередній договір посвідчено 16 вересня 2010 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1458.

Відповідно до п. 6.1. попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основних договорів повинно бути здійснене сторонами до 16 вересня 2012 року, що ними зроблено не було.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки діючим цивільним законодавством не передбачено можливості визнання попереднього договору основним договором купівлі-продажу без укладання останнього у формі, встановленій законом, як це передбачено ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання попереднього договору основним та визнання права власності на нерухоме майно є законним та обґрунтованим.

Доводи апелянтів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно з дотримання норм матеріального та процесуального права. Крім того, розгляд справи за відсутності чоловіка позивача ОСОБА_3, права останнього жодним чином не порушив, оскільки він не брав участі в розгляді справи в силу того, що не є стороною попереднього договору від 16 вересня 2010 року і немає ніякого відношення до даного правочину.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містить.

При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :