1

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року.                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого  - Гандзюка В.П. суддів: Іванів О.Й., Гриновецького Б.М., з участю прокурора      Грищука В.І., захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кри­мінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Богородчанського районного суду від 18.08.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, який одружений , має двох неповнолітніх дітей, має середню освіту, не працює, несудимий, громадянин України,

засуджений за ст. 15 і 152 ч. 1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на чотири місяці і 12 днів арешту;

В строк відбування покарання зараховано термін попереднього ув'язнення з 6 квітня 2006 року і ОСОБА_2 визнано вважати таким, що відбув покарання.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу змінено і з-під варти його звільнено в залі суду.                                          ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_1, який одружений , має одну малолітню дитину,

Справа № 11-474/ 2006   р.                               Головуючий у 1-й ін.                  А. Могила

Категорія ст. 15,152 ч.2 КК України                                      Доповідач                В. Гандзюк

має середню освіту, не працює, судимий вироком Богородчанського районного суду 17.02.2003 року за ст. 185 ч.З КК України на один рік позбавлення волі, звільнений умовно достроково 24.09.2003 року, грома­дянин України

засуджений за ст. 15 і 152 ч. 1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на шість місяців арешту;

В строк відбування покарання зараховано термін попереднього ув'язнення з 11 травня 2006 року.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

За вироком суду ОСОБА_2 таОСОБА_3 визнані винними в тому, що вони 5 квітня 2006 року близько 17 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку господарства ОСОБА_4, що в АДРЕСА_2 окремо намага­лися вступити в статеві зносини з потерпілою ОСОБА_5, однак внаслідок ак­тивного опору останньої свій умисел на зґвалтування не довели до кінця з при­чин, що не залежали від їх волі.

В зміненій апеляції прокурор , не оспорюючи правильність кваліфікації протиправних діянь засуджених , покликається на м'якість призначеного їм по­карання. Просить постановити новий вирок, яким призначити засудженим більш суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію в зміне­ному вигляді, засуджених та захисника , які заперечили доводи апеляції, пере­віривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчинені злочину ніким не оскаржений, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Що стосується оскарження вироку в частині призначеного винним пока­рання, то колегія суддів не знаходить підстав для визнання покарання надто м'яким.

Зокрема, суд, призначаючи покарання, поряд з тяжкістю злочину в достат­ній мірі врахував обставини справи, за яких був вчинений злочин, та, виходячи з обставин, які суттєво знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого -визнання вини та щире каяття підсудних, позитивні характеристики за місцем їх проживання, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, а також відсутність до них претензій з боку потерпілої, обґрунтовано застосував ст. 69 КК України та призначив покарання у вигляді арешту, що є адекватним вчиненому.

Не є підставою для скасування вироку і покликання прокурора про те, що суд зобов'язаний був врахувати ОСОБА_3 рецидив злочинів, оскільки відповідно до правил п.2 ст. 67 КК України суд має право, з врахуванням характеру вчи­неного злочину, не визнавати зазначену обставину такою, що обтяжує покаран­ня.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується із твердженням прокурора , про те, що необрання засудженому, який вважається таким, що відбув пока­рання, запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу є грубим порушен­ням кримінально-процесуального закону, який тягне за собою скасування виро­ку. За змістом вироку запобіжний захід ОСОБА_2 був скасований, що не супе­речить вимогам ст. 343 КПК України.

Врахувавши наведене, колегія суддів апеляційних підстав для скасування та постановления нового вироку не знаходить, а тому в задоволенні апеляції слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Богородчанського районного суду від 18 серпня 2006 року відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.