Справа № 2-4456/11 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.

Провадження № 22-ц/780/1011/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

Категорія 4 11.02.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та у відповідності до норм ст.ст. 392, 526 Цивільного кодексу України, просив визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: житлове приміщення 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м. Просив зобов'язати КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» зареєструвати за ним право приватної власності за вищевказаним житловим приміщенням та стягнути з відповідачів на його користь сплачений судовий збір та суму на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06.07.2011 року між ним та ДП «Дніпровський круг» було укладено Договір № 06/07/11-Б та додаткову угоду до Договору від 30.08.2011 року. Згідно до п. 1 об'єктом Договору є житловий комплекс з офісними приміщеннями, що будувався за вищевказаною адресою, а предметом являються майнові права на нерухомість (квартира), будівництво якої на момент укладання Договору не було завершене.

На виконання пункту 4.1 абзацу 1 Договору та Додаткової угоди від 30.08.2011 року позивачем була проведена оплата в повному обсязі на суму 215 999, 70 грн., однак відповідно до пп. 2.4, 4.3, 4.4 зазначеного Договору виконання обов'язків відповідача не були виконані.

Під час розгляду вказаної справи, 17 листопада 2011 року, позивачем у порядку передбаченому ст. ст. 27, 31 ЦПК України були уточнені позовні вимоги відповідно до яких позивач просив визнати за ним майнове право на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м., посилаючись при цьому на повне виконання ним умов договору, та не виконання відповідачем свої зобов'язань у строки визначені договором.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 майнові права на об'єкт інвестування будівництва, а саме: житлове приміщення - 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м.

Стягнуто з ДП «Дніпровський круг» на користь ОСОБА_3 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовлено.

У грудні 2012 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду та просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на те, що задовго до продажу майнових прав на спірну квартиру позивачу та звернення його до суду, майнові права на цю квартиру ще 01.09.2007 року були передані їй.

Заперечуючи проти вказаної апеляційної скарги апелянта позивач ОСОБА_3 та відповідач ДП «Дніпровський круг» просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення першої інстанції залишити без змін посилаючись на рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2012 року в іншій справі за участю тих самих осіб, що набрало законної сили, яким відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову щодо визнання за нею майнових прав на оскаржувану квартиру. Свої доводи мотивували тим, що предметом договору між ними є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м., в той час як предметом договору між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 43, 6 кв. м., що свідчить про інший предмет договору.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що 06 липня 2011 року між ДП «Дніпровський круг» як забудовником та ОСОБА_3 як інвестором було укладено Договір № 06/07/11-Б за умовами якого ДП «Дніпровський круг» продало, а ОСОБА_3 придбав майнові права на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м. (а.с. 11-140).

Відповідно до п.2.3 Договору сторони домовилися про вартість предмету договору яка становила 215999,70 грн. які позивач повинен був сплатити двома платежами до 07 липня 2011 року 156400 грн., та до 01 вересня 201 року 59599,70 грн., а відповідач зобов'язався закінчити будівництво вказаного об'єкту до кінця ІІІ кварталу 2011 року та передати вказану квартиру згідно акту прийому передачі позивачу, та відповдінго передаитим документи для оформлення позивачем прав вланості на вказану квартиру.

Додатковою угодою від 30 серпня 2011 року сторони погодили про те що кінцевою датою оплати позивачем ОСОБА_3 вказаного об'єкту інвестування є 30 вересня 2011 року. (а.с. 15).

Згідно до наданих позивачем квитанцій до прибуткового касового ордеру №067 від 07 липня 2011 року та квитанції №021007 від 28 вересня 2011 року вбачається , що ОСОБА_3 зобов'язання за договором № 06/07/11-Б виконанні в повному обсягу, а саме здійснено оплату в розмірі 215999,70 грн., разом з тим відповідачем у справі ДП «Дніпровський круг» свої зобов'язання в частині здачі вказаного об'єкту в експлуатації в термін до ІІІ кварталу не виконано та пакет документів для реєстрації прав власності на вказану квартиру не передано.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання за ним майнового права на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м. суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач виконав у повному обсягу взяті на себе зобов'язання в частині оплати предмету договору, а відповідач свої зобов'язання в частині здачі об'єкту інвестування в експлуатацію та передачі позивачі пакету документів для оформлення права власності на інвестовану квартиру не виконав чим порушив свої зобов'язання, та права позивача.

Відмовляючи в частині задоволенні решти позовних вимог суд прийшов до висновку, що вказані вимоги не можуть бути задоволенні оскільки суперечать вимогам ст. 331 ЦК України та «Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року.

Колегія суддів вважає рішення суду таким, що ухвалене у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права на підставі наданих стронами та досліджених судом доказах.

Так, відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права. Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідно до ст. 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше.

Статтями 181 та 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухомості) належать об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, а право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема їх виникнення підлягають державній реєстрації. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. ЦК України передбачає, зокрема ст. ст. 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382, загальні засади права власності. Зокрема передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.

Згідно п. 2 ст. 386 ЦК України власник майна, який має підстави передбачити можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд першої інстанції, враховуючи вимоги позивача щодо захисту свого права, яке не визнається, а саме майнового права на об'єкт інвестування 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43, 8 кв. м., дійшов висновку про їх обґрунтованість, та визнав такими, що підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610-612, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідач ДП «Дніпровський круг» не виконав своїх зобов'язань передбачених п. 2.4 щодо здачі об'єкту інвестування в експлуатацію об'єкту інвестуванні житлового будинку АДРЕСА_1 до кінця ІІІ кварталу 2011 року та зобов'язань передбачених п. 2.1 щодо передачі ОСОБА_3 документів для оформлення права власності на квартиру. При таких обставинах звернення до суду позивача за захистом своїх прав суд першої інстанції підставно визнав обґрунтованими.

Стаття 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції від 23.12.2004 року, яка діяла на дату укладання попереднього договору № 65 від 22 лютого 2005 року) встановлює, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

В статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції від 23 грудня 2004 року, яка діяла на дату укладання попереднього договору № 65 від 22 лютого 2005 року) зазначено, що інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Виходячи з того, що позивач проінвестував будівництво відповідно до ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", він має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

Доводи апелянта ОСОБА_2, проте що вказаним рішенням суду порушуються її права на отримання від ДП «Дніпровський круг» квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,8 кв. м. є безпідставним, оскільки апелянтом не надано суду достатніх та допустимих доказів того, що апелянт має право на отримання від відповідача у вказаній справі саме даної квартири.

Так із наданої копії Договору про передачу майнових прав на квартиру в житловому будинку що укладений 01.09.2007 року між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 вбачається, що предметом договору є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв. м, в той час як предметом договору між позивачем та відповідачем є квартира №189 та площею 43.6 кв.м. Крім того вказане питання уже було предметом розгляду апеляційного суду Київської області у справі № 22ц/1090/8144/12 відповідно до рішення від 06 грудня 2012 року якого спростовується той факт, що предмет договору між ОСОБА_3 та ДП «Дніпровський круг» та предмет договору між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 не є однією і тією ж річчю. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 29 січня 2013 року .

Таким чином колегія суддів приходить до висновку проте, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг», Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не вирішувалося питання щодо прав та обов'язків апелянта, а тому апеляційна скарга із підстав в ній зазначених задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 209 ч. 3, 303, 307, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: