УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0614/471/2012 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В.В.
Категорія 19 Доповідач Григорусь Н. Й.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.
суддів Талько О.В., Зарицької Г.В.
з участю секретаря
судового засідання Крижанівської М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Житомирське регіональне управління ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_3, третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та об'єднаною позовною заявою ОСОБА_4, діючого в інтересах ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2, нотаріуса Малинської державної нотаріальної контори про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним
за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2012 року, -
встановила:
У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, в якому після уточнення позовних вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виселити відповідача та членів його сім'ї з займаного помешкання зі зняттям їх з реєстраційного обліку, стягнути судові витрати.
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, оскільки при його укладанні не були враховані інтереси неповнолітніх онуків, що мешкають у спірному помешканні, а кредитний договір є нікчемним.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на суму 467 061,81 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_2, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю. В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду змінити та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що виселенню з помешкання, на яке звернуто стягнення підлягають усі особи, що там проживають зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Також не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі та відмову у задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк». Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» та відмовляючи у задоволенні його позову, суд не врахував інтереси його малолітніх дітей-онуків іпотекодавця, що мешкають у спірному помешканні, не отримав дозволу органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає відхиленню в повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як видно із матеріалів справи, на підставі кредитного договору №ZRRWGA0000055 від 18.07.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав в банку кредит в розмірі 243 936,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим строком повернення до 18 липня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 18.07.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір іпотеки майна, за яким ОСОБА_2 передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
В порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 467 061,81 грн., яка складається з наступного: 220 387,83 грн. заборгованість за кредитом; 98 107,11 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 18 406,47 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 107 681, 27 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3. Договору; 250,00 грн. штраф (фіксована частина); 22 229,13 грн. штраф (процента складова), що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.
Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Суд прийшов до правильного висновку, що у відповідності до вимог ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 35, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_2 зі спірного помешкання, оскільки відносно нього ПАТ КБ «Приватбанк» було в повному обсязі дотримано вимоги Закону України «Про іпотеку». Що стосується виселення інших членів сім'ї боржника, то позивачем вимоги ст. 38 Закону дотримані не були, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає, що судом неправомірно не взято до уваги, що в разі задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» значно погіршаться житлові умови його неповнолітньої дочки та падчериці, які мешкають у спірному приміщенні і мають право на проживання в ньому.
Частиною шостою ст. 203 ЦК України передбачено, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно норм ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки від 18.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 18.07.2008 року щодо повернення ним отриманого кредиту іпотекодержателю.
На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_2 - відповідач по справі - дід неповнолітніх дітей позивача ОСОБА_4 був зареєстрований у належній йому на праві приватної власності квартирі.
За таких обставин, в ході апеляційного провадження докази, які впливають на правильність та правомірність прийнятого судом рішення стороною відповідача ОСОБА_2 та апелянта не надавались, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачами вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянти посилаються на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.
Разом з тим, судом першої інстанції в резолютивній частині судового рішення не зазначено в повному обсязі складові частини заборгованості по кредитному договору, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2012 року змінити. В абзаці другому резолютивної частини рішення після слів «в сумі 467 061,81 грн.» доповнити словами: «яка складається з наступного: 220 387,83 грн. заборгованість за кредитом; 98 107,11 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 18 406,47 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 107 681, 27 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3. Договору; 250,00 грн. штраф (фіксована частина); 22 229,13 грн. штраф (процента складова).
В решті рішення Малинського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: