Справа № 1/1018/106/12 Головуючий у І інстанції Кравченко
Провадження № 11/780/180/13 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В.
Категорія 2 19.02.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Ігнатюка О.В.,
суддів Семенцова Ю.В., Дриги А.М.,
за участю прокурора Нечепоренко С.П.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Каленіченка А.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого генеральним директором приватного підприємства «Авто-Актив», раніше не судимого,
засудженого: за ч. 1 ст. 119 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області 13515 грн. 26 коп. витрат на проведення експертиз.
Вирішено питання щодо речових доказів.
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_2 вчинив вбивство через необережність за таких обставин.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 достовірно знаючи, що його дружина - ОСОБА_4 має повернутися із відрядження з Німеччини та її має зустріти водій на службовому автомобілі, вирішив перевірити останню, у зв'язку з чим, на не встановленому слідством автомобілі «Шкода Октавія» близько 17-ої години прибув до терміналу «Р» аеропорту «Бориспіль». Приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_2 помітив, що з приміщення терміналу «Р» виходить ОСОБА_4 у супроводі ОСОБА_5, якого він знав та неодноразово зустрічався з ним за місцем свого проживання в АДРЕСА_2. Маючи на меті з'ясувати обставини спільного повернення із відрядження дружини з ОСОБА_5, ОСОБА_2 підійшов до службового автомобіля «Ніссан Нотта», який прибув за ОСОБА_4 та запитав останню, чи може вона пояснити факт спільного перебування з ОСОБА_5 в аеропорту. В свою чергу ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_2 про те, що з даного приводу з`ясує всі обставини за місцем проживання, після чого разом з ОСОБА_5 сіла в автомобіль «Ніссан Нотта» та попрямувала до місця свого проживання. В свою чергу ОСОБА_2 сів у інший автомобіль та поїхав до свого будинку в с.м.т. Козин Обухівського району Київської області. По прибуттю до власного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, ОСОБА_4 забрала з автомобіля свої речі, а водію ОСОБА_6 вказала на необхідність доставити ОСОБА_5 до місця, яке він йому вкаже. Після чого ОСОБА_5 був доставлений до місця свого проживання в готель «Прем'єр Палас» в м. Києві, але невдовзі повернувся в с.м.т. Козин.
Цього ж дня, близько 20-ої год. ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2, побачив, що до будинку під'їхав службовий автомобіль «Ніссан Нотта». Відчинивши двері, він побачив ОСОБА_5, з яким на ґанку будинку між ними виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_2 зайшов до будинку, де з верхньої полиці шафи в коридорі поблизу вхідних дверей взяв належний йому мисливський карабін «Вулкан ТК» НОМЕР_1 калібру 5,45 мм, після чого виштовхав ОСОБА_5 з будинку на вулицю за допомогою карабіну, який тримав двома руками перед собою бічною поверхнею до потерпілого, захищаючись від його ударів ножем. При цьому карабін був заряджений набоями та знятий із запобіжника, патрон знаходився у патроннику, тобто карабін був готовий до стрільби, а один із пальців правої руки ОСОБА_2 перебував біля спускового гачка. На ґанку вказаного будинку в ході триваючої бійки і штовханини ОСОБА_5 намагався вихопити карабін із рук ОСОБА_2, потягнувши його дуло своєю рукою на себе, чим направив зброю у свій бік, внаслідок чого ОСОБА_2 необережно натиснув на спусковий гачок та здійснив постріл з карабіна, спричинивши ОСОБА_5 вогнепальне поранення, від якого останній на місці події помер.
Згідно висновків судово-медичної експертизи від 30.01.2012 року № 298/1 смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від наскрізного вогнепального кульового поранення грудної клітки.
В апеляції та доповненнях до неї прокурор, який брав участь у суді першої інстанції, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічністю, неповнотою судового слідства та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд при постановленні вироку не проаналізував всі докази, не дав їм належної оцінки, висновки суду, викладені у мотивувальній частині, не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються з матеріалами справи, На думку апелянта, є помилковим висновок суду про вчинення ОСОБА_2 вбивства через необережність, оскільки судом не враховано докази обвинувачення, зібрані на досудовому слідстві; суперечності в показаннях ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві не усунуті; судове слідство проводилося однобічно та неповно: не допитано експертів з приводу проведеної ними повторної комплексної комісійної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи, не усунуто суперечності, які містяться у висновках амбулаторної комплексної судової психіатричної експертизи №1148 від 30.11.2011 року, повторної стаціонарної судової комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи №126 від 06.04.2011 року та висновку повторної комплексної комісійної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи №12 від 18.07.2012 року щодо перебування ОСОБА_7 в період інкримінованого йому діяння в стані фізіологічного афекту.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу зазначеного злочину та у зв'язку з обставинами, що виключають злочинність його діяння. Мотивує тим, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 перебував в стані необхідної оборони і його дії не були злочинними.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з підстав, зазначених в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію останнього та просять вирок скасувати, а справу закрити, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора та апеляція захисника засудженого не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним у вбивстві, вчиненим через необережність.
Висновки суду про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину за зазначених у вироку обставин, відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах: показаннях самого ОСОБА_2, показаннях представника потерпілих ОСОБА_8, показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, показаннях експертів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; ці висновки стверджуються також : протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, протоколом огляду трупа від 17.10.2011 року, протоколом огляду автомобіля від 17.10.2011 року, протоколами відтворення обстановки та обставин події зі свідками ОСОБА_6, ОСОБА_4, протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2, висновками судово-медичних експертиз №298/1 від 30.01.2012 року та №175 від 20.12.2011 року, висновком комісійної судово-медичної експертизи №135/К від 09.08.2012 року, висновками балістичних експертиз №751 ВКД від 16.12.2011 року, №750 ВКД від 16.12.2011 року, №749 ВКД від 12.12.2011 року, №630 ВКД від 09.12.2011 року, висновком комп'ютерно-технічної експертизи №709 від 05.12.2011 року та роздруківкою телефонних розмов, висновком дактилоскопічної експертизи №91 ВКД від 21.02.2012 року, висновками хімічних експертиз №1760/Х від 16.12.2011 року, №1761/Х від 16,12.2011 року, висновком комплексної судово-медичної та балістичної експертизи №86/К/407ВКД від 09.07.2012 року, висновком комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи від 31.11.2011 року №1148, висновком повторної стаціонарної комісійної комплексної психолого-психіатричної експертизи від 06.04.2012 року №126, актом повторної комплексної комісійної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи від 18.07.2012 року №12, оголошеними у судовому засіданні показаннями потерпілих ОСОБА_5, представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, оглянутими в судовому засіданні речовими доказами та відеозаписом слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2
При оцінці доказів суд врахував положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В ході досудового та судового слідства зібрано достатньо доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_5 Судом встановлено, що постріл в грудну клітку потерпілому було здійснено із зброї, що перебувала у руках ОСОБА_2
Жоден із допитаних свідків чи потерпілих під час досудового та в ході судового слідства не повідомив дані, які б вказували на те, що ОСОБА_2 мав умисел - прямий чи необережний на спричинення смерті ОСОБА_5, будь-коли та будь-яким чином погрожував останньому.
Доводи обвинувачення про вчинення ОСОБА_2 умисного вбивства не знайшли підтвердження під час судового слідства, тому суд вважав їх недоведеними, сумнівними і такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки будь-яких доказів щодо наявності умислу засудженого на спричинення смерті потерпілому судом не встановлено.
Доводи про вчинення ОСОБА_2 діяння у стані необхідної оборони від протиправних посягань ОСОБА_5 на території належного ОСОБА_2 домоволодіння також не знайшли підтвердження, зокрема не встановлено наявність умислу ОСОБА_2 на здійснення пострілу, від якого настала смерть потерпілого, тобто умисних дій в розумінні ст. ст. 24, 36, 118 КК України. Про наявність такого умислу заперечував як у ході судового, так і у ході апеляційного розгляду справи сам засуджений ОСОБА_2 При цьому доводи ОСОБА_2 про те, що сварку і бійку розпочав потерпілий, не спростовують наявності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину і не впливають на кваліфікацію його діянь.
Показання ОСОБА_2 в частині заперечення наявності умислу на вчинення пострілу та завдання смерті ОСОБА_5, в частині неочікуваного для нього пострілу внаслідок активних дій ОСОБА_5 при ривку зброї із рук підсудного, взаємного розташування потерпілого, ОСОБА_2 та зброї під час пострілу, відсутності достатніх навичок користування зброєю є послідовними і незмінними як під час досудового слідства, зокрема при відтворенні обстановки і обставин події, так і в судовому засіданні. Такі показання ОСОБА_2 узгоджуються із висновками проведених у справі експертиз. Будь-якими іншими доказами вказані показання ОСОБА_2 не спростовуються, тому суд вважав їх правдивими.
Часткові суперечності у показаннях ОСОБА_2 на досудовому та судовому слідстві щодо здійснення необхідної оборони, обгрунтування своїх дій як правомірних суд обгрунтовано розцінив як спосіб захисту та намір уникнути кримінальної відповідальності за вчинення необережного вбивства ОСОБА_5 Однак колегія суддів вважає, що указані суперечності не вплинули і не могли вплинути на висновки суду про вчинення ОСОБА_2 вбивства ОСОБА_5 через необережність, оскільки усі показання засудженого щодо обставин та умов здійснення пострілу, дій як самого засудженого, так і потерпілого перед пострілом, у ході боротьби за зброю та після пострілу є послідовними і стверджуються іншими зібраними у справі доказами, в тому числі і висновками експертиз.
Безпосередніх очевидців злочину не встановлено, усі сумніви щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_2 суд тлумачив на його користь.
Аналізуючи показання ОСОБА_2, свідків, експертів в судовому засіданні, висновки експертиз та всі інші письмові докази, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, суд прийшов до висновку вважати правдивими показання ОСОБА_2 в частині відсутності умислу на вбивство та наявності необережності при здійсненні пострілу.
Сукупністю зібраних по справі доказів судом встановлено наявність необережної форми вини ОСОБА_2 щодо спричиненого наслідку - смерті ОСОБА_5 При цьому судовим слідством встановлено, що після здійснення лише одного випадкового пострілу із зброї потерпілий був деякий час живий, заряджена кулями зброя залишалась у засудженого, тому він мав безперешкодну можливість завершити свій умисел на вбивство у випадку його наявності, однак ОСОБА_2 повернувся до свого будинку і повідомив про скоєне інших осіб, вживши заходів для надання допомоги потерпілому, що свідчить про відсутність умислу на вбивство.
Між діянням засудженого, що виразилось у вчиненні пострілу із мисливської зброї, та наслідками у виді смерті ОСОБА_5 встановлено прямий причинний зв'язок, що підтверджений висновками проведених у справі експертиз.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, місце вчинення злочину, суд вважав, що ОСОБА_2, спричиняючи потерпілому тілесне ушкодження пострілом із мисливської зброї, не мав злочинного умислу на заподіяння смерті ОСОБА_5, не передбачав смерті потерпілого, однак допустив злочинну недбалість при використанні зброї, повинен був і міг передбачити можливість настання смерті іншої особи, застосовуючи у боротьбі з потерпілим готову до стрільби зброю та тримаючи при цьому палець біля спускового гачка, міг і повинен був діяти з більшою обачністю.
Вбивство ОСОБА_5 сталося внаслідок необережного поводження ОСОБА_2 з належною йому на законних правових підставах та спорядженою набоями зброєю - мисливським карабіном «Вулкан ТК» НОМЕР_1 калібру 5,45 мм, грубого порушення ОСОБА_2 правил техніки безпеки поводження з вогнепальною зброєю.
Висновки проведених у справі судових психолого-психіатрічних експертиз, показання експертів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо перебування ОСОБА_2 при вчиненні злочину у стані фізіологічного афекту суд не прийняв до уваги, оскільки вони не мають правового значення для надання правової оцінки необережним діям ОСОБА_2, встановленим під час судового слідства, оскільки визначають медико-психологічний аналіз умисних діянь, активних дій як реакції на певні обставини, наявність яких в даному випадку судом не встановлена, що узгоджується із показаннями допитаної в судовому засіданні експерта ОСОБА_10
Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 119 КК України - вбивство, вчинене через необережність.
При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей, прийняв до уваги пом'якшувальну обставину - добровільне відшкодування заподіяної шкоди, врахував думку потерпілих, які не мають до ОСОБА_2 матеріальних та моральних претензій, і призначив йому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, зазначивши, що виправлення ОСОБА_2 можливо без відбування покарання за умови виконання певних обов'язків.
Посилання в апеляції прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічність, неповноту судового слідства, неправильне застосування кримінального закону є безпідставними, необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляції. З матеріалів справи вбачається, що судове слідство у справі проведено із належною повнотою, всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, досліджені. Доводи апелянта, що суд всупереч кримінально-процесуального закону не допитав експертів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з приводу проведеної ними повторної комплексної комісійної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи. Відповідно до ст. 311 КПК України допит експерта проводиться з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Як вбачається з протоколу судового засідання прокурор, який брав участь у справі, заявляв клопотання викликати в судове засідання експерта-психолога ( т.4 а.с. 66). Судом були викликані та допитані експерти ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.4 а.с. 67-72). В подальшому прокурор, який брав участь у розгляді справи, зазначив, що немає необхідності допитувати експертів, які не з`явилися, а тому суд постановив змінити порядок дослідження доказів та визнати недоцільним допит експертів (т.4 а.с. 76).
Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів судом першої інстанції повно та об'єктивно були досліджені зібрані у справі докази, яким було дано належну юридичну оцінку. Суперечностей у доказах, в тому числі і у показаннях засудженого ОСОБА_2 на досудовому і у ході судового слідства, які є істотними для справи, яким би суд не дав належної оцінки і які б могли вплинути на висновки суду, колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта - захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосуванням кримінального закону є надуманими. Доводи апелянта, що ОСОБА_2 перебував в стані необхідної оборони, а тому його дії не були злочинними, не відповідають матеріалам справи та спростовуються як показаннями засудженого ОСОБА_2, які він давав під час досудового та судового слідства, так і іншими доказами, дослідженими в суді.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку колегією суддів не встановлено.
Таким чином, перевіривши та проаналізувавши всі наведені в апеляціях доводи, судова колегія приходить до висновку, що вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і належним чином мотивованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачає, а тому залишає апеляції без задоволення, а вирок - без змін.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Каленіченка А.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
С У Д Д І:
_________________ ____________________ _________________
(Ігнатюк О.В.) ( Семенцов Ю.В. ) (Дрига А.М. )