Справа № 22-9198 \2006
Категорія 9 Доповідач Дем*яносов М.В.
УХВАЛА Іменем України
2006 року жовтня місяця " 20 " дня Апеляційний суд Донецької області
у складі: Головуючого Новикової Г.В.. Суддів Єлгазіної Л.П.М. Дем*яносова М.В. при секретарі Стеїрановій І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення суми боргу.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду, як таке що постановлено з порушенням вимог матеріального і процесуального права, пояснення представника позивача ОСОБА_3 яка просила скаргу відхилити, перевіривши доводи апеляційної скарги по матеріалам справи ,
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити в задовленні позовних вимог ОСОБА_2, з тих підстав, що судом першої інстанції не повно з*ясовані обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме не взято до уваги , що він всю суму боргу повернув позивачеві, про що було зроблено запис на зворотній стороні розписок і тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи .
Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом де вказував, що він з відповідачем 15 березня , 19 квітня та 17 травня 2002 року склав договори позики, згідно яких відповідач позичив у нього 32400 грн., 20330 грн., та 11800 грн. , про що є письмові розписки, однак до дня звернення до суду відповідач умови договору не виконав. Відповідач повинен сплатити йому суму боргу в сумі 64530 гривень та судові витрати , які просив стягнути на його користь.
Відповідач позовні вимоги не визнав, та пояснив суду , що він всю суму боргу та відсотки за користування, частками повернув позивачеві, який власноручно на зворотній сторні розписок робив про це відмітки, але в подальшому їх видалив. Він не повинен відповідати по розпискам, які є у матеріалах справи, тому просив у позові відмовити.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 15.06.2006 року позов задоволено, на користь позивача з відповідача стягнута сума боргу 64530 гривень, на користь держави судовий збір в сумі 645 грн.30 коп. і збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, рішення суду не підлягає скасуванню з таких підстав:
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов* язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або такуж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 уклав договори позики з позивачем , відповідно до якого ОСОБА_2 передав відповідачеві 15 березня 2002 року 32400 грн., який зобов*язався повернути суму боргу після 15 вересня 2002 року, 19 квітня 2002 року - 20330 грн. які відповідач зобов*язався повернути до 19 вересня 2002 року і 17 травня 2002 року -11800 грн., які ОСОБА_1 зобов*язався повернути до 15 вересня 2002 року. Вказані обставини сторонами не оспорюються і ОСОБА_1 про це в судовому засіданні не заперечував .
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що гроші та ще й відсотки на позичену суму боргу він повернув у повному розмірі про що є відповідні докази.
Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов*язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов*язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов*язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розаписку боржник має право затримати виконання зобов*язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Встановивши що відповідачем не надані письмові, або інші передбачені законом докази повернення суми боргу суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав умови договору позики і не повернув позивачеві суму боргу в розмірі 64530 грн., яку слід стягнути в судовому порядку.
Обгрунтовано стягнуто з відповідача і судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 15 червня 2006 року є обгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, дослідженими в ході судового засідання.
Суд правильно вирішив справу додержуючись вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування рішення апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому постановлене у справі рішення є законним та обгрунтованим, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення не вбачається.
Керуючись ч 1 п 1 ст.307, ст.308, ст.313, ч.іп.1 ст.314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м. Донецька від 15 червн 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.