Головуючий суду 1 інстанції - Рудська С.М.

Доповідач - Околот Г.М.

Справа № 2-648/12

Провадження № 22ц/782/607/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Околота Г.М.,

суддів - Галан Н.М., Назарової М.В.

при секретарі - Хоменко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 04 грудня 2012 року за позовом Кредитної спілки «Оберіг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року кредитна спілка «Оберіг» (далі - КС «Оберіг») звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.10.2007 року між КС «Оберіг» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 818 , за умовами якого остання отримала кредит в сумі 50000 грн. строком до 29.04.2009 року. З метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за вказаним кредитним договором , 28.10.2007 року між позивачем КС «Оберіг» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальницею ОСОБА_3 у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконує належним чином умови кредитного договору і взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту , а також не сплачує заборгованість у розмірі 47 164,50 грн. яка стягнута з неї судовим наказом від 11.11.2009 року, позивач просив стягнути з ОСОБА_2, як поручителя , заборгованість за кредитом в сумі 47 164,50 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням суду від 04 грудня 2012 року позовні вимоги КС «Оберіг» були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Оберіг» заборгованість у розмірі 47 164,50 грн.. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 471,65 грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. ( а.с. 64-65)

Ухвалою суду від 18 січня 2013 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. ( а.с. 147-148)

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КС «Оберіг». В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення по справі незаконного рішення.

При цьому апелянт посилається на те, що зі змісту укладеного договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк після якого порука припиняється, а умова п.6.1. договору про його дію до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за до кредитним договором не є встановленим строком припинення поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України. Апелянт вважає, що в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, однак суд першої інстанції не взяв до уваги ці положення ст.. 559 ЦК України, не визначився з правовими нормами які регулюють спірні правовідносини , не врахував роз'яснення п.24 Пленуми ВССУ №5 від 30.03.2012 року та правові позиції з цього приводу Верховного суду України , які викладені в постанові від 18.07.2012 року ( справа № 6-78 цс 12 ).

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд задовольнити скаргу, а рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача. .

Представник КС «Оберіг» проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обговоривши доводи апеляційної скарги , вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повні мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги КС «Оберіг» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором , суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.554, 1054 ЦК України та виходив із того, що вони підлягають задоволенню, оскільки внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість за кредитом, відповідач ОСОБА_2 як поручитель, повинен нести відповідальність перед КС «Оберіг» за порушення боржником ОСОБА_3 кредитного зобов'язання на підставі укладеного ними із кредитною спілкою договору поруки, який не припинив свою дію.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався і ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи , 29 жовтня 2007 року між КС «Оберіг» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 818 , відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50000 грн. на строк 18 місяців до 29.04.2009 року (а.с.13-15)

28 жовтня 2007 року між КС «Оберіг» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитною спілкою за виконання ОСОБА_3 своїх обов'язків за кредитним договором (а.с. 16). Проте позичальник ОСОБА_3 узяті на себе зобов'язання перед КС «Оберіг» за укладеним кредитним договором порушила, та сплачувала грошові кошти не регулярно. Ці обставини сторонами не оспорюються.

10.09.2009 року Ленінським районним судом м. Луганська був виданий судовий наказ по справі №2 «н»-534/2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Оберіг» заборгованості за кредитним договором № 818 від 28.10.2007 року у сумі 46 900 грн. та судових витрат у загальній сумі 264,50 грн. ( а.с. 19)

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського МУЮ від 19.11.2009 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2 «н»-534/2009 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в ході якого біло проведено опис та арешт майна боржника та його оцінка( а.с. 20, 21, 83-90, 91-97)

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Як вбачається з договору поруки від 28 жовтня 2997 року , в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється. А умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитною спілкою або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань ( п. 6.1, 6.2.) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено. ( а.с. 16)

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання був визначений сторонами - 29 квітня 2009року ( п. 2.1. договору та графік розрахунків до договору а.с. 13-14, 15)

За таких обставин у КС «Обергіг» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_3 щодо повернення кредиту, починаючи з 29 квітня 2009 року, протягом наступних 6 місяців.

Таку вимогу до поручителя КС «Оберіг» пред'явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише 29 грудня 2010 року, тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

У ході апеляційного розгляду справи , представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав письмові заперечення в яких вказав, що позивач у передбачений законом строк звертався до поручителя з вимогами про погашення заборгованості по кредиту, а саме направляв йому повідомлення про погашення заборгованості у 2008 та 2009 роках, , звертався до суду з заявою про видач судового наказу у квітні 2009 року та з позовними заявами, у зв'язку з чим вважає твердження апелянта , щодо не пред'явлення вимог до поручителя необґрунтованими.

Колегія суддів вважає доводи представника позивача необґрунтованими, з наступних підстав.

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором поруки строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, 25.12.2008 року, 03.12.2009 року позивачем були надіслані поручителю ОСОБА_2 листи-повідомлення про необхідність погашення простроченої боржником ОСОБА_3 заборгованості та про повне виконання зобов'язань за кредитним договором ( а.с. 17-18)

Про те , відомостей що ОСОБА_2 особисто отримав ці повідомлення, та знав про існування заборгованості і необхідності її сплачувати в матеріалах справи не має і представником позивача такі докази у порушення ст..60 ЦПК України надані не були.

Що стосується заперечень представника позивача про те, що позивач 16.04.2009 року звертався до суду заявою про видачу судового наказу про стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору і тим самим виконав вимоги ч.4 ст. 559 ЦК України , то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки дана заява судом не розглядалася та судовий наказ не видавався , а право пред'являти вимоги до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_3 щодо повернення кредиту у КС «Оберіг» могло виникнути лише 29 квітня 2009 року, тобто після закінчення строку виконання основного зобов'язання, який визначений у кредитному договорі у п. 2.1., а не 16.04.2009 року.

Крім того, з позовними вимогами про дострокове повернення кредиту боржником , а також поручителями , позивач до суду не звертався, а лише у вересні 2009 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договором, яка була задоволена Ленінським районним судом і судовий наказ був виданий 11.11.2009 року. ( а.с. 19, 140-142)

Також безпідставними є доводи представника позивача, про те, що КС «Оберіг» зверталася з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки як вбачається з ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 18.11.2010 року , наданої представником позивача у засіданні суду апеляційної інстанції, з позовними вимогами до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 КС «Оберіг» звернулася лише у листопаді 2010 року, тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, який відповідно до договору настав 29.04.2009 року. Крім того, 18.11.2010 року ухвалою суду позовна заява була повернута позивачеві на підставі п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України у зв'язку з непідсудністю цьому суду , провадження по справі відкрито не було, копію позовної заяви ОСОБА_2 та інші поручителі не отримували , у зв'язку з чим вважати таке подання позовної заяви до суду як пред'явлення вимоги до поручителя є безпідставним

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 18.07.2012 року у справі №6-78 цс12 , вбачається, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням обставин справи, та правових позицій Верховного Суду України, які відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України, позовні вимоги КС «Оберіг» до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволенню не підлягають через припинення договору поруки внаслідок непред'явлення кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимог до поручителя.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у порушення вимог ст..ст. 212, 214 ЦПК України на зазначені вище вимоги закону та роз'яснення уваги не звернув, не визначився із характером спірних правовідносин та ухвалив рішення при неповному з'ясуванні обставин , що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КС «Оберіг» .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 04 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Оберіг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 47 164 (сорок сім тисяч сто шістдесят чотири) гривні 50 копійок та стягнення судових витрат у сумі 591 (п'ятсот дев'яносто одна ) гривня 65 копійок.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: