Справа № 22-ц-7018/12 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/595/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.
Категорія 4 19.02.2013
?????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі: Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно ,-
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, який в ході судового розгляду був уточнений та просила визнати за нею право власності на 1\2 частину земельної ділянки площею 0,800 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210500000:13:015:0026, крім того просила визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,800 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3210500000:13:015:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1 серії ЯИ №223976 від 03.02.2010 року, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за №011096200378 виданий на ім'я ОСОБА_2, в частині набуття ОСОБА_4 права власності на іншу 1\2 частину спірної земельної ділянки право на яку суд визнав за ОСОБА_3, залишивши таким чином за ОСОБА_2 право власності лише на 1\2 частину спірної земельної ділянки, крім того просила зобов'язати відповідача повернути до управління Держкомзему у м.Бориспіль вказаний Державний акт для внесення відповідних змін.
В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначала, що 15.06.1993 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Вищевказаний шлюб між сторонами було розірвано 11.08.2010 року. За час шлюбу сторони придбали земельну ділянку розміром 0,0800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3210500000:13:015:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач був покупцем спірної земельної ділянки. Посилаючись на норми СК України позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0, 0800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3210500000:13:015:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1.
Визнано частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0, 0800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3210500000:13.015:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1, серії ЯИ №223976 від 03.02.2010 року, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за №011096200378, виданий на ім'я ОСОБА_2, в частині набуття ОСОБА_4 права власності на іншу 1/2 частину спірної земельної ділянки право, на яку суд визнав право власності за ОСОБА_3, залишивши за ОСОБА_2 право власності лише на 1/2 частину спірної земельної ділянки.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути до управління Держкомзему в місті Борисполі державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0, 0800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3210500000:13:015:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1 серії ЯИ №223976 від 03.02.2010 року, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за №011096200378 виданий на ім'я ОСОБА_2.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений нею судовий збір у розмірі 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 65 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в позові.
Колегія суддів, заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та визнається сторонами, що 15.06.1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 15.06.1993 року, актовий запис №180 (а.с.7). Шлюб між сторонами у справі було розірвано 11.08. 2010 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 22.09.2010 року, актовий запис №230 (а.с.6).
За час шлюбу сторони за договором купівлі-продажу придбали земельну ділянку розміром 0,0800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3210500000:13:015:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки ВКО №395474 від 21.05.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №3337, у якому відповідач записаний єдиним покупцем спірної земельної ділянки (а.с.3). Позивачкою було дано згоду відповідачу на укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку шляхом підписання у нотаріуса відповідної заяви.
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку (доходу), при цьому кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст.61 СК України, майно набуте одним із подружжя на підставі цивільно-правового договору, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно заяви, та на виконання вимог ст. 65 СК України, ОСОБА_3 надала свою згоду відповідачу на укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку ( а.с. 8).
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», земельна ділянка набута за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вона була придбана, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції правомірно керувався п.1 абз.2 Постанови КМУ №449 від 02.04.2002 року «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», відповідно до якої, виготовлення і зберігання бланків державних актів на право власності на земельні ділянки покладено на Держаний комітет України по земельних ресурсах.
Крім того, згідно п.2 абз.2.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року, державний акт на право власності на земельну ділянку складається у 2-х примірниках та підписується головою державного органу земельних ресурсів, головою органу місцевого самоврядування чи головою органу виконавчої влади та посадовою особою державного органу земельних ресурсів що здійснює реєстрацію акта.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яка згідно гл.34 ЗК України здійснюється органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей про власника в Поземельну книгу та в книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки.
Відповідно до ст.155 ч.2 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою такий акт визнається недійсним.
За таких обставин, судом першої інстанції правомірно вказано, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку у якому ОСОБА_6 записаний єдиним власником, дійсно порушує право ОСОБА_3 вільно володіти, користуватися та розпоряджатися 1\2 частиною спірної земельної ділянки ( а.с. 24).
Судова колегія погоджується із висновком суду першорї інстанції про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку розміром 0, 0800 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 серії ЯИ №223976 від 03.02.2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_4, оскільки у Поземельній книзі, в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та в електронній базі автоматизованої системи центру державного земельного кадастру ОСОБА_6 значиться єдиним власником, а відомості про ОСОБА_3 можуть бути внесені туди лише за умови визнання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку частково недійсним, в зв'язку з чим державний акт на спірну земельну ділянку підлягає визнанню частково недійсним, а саме в частині набуття відповідачем права власності на іншу 1/2 частину спірної земельної ділянки, право на яку суд визнав за позивачкою.
Судом першої інстанції правомірно зобов'язано ОСОБА_4 повернути примірник державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.
Колегія суддів також погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки для вчинення запису про скасування права власності відповідача на 1\2 частину спірної земельної ділянки, останньому необхідно повернути примірник державного акту на право власності на земельну ділянку.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції при ухваленні вказаного рішення не взято до уваги план фактичного землекористування від 09.11.2012 року виготовленого землевпорядною організвцією, відповідно до якого фактичний розмір спірної земельної ділянки становить 0, 067 га, вони не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.
Станом на день винесення рішення сторонами надано належних та допустимих доказів того, що за відповідачем у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на 0,0800 га. спірної земельної ділянки.
Таким чином доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими та недоведеними, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів.
Інших доводів, які б спростували законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.
При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: