Справа № 2/1027/951/12 Головуючий у І інстанції Буймова Л.П.

Провадження № 22-ц/780/972/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

Категорія 45 12.02.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Панасюка С.П.

при секретарі Клименко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановила:

У березні 2012 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, який в ході судового розгляду справи неодноразово уточнювала та змінювала предмет позову, посилаючись на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.10.2010 року розірвано шлюб між сторонами. За час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність садовий будинок АДРЕСА_1 автомобіль Ford Scorpio державний номер НОМЕР_1, гаражний бокс НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розташований на території кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Водник-2" та № НОМЕР_3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та розташований на території автокооперативної стоянки "Мотозаводець - 1".

Оскільки відповідач відмовляється поділити зазначене майно в добровільному порядку, то позивачка в уточненій позовній заяві від 11 жовтня 2012 року (а. с. 104-105) просила виділити їй із майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 гаражний бокс НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розташований на території кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Водник-2". Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 50% різниці між вартістю спірних гаражних боксів НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у розмірі 384 гривні; грошову компенсацію частки вартості автомобіля Ford Scorpio державний номер НОМЕР_1 в розмірі 16000 грн., що становить 50% від його вартості; грошову компенсацію 50% вартості ремонтних робіт, проведених у гаражному боксі НОМЕР_2, у розмірі 15574,25 грн. та судові витрати.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_3 з майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, 1/2 садового будинку товариства «Метробудівець-5» АДРЕСА_1 гаражний бокс НОМЕР_2 по АДРЕСА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію частки вартості автомобіля марки Ford Scorpio державний номер НОМЕР_1 в розмірі 11950 грн., що становить 50% від його вартості, та грошову компенсацію у розмірі 50% різниці між вартістю спірних гаражних боксів АДРЕСА_2 та № НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 у розмірі 384 грн. Також стягнуто грошову компенсацію 50% вартості ремонтних робіт, проведених у гаражному боксі НОМЕР_2, у розмірі 15574,25 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт, проведених у гаражному боксі НОМЕР_2, у розмірі 15574,25 грн. і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов в частині стягнення грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт, проведених у гаражному боксі НОМЕР_2, суд керувався положеннями статей 60, 61, 63, 65, 68, 70, 71 СК України та виходив із того, що все майно, набуте сторонами у спільну сумісну власність під час перебування в шлюбі, підлягає поділу в натурі.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони уклали шлюб 30.06.1984 року, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.10.2010 року розірвано. За час шлюбу сторони набули наступне майно: садовий будинок у садовому товаристві «Метробудівець-5» АДРЕСА_1 автомобіль марки Ford Scorpio державний номер НОМЕР_1, гаражний бокс НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та розташований на території кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Водник-2", та № НОМЕР_3, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та розташований на території автокооперативної стоянки "Мотозаводець - 1".

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пунктів 1, 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Зазначеним вимогам закону судове рішення в частині стягнення грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт гаражного боксу НОМЕР_2 не відповідає, оскільки зазначаючи в резолютивній частині рішення про стягнення такої грошової компенсації, суд в мотивувальній частині рішення не зазначив мотивів, з яких вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, брав до уваги чи відхиляв докази, та нормативно-правових актів, якими керувався при вирішенні спору в цій частині позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту ст. 60 СК України, слід дійти висновку, що режим спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу, встановлюється в разі, коли майно набуте, тобто придбане або створене за рахунок спільних коштів подружжя чи їх спільної праці або передане їм у спільну сумісну власність безоплатно з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За правилами ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 71 СК України, яка передбачає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно довідки автокооперативної стоянки "Мотозаводець-1", відповідач ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу "Мотозаводець-1", який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 і має у власності бокс № НОМЕР_3 (а. с. 42).

Згідно довідки кооперативу по будівництву і експлуатації індивідуальних гаражів "Водник-2" НОМЕР_2 від 16 травня 2012 року, ОСОБА_2 у серпні 1996 року господарчим способом побудував гаражний бокс НОМЕР_2 та вступив у члени ГБК "Водник-2".

2.09.2011 року ОСОБА_2 написав заяву про вихід із членів ГБК "Водник-2" та передав гаражний бокс НОМЕР_2 своїй дружині ОСОБА_3, яка в свою чергу написала заяву про вступ у члени ГБК "Водник-2" і на сьогоднішній день є власником гаражного боксу НОМЕР_2 (а. с. 35).

Суд, вирішуючи питання поділу зазначених гаражних боксів, не з"ясував та не перевірив чи є вони майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у розумінні ст. ст. 60, 61 СК України, яке підлягає поділу. Виділяючи позивачці гаражний бокс НОМЕР_2, суд не звернув уваги на правила статей 69, 70 СК України, які передбачають право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію 50% вартості ремонтних робіт у гаражному боксі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кошти, витрачені сторонами на його ремонт, не є майном подружжя в розумінні ст. ст. 60, 61 СК України, яке підлягає поділу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пунктах 23, 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В даному випадку кошти, витрачені на ремонт гаражного боксу, взагалі не є спільним майном подружжя, оскільки за змістом ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є лише грошові кошти у вигляді доходів, а не витрат, як помилково вважає позивачка.

Крім того, кошти сторін, витрачені на ремонт гаражного боксу, не є спільним майном подружжя, що підлягає поділу, а складають вартість цього гаражного боксу, як нового об'єкту власності, питання щодо поділу якого може бути вирішене у встановленому законом порядку.

За таких обставин судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт гаражного боксу НОМЕР_2 суперечить вищезазначеним нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону належним чином доводів сторін не перевірив і не вмотивував свого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки частини вартості ремонтних робіт гаражного боксу з урахуванням вимог ст. ст. 69, 70 і 71 СК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт гаражного боксу ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині позовних вимог відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції переглядалося відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, в решті рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року скасувати в частині стягнення грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт, проведених у гаражному боксі НОМЕР_2, у розмірі 15574,25 грн. і в цій частині ухвалити нове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації 50% вартості ремонтних робіт, проведених у гаражному боксі НОМЕР_2, у розмірі 15574,25 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді