П О С Т А Н О В А

іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва у складі головуючого-судді судової палати з розгляду кримінальних справ ПрисяжнюкаО.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2012 року відносно

ОСОБА_2, працюючої головним бухгалтером ТОВ «Гепард», яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн. 00 коп.

Відповідно до вказаної постанови, при перевірці ДПІ Солом'янського району м. Києва ТОВ «Гепард» було встановлено заниження податку на прибуток на суму 236 530 60, 00 грн., в тому числі по періодам за перше півріччя 2012 року, чим порушено п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14 та п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п. 137. 10 п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України.

В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Так в поданій апеляції зазначається, що постанова суду є необґрунтованою та винесена з істотними порушеннями вимог чинного законодавства. Зокрема апелянт наголошує, що суд першої інстанції не повідомив її про дату розгляду справи та провів судове засідання без її участі. Також, в поданій апеляції зазначається, що суд визнаючи її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, послався як на доказ її вини на протокол про адміністративне правопорушення, проте в даному протоколі її дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 163 КУпАП. Крім того, на думку апелянта протокол про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2012 року взагалі не може бути доказом по справі оскільки його зміст не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме в ньому не зазначено час вчинення правопорушення та не вказано суть вчиненого правопорушення.

Разом з цим, в поданій апеляції ОСОБА_2 міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, в якому зазначається, що встановлений чинним законодавством строк на оскарження судового рішення вона пропустила у зв'язку з тим, що не була повідомлена про дату розгляду справи, а тому просить визнати причину пропуску строку поважною.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи заявленого клопотання та поданої апеляції, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку не підлягає розгляду, а апеляція підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Так, ОСОБА_2 08 січня 2013 року була подана апеляція на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2012 року. У зв'язку з тим, що останній день подачі апеляції припав на 07 січня 2013 року, який є святковим-неробочим днем, то відповідно до вимог чинного законодавства, перебіг строку закінчується наступного робочого дня, тобто 08 січня 2013 року. За таких обставин, апеляція подана в межах строку встановленого ст. 294 КУпАП, а тому подане клопотання про його поновлення не підлягає розгляду, оскільки в цьому не має необхідності.

Разом з тим, доводи апеляції, з приводу необґрунтованості судового рішення, повністю підтверджуються матеріалами адміністративної справи. Так, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2012 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. При цьому, в даній постанові зазначено, що вина ОСОБА_2 підтверджується Актом перевірки та протоколом про адміністративне правопорушення. Проте, в самому протоколі про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2012 року, зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163 КУпАП, а тому він не може підтверджувати вину останньої у вчиненні правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Крім того, вище вказаний протокол було складено без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до Акту від 19 грудня 2012 року, ОСОБА_2 запрошувалася на складання і підписання протоколу, проте у зазначений час не з'явилася. Однак, в матеріалах справи не міститься будь-яких даних в підтвердження цього. Дані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Що стосується Акту перевірки, на підставі якого було складено проткол про адміністративне правопорушення, то в ньому також чітко не зазначається, що ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП підтверджується матеріалами справи, є безпідставними.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи все вище викладене, приходжу до висновку, що постанова суду першої інстанції не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто в зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

З урахуванням вище наведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2012 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 85 грн., скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Присяжнюк О.Б.