Справа № 22-6785                                                                Головуючий у 1-ій інстанції - Горбань Т.І.

Доповідач                        - Карпенко С.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Карпенко СО.

суддів              Наумчука М.І., Котули Л.Г.

при секретарі              Горбань А.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача і третіх осіб - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві справу

за апеляційною скаргою

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2007 року

в справі за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5,

треті особи ОСОБА_3,

який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

про усунення перешкод у користуванні правом власності,

відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.07 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні 37/100 частинами квартири 40 по АДРЕСА_1, зобов'язавши її допустити ОСОБА_4 до вищевказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_5 1 383 грн витрат на проживання ОСОБА_4 у готелі, 500 грн на відшкодування моральної шкоди, 500 грн витрат на правову допомогу, 76 грн50 коп судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 2 489 грн50 коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, та ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, просять рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд.

Апелянти посилаються на те, що суд безпідставно відмовив у клопотанні про залучення третіх осіб до участі у справі в якості співвідповідачів; вважають договір дарування, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на частину квартири АДРЕСА_1, удаваною угодою; підстав для відшкодування матеріальної і моральної шкоди, на їх думку, немає.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що права ОСОБА_4 як власника 37/100 частин квартири АДРЕСА_1 порушені, що є підставою для їх поновлення і відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Такі висновки є правильними і такими, що ґрунтуються на наданих сторонами доказах і запереченнях.

Встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування частини квартири від 26.07.06 року, зареєстрованого 28.07.06 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, на праві власності належить 37/100 частин квартири АДРЕСА_1.

31.07.06 року о 19 год ОСОБА_4 з метою вселення прийшов за адресою спірної квартири і після спроби відкрити двері квартири ключами, які передала йому ОСОБА_8, виявилося, що замок змінено.

Пред'явивши ОСОБА_5, яка вийшла на дзвінок у двері, паспорт і нотаріально посвідчений договір дарування, ОСОБА_4 попросив пропустити його до своєї власності, надати дублікати ключів і пропонував домовитися про спільне співіснування у загальній квартирі. Перевіривши документи, ОСОБА_5 відмовилася допустити ОСОБА_4 до квартири.

03.08.06 року позивачем відповідачу направлена телеграма з проханням надіслати поштою або надати будь-яким іншим способом ключі від квартири із зазначенням адреси та контактного телефону, однак до постановления судом оскаржуваного рішення питання усунення перешкод у користуванні вищевказаною власністю між сторонами не вирішено.

Суд правильно на підставі ст.ст.316, 317, 321, 386, 391 ЦК України задовольнив позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні 37/100 частинами квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 як власнику частини квартири суд обґрунтовано стягнув кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, так як заподіяння такої шкоди і відповідний її розмір позивачем доведені.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.

Твердження апелянтів про те, що суд безпідставно відмовив у клопотанні про залучення третіх осіб до участі у справі в якості співвідповідачів, безпідставне, так як лише позивач має визначати, хто саме порушив його права.

Саме по собі посилання на те, що договір дарування є удаваною угодою, правового значення не має, поки такий договір у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.

Обставин, які б давали суду підставу для направлення справи на новий розгляд, апеляційна скарга не містить.

За' таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані. Тому підстав для скасування такого рішення немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, та апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.