Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/72/13

Головуючий у I інстанції: Васильєва Т.М.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 лютого 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи : ЖБК "Наука", ТОВ "СЛК-Сервіс"

про відшкодування майнової шкоди та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

у липні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював та змінював, і у позовній заяві від 11 лютого 2011р. просив стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування майнової шкоди 138 361грн. та у відшкодування моральної шкоди 150 000грн., зобов'язати відповідачів допустити осіб, що виконують роботи по заміні перекриття між квартирами НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, у квартиру НОМЕР_1 і не чинити їм перешкод у здійсненні таких робіт та стягнути судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачі у 2006р. здійснювали ремонт своєї квартири НОМЕР_2 без належної проектно-дозвільної документації та без дотримання будівельних норм, у результаті чого була пошкоджена його квартира, зокрема, перекриття між квартирами, і для відновлення перекриття і усунення завданої шкоди необхідні значні витрати та проведення робіт по демонтажу підлоги у квартирі, яка належить відповідачам та виконання будівельних робіт, які визначені проектом про улаштування панелей перекриття та кошторисом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав, що відповідачі своїми діями завдали йому душевних страждань, погіршився стан його здоров'я, він неодноразово був вимушений лікуватися у стаціонарі медичної установи.

Ухвалою суду від 2 лютого 2012р. провадження за позовом про стягнення моральної шкоди закрито.

Рішенням суду від 2 лютого 2012р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів у відшкодування майнової шкоди по 69 180грн. 50коп. з кожного, проведено розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням суду від 29 березня 2012р. з відповідачів стягнуто по 1250грн. витрат за проведення судової експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки суд неправомірно не закрив провадження у справі про

- 2 -

стягнення матеріальної шкоди при наявності рішення суду від 6 лютого 2008р., яке постановлено по спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Також апелянт стверджує, що суд розглянув справу у відсутність відповідачки, яка належним чином не повідомлялася про день та час розгляду справи, а крім того суд безпідставно змінив процесуальний статус учасників судового розгляду, так як позов був заявлений не тільки ОСОБА_3, а і Житлово-будівельним кооперативом "Наука", який від позову не відмовився.

Також апелянт посилається на неповне встановлення судом обставин справи, оскільки вважає, що наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи не є повним і складений на припущеннях, кошторис виконання ремонтних робіт є завищеним, розмір матеріальної шкоди визначений невірно без врахування попередньо сплаченої матеріальної шкоди.

Відповідачка ОСОБА_2 рішення суду не оскаржувала.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірними діями відповідачів позивачу завдані збитки у вигляді прогину плит перекриття у двох кімнатах його квартири, що потребує здійснення ремонтних робіт, кошторис яких був наданий позивачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, саме відповідач ОСОБА_2, який оскаржує рішення суду, повинен був у суді першої інстанції довести, що шкода, завдана позивачу не з його вини.

У підтвердження завдання йому шкоди, позивачем суду першої інстанції надано акт огляду квартири АДРЕСА_1 від 24 листопада 2009р., згідно якого виявлена тріщина у панелі перекриття між квартирами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та прогин даної панелі (с.с.66 т.1).

Наявність прогинів поличок шатрових панелей перекриття у квартирі позивача у двох житлових приміщеннях також зафіксовано висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12 березня 2010р. та фотокартками, які додані до висновку (с.с.80-84 т.1).

Оскільки зазначений висновок експертизи був складений без огляду квартири відповідачів, колегією суддів за клопотанням представника апелянта була призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновків комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 24 грудня 2012р. технічний стан шатрових залізобетонних панелей перекриття в приміщеннях двох житлових кімнат квартири позивача є незадовільним і їх експлуатація можлива лише при умові проведення ремонту (с.с.204-230 т.2).

Таким чином, позивачем надано суду докази того, що йому завдана матеріальна шкода, а саме пошкоджені панелі перекриття у його квартирі, що потребує здійснення ремонтних робіт.

При цьому, відповідачем ОСОБА_2 ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів того, що зазначена вище шкода позивачу завдана не його діями.

Виходячи з того, що відповідачем ремонтні роботи проводилися без належно погодженої проектної документації, без обстеження квартири позивача до проведення ремонтних робіт, без складення відповідних актів на приховані роботи, а саме по влаштуванню нижче розташованих шарів підлоги у його квартирі, колегія суддів вважає, що

- 3 -

відповідачем не надано належних та достатніх доказів у підтвердження того, що шкода, завдана позивачу, не його винними діями при здійсненні ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У підтвердження своїх вимог про розмір заподіяної шкоди позивач надав суду першої інстанції проект по улаштуванню панелей перекриття замість аварійних у квартирі АДРЕСА_1 та кошторис ремонтних робіт, які складені Державним спеціальним проектним інститутом Міністерства внутрішніх справ України. Даний проект містить перелік робіт про здійсненню заміни пошкоджених панелей перекриття у квартирі позивача та вартість ремонтних робіт, проведення яких необхідне у квартирі позивача після здійснення замінити панелей, що становить 138 361грн. (с.с.7-40 т.2).

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог та стверджуючи про завищення розміру матеріальної шкоди, відповідач ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав жодного доказу, який би спростовував докази, надані суду позивачем стосовно розміру матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем були доведені позовні вимоги.

Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги наявність рішення суду від 6 лютого 2008р., згідно з яким з відповідачів стягнуто на користь позивача матеріальна шкода, яка була йому завдана у результаті ремонтних робіт, які проводили відповідачі, колегія суддів вважає безпідставним, так як з тексту судового рішення та наданого апеляційному суду кошторису вбачається, що предметом зазначеного судового розгляду не було пошкодження панелей перекриття у двох житлових кімнатах квартири позивача, а даний недолік був виявлений при проведені ремонтних робіт у квартирі позивача у листопаді 2009р. Крім того, кошторис, наданий позивачем при розгляді даної цивільної справи, не є тотожним до кошторису, який враховувався судом при прийнятті рішення 6 лютого 2008р., і перелік ремонтних робіт у зазначених кошторисах не є тотожним.

Та обставина, що проект улаштування панелей перекриття замість аварійних у квартирі НОМЕР_1 не погоджений з відповідними інженерними службами та особами, інтересів яких торкаються роботи, визначені у проекті, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої позивачу шкоди, так як отримати відповідні погодження та дозволи позивач має можливість після отримання коштів та до початку проведення ремонтних робіт.

Твердження апелянта про те, що суд розглянув справу без належного повідомлення відповідачки ОСОБА_2, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідачка ОСОБА_2 рішення суду не оскаржувала, а апелянт ОСОБА_2 не надав суду повноважень у підтвердження його права представляти інтереси відповідачки.

При цьому суд першої інстанції про стягнув завдану шкоду у солідарному порядку, тому рішення суду стосовно відповідачки ОСОБА_2 не зачіпає інтересів відповідача ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно змінив процесуальний статус сторін, а саме Житлово-будівельного кооперативу «Наука», є обґрунтованими, однак вони не призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом були правильно встановлені обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду, постановленого стосовно ОСОБА_2, не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Шевченківського районного

- 4 -

суду м. Києва від 2 лютого 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: