Справа № 2-1640\2008
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2008 року Орджонікідзевський районній суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Глібко О.В., при секретарі - Гарбуз О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,
В С Т А Н О В И В:
19.07.2004 року позивачі звернулися до суду із позовом в якому просили постановити рішення і стягнути із відповідачів на користь підприємства заборгованість за опалення та гарячу воду у сумі 325 грн. 82 коп. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що відповідачка не здійснює оплати за надані послуги, внаслідок чого створився борг, який позивачі просять стягнути в судовому порядку.
В подальшому, представником позивача були уточнені позовні вимоги, та останні просили стягнути із відповідачів солідарно суму боргу за період з 01.08. 2001 року по 30.09.2004 року у розмірі 1049 грн. 99 коп. Також просили стягнути з відповідачів суму сплаченого державного мита 51 грн. по 25 грн. 50 коп. з кожного.
08.11.2004 року Орджонікідзевський районним судом м. Харкова було постановлено судове рішення, позовні вимоги позивачів задоволені в повному обсязі.
Вищевказане рішення було скасовано ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03квітня 2008 року у зв'язку із нововиявленими обставинами.
Під час нового розгляду даної справи позивачами були уточнені позовні вимоги, а також період за який вони просять стягнути заборгованість у розмірі 1254 грн. 75 коп., також уточнений період, а саме з 01.08.2001 року по 01.06.2008 року.
В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги, просили позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, посилалися на те, що фактично поточний борг у них відсутній, просили відмовити позивачам у задоволенні позову та застосувати позовну давність при постановленні рішення.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню , при цьому виходить із наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку .
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, відповідачі проживають за адресою : АДРЕСА_1 і є користувачами послуг за опалення та гарячу воду, які надаються підприємством позивача.
Судом встановлено, що сторони є суб'єктами договірних правовідносин. Між сторонами не була укладена письмова угода, а мала місце усна угода. Відповідачі користувалися наданими їм послугами, проводили оплату за їх споживання, претензій до позивача на якість наданих послуг по водо та тепло забезпеченню, до звернення до них з позовом, не пред'являли, а тому зобов'язані своєчасно сплачувати вартість наданих їм послуг.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача відповідачі протягом всього часу, починаючи з 01.08.2001 року і до 01.06.2008 року не вносили оплату, яка їм була нарахована в повному обсязі. При цьому, в період з 01.08.2001 року по 30.09.2004 заборгованість відповідачів перед підприємством склала 1049 грн. 99 коп., при цьому стороні відповідачів була надана субсидія, виплати по нарахованій сумі відповідачами сплачувалися, але були незначні.
Як пояснили відповідачі в судовому засіданні ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує мінімальну пенсію, її дочка - відповідачка ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи. У зв'язку із важким матеріальним становищем сім'я відповідачів була позбавлена можливості в повному обсязі сплачувати заборгованість за нарахуваннями, та як пояснила ОСОБА_1 вона сплачувала гроші «стільки скільки могла» у зв'язку із чим і з'явилася заборгованість. Крім того, позивачка пояснила, що починаючи з травня 2004 року вона, майже щомісячно проводила оплати за надані послуги підприємством позивача. Так, як видно із наданих суду квитанцій за квітень 2004 року відповідачами було сплачено 794 грн. 64 коп. при нарахуванні у сумі 83 грн. 65 коп. , та при цьому відповідачами вказано, що оплата проводиться за поточний період. Аналізуючи надані суду квитанції, та розпечатки заборгованості вбачається, що фактично відповідачами була сплачена сума заборгованості за період з
01.08. 2001 року по 30.09.2004 у розмірі 1049 грн. 99 коп. за рахунок надмірно сплачених сум за надані послуги опалення та гарячу воду. При цьому відповідачі пояснили, що під час переплати за надані послуги надмірно ніж було нараховано вони вважали, що фактично сплачують заборгованість, але не знали, що необхідно вказувати про це безпосередньо в квитанції про сплату боргу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того, відповідачі звернулися до суду із заявою про застосування строку позовної давності. За таких обставин з урахуванням викладених обставин , а також з урахуванням того, що позивачем була уточнені позовні вимоги, та період стягнень збільшений з 01.08.2001 року по 01.06.2008 року, суд застосовує правила строку позовної давності та стягує заборгованість з відповідачів, за період три роки, а саме з 01.06.2005 року по 01.06.2008 року, в задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду за період з 01.08.2001 року по 01.06.2005 року з урахуванням проведених виплат відповідачами, а також строку позовної давності, у сумі 1102 грн. 31 коп. суд відмовляє.
Що стосується заборгованості відповідачів за надані послуги за період з 01.06.05 по 01.06.08 року, то судом були проведені розрахунки , відповідно до наданих квитанцій про сплату , та встановлено, що у зв'язку із частковою недоплатою нарахованих сум виникла заборгованість у розмірі 152 грн. 44 коп., яка і підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.
Від сплати державного мита позивачів суд звільняє на підставі Декрету Кабінету Міністрів №7-93 від 21.01.1993 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст.257,509, 525 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду -задовольнити частково.
В частині позовних вимог комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду про стягнення за період з 01.08.2001 року по 01.06.2005 року у сумі 1102 грн. 31 коп. - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.06.05 по 01.06.08 року в сумі 152 грн. 44 коп.(сто п'ятдесят дві грн. 44 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Глібко О.В.