РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця «09» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:
Головуючого: Синельщікової О. В. Суддів: Яковенко Л.Г. Куриленка О.С. При секретарі: Волковій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації у м. Ялта", третя особа - Алупкінська міська рада про знос споруди на місці сараю літер „Д", розташованого на прибудинкової території, стягнення моральної шкоди та по зустрічному позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Алупкінської міської ради за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог а в задоволенні зустрічних позовних вимг ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з таких підстав:
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 місцевий суд виходив з того, що її дії спрямовані на реалізацію своїх прав щодо сараю літери „Д" і ОСОБА_1 не вправі чинити перешкоди в його відновленні та використанні.
Дана позиція суду є протирічивою та невизначеною.
Так з технічного паспорту обох квартир що належать сторонам вбачається наявність в них запису про сарай „Д".
Але без уваги місцевого суду залишилась та обставина, що в технічному паспорті на квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 сарай „Д" вказано без визначення його розмірів та прив'язки до місцевості, а в технічному паспорті на квартиру НОМЕР_2 що належить ОСОБА_1 належний їй сарай „Д" має конкретне визначення площу 20м.кв. та схематичне зображення на плані.
Виходячи з розташування спірного сараю та його розмірів колегія суддів вважає що це є сарай „Д" що належить ОСОБА_1, а в технічному паспорті ОСОБА_2 запис про сарай „Д" зроблений помилково.
Справа №22-ц-2504/2006 Головуючий в суді І інстанції: Слєзко Т.В.
Доповідач: Куриленко О.С.
Більше того, як видно з матеріалів справи даним сараєм користувалась власниця кв.НОМЕР_2 ОСОБА_3 з 2000р. і отримала відповідний дозвіл на реконструкцію даного сараю Алупкінської міськради в травні 2001р. , але сарай не реконструювала а подарувала належну їй квартиру дочці ОСОБА_1 в серпні 2001р.
В серпні 2003р. Алупкінський міськвиконком дозволив реконструкцію сараю „Д" і ОСОБА_1, враховуючи договір дарування їй квартири.
ОСОБА_2 отримала право власності та стала проживати в кв.НОМЕР_1 в даному ж будинку тільки в березні 2002р. і спірний сарай „Д" не міг їй належати.
Про дану обставину свідчить і сам власник всього будинку Санаторій „Сонячний".
За його правовстановчими документами сарай „Д" закріплений за кв.НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 де мешкала ОСОБА_3, а тепер мешкає ОСОБА_1 ще з 2000р., а за ОСОБА_2 що мешкає в кв.НОМЕР_1 сарай літ"Д" ніколи не закріплявся.
Аналогічні відомості містяться і в акті контрольного землекористування. '
Таким чином по справі склалася ситуація коли мешканці кв.НОМЕР_2 ОСОБА_3 а потім ОСОБА_1 частково розібрали сарай „Д" для реконструкції, відповідно до наданих дозволів та узгоджували проектно-пошукові роботи, мешканка кв.НОМЕР_1 ОСОБА_2 скористалась відсутністю господарів і самовільно стала прибудовувати до вказаного сараю"Д" свою будівлю, порушуючи межі сараю та не реагуючи на застосування до неї мір адміністративного реагування крім того користуючись помилкою БРТІ.
Інспекцією ГАСК м.Алупки за дані дії ОСОБА_2 притягувалась в грудні 2004р. до адмінвідповідальності за ст.186 КпАП України за самовільне будівництво. Але на застосування мір адміністративного впливу не реагувала, а продовжувала незаконне будівництво.
Відповідно до ст..48 Закону України „Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Таким чином виходячи з встановленого рішення місцевого суду підлягає скасуванню за п.З абз.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити з наведених раніше підстав.
В частині стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає що поновлення порушеного права ОСОБА_1 буде достатньою компенсацією завданих їй моральних збитків.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2006 року --скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно збудовану споруду на місці сараю"Д" на при будинковій території будинку АДРЕСА_1.
Зобов'язати КП БРТІ м.Ялта виключити з технічного паспорту кв.НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 сарай літ."Д".
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Справа №22-ц-2504/2006 Головуючий в суді І інстанції: Слєзко Т.В.
Доповідач: Куриленко О.С
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання рішення від 13.08.2003р. щодо дозволу проводити реконструкцію сараю та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у реконструкції сараю - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Справа №22-ц-2504/2006 Головуючий в суді І інстанції: Слєзко Т.В.
Доповідач: Куриленко О.С.