Справа № 11-3192

Головуючий у 1 інстанції Комаров В. А.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

7 листопаду 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.І.

суддів Яременка А.Ф., Калініч Н.І.

з участю

прокурора Ільченка С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_2 на вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 7 серпня 2006 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, гр-на України, з вищою освітою, не судимого, жителя АДРЕСА_1 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків не міняти місце проживання і роботи без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь на користь ОСОБА_2  1000 грн. моральної шкоди, не користь Макіївської лікарні №1 672 грн. 40 коп., з кредитного союзу фінансово - кредитної компанії "Капітал-Сервіс" на користь ОСОБА_2 991 грн. 59 коп.

За вироком суду засудженого визнано винним в тому, що він 26.12. 2005 року приблизно о 10 годині керуючи автомобілем ВАЗ - 2109 рухався з швидкістю біля 70 км/год по автотрасі Слов'янськ - Маріуполь" і біля ІНФОРМАЦІЯ_2 в і районі м. Макіївки в порушення вимиг п. 10.1 Правил дорожнього руху України згідно якого "Перед початком руху , перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буду безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху" змінив напрямок руху в бік правого краю дороги, виїхав на обочину не впевнившись в безпечності такого маневру , де зробив наїзд на пішохода ОСОБА_2 спричинивши їй крововиливи в області обличчя, струс головного мозку, закритий перелом кістки стегна, та лучевої кістки, перелом ліктьового відростку, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляції представника потерпілої ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку і направленні справи на новий судовий розгляд. Вказується на те, що суд розглянув справу в порушення вимог ст. 299 КПК України, покарання засудженому призначив занадто м'яке, без урахування тяжкості наслідків злочину, особи засудженого, який вину не визнав, а отже і не розкаявся в скоєному. Моральну шкоду суд стягнув розмірі, який не відповідав завданим стражданням.

Аналогічні доводи з проханням про скасування вироку містяться в апеляції потерпілої.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав необхідним вирок скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд, з огляду на порушення вимог ст. 299 КПК України , потерпілу, яка підтримала доводи апеляції, засудженого та адвоката ОСОБА_4, які просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів визнала апеляцію такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України за обставин , встановлених вироком суду, знайшли своє підтвердження в досліджених в судовому засіданні доказах і є обгрунтованими.

Доводи апеляцій про необхідність скасування вироку в зв'язку з порушенням вимог ст. 299 КПК України не можна визнати обгрунтованими з таких підстав.

Як видно з протоколу судового засідання засуджений вину свою визнавав в повному обсязі. Разом з тим, в судовому засіданні він стверджував, що наїзд на потерпілу був на проїжджій частині дороги, а не на обочині, в чому його обвинувачували. Ця обставина і стала підставою для доводів апелянтів про невизнання засудженим своєї вини і, як наслідок, доводів апелянтів про порушення судом вимог ст. 299 КПК України. Але така позиція засудженого не вплила на висновки суду стосовну встановлення факту наїзду на потерпілу саме на обочині дороги і тому не порушила як права потерпілої в цій частині, так і самого засудженого, оскільки він вирок суду не оскаржив.

Міра покарання призначена судом відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідною і достатньою для виправлення засудженого і попередження нових злочинів . При цьому суд в повній мірі урахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, працює і обгрунтовано дійшов висновку про можливість застосування ст. 75 КК України . Разом з тим, суд , покладаючи на засудженого в порядку ст. 76 КК України обов'язки, помилково вказав на обов'язок засудженого не міняти місце проживання та праці без згоди органів кримінально-виправної системи, в той час як в законі мова йде про повідомлення вказаних органі про переміну місця проживання і роботи. Тому колегія суддів вважає за потрібне змінити вирок в цій частині.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди суд не в повній мірі врахував тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень, їх наслідки, а саме те, що потерпіла стала інвалідом 2 групи і ступінь моральних страждань потерпілої у зв'язку з цим. Тому колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір стягнення моральної шкоди потерпілій до 5 000 грн. без урахування 2000 грн. які засуджений сплатив потерпілій під час досудового слідства.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляції потерпілої ОСОБА_2 та її представника задовольнити частково.

Вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 7 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3 в частині цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  5 (п'ять) тисяч гривень моральної шкоди.

В частині покладання на засудженого обов'язків вирок змінити, зобов'язавши засудженого в порядку ст. 76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої   системи про переміну місця проживання та роботи.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді: