УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Ноздрякова В,М.
суддів Бартащук Л.В., -Ковальської В.В.,
за участю прокурора Карпука Ю.А.
представника потерпілого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
підсудного ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за
апеляціями потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1. на
постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2007
року,
встановила:
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2007 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не
судимий, звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 118 КК України на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, а кримінальна справа закрита.
ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7. при перевищенні меж необхідної оборони.
Так, 21.05.2006 року близько 18 години в приміщенні готельного номеру НОМЕР_1 по вул. Довженка, 14-6 в м. Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_5
Справа № 11-а-1479 Категорія КК: ст. 118 Головуючий у першій інстанції Павленко О.П. Доповідач Ковальська В.В.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які прибули у службове відрядження до м. Киева, вживали спиртні напої, продукта харчування і спілкувалися між собою.
Приблизно о 19 год. ОСОБА_5. пішов відпочивати до іншої кімнати зазначеного готельного номеру, а ОСОБА_6. пішов відпочивати в інший готельний номер. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 залишились у вищевказаному номері та продовжували вживати спиртне, продукти харчування і спілкуватися між собою.
Близько 21 год. ОСОБА_7 пішов до свого готельного номеру, а ОСОБА_3 залишився сидіти в номері за столом. Приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_3, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння спав сидячи за столом напроти вхідних дверей номера, почув шарудіння та сторонній шум на коридорі біля дверей від чого прокинувся. Двері він виявив напіввідчиненими. ОСОБА_3, усвідомлюючи, що за дверима перебуває незнайома йому особа, яка ймовірно намагається проникнути у приміщення номеру із злочинними намірами, неодноразово звернувся до цієї особи з вимогою припинити свої дії, однак відповіді не почув. Після чого, ОСОБА_3, усвідомлюючи реальну загрозу для власного життя та здоров'я, з метою власного захисту взяв зі столу ніж та підійшов до напіввідчинених дверей і, не виходячи з номеру, повторив свою вимогу до невідомої особи, однак відповіді не почув. ОСОБА_3, хвилюючись за власне життя та здоров'я, продовжував перебувати біля вхідних дверей, тримаючи ніж у правій руці, вістрям спрямованим в сторону дверей, в цей час ОСОБА_7, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, через відчинені двері швидко забіг до номеру, в якому не було увімкнено світло, та тулубом навалився на ОСОБА_3, який тримав ніж у правій руці, намагаючись вхопити ОСОБА_3 за плечі та шию.
ОСОБА_3, діючи з прямим умислом на позбавлення життя нападника, усвідомлюючи для себе небезпеку дій останнього та сприймаючи його як невідому особу, яка намагається вчинити відносно нього злочинні дії, з метою захисту від суспільно-небезпечних посягань цієї особи, перебуваючи в стані страху, викликаного зазначеними несподіваними діями, наніс ОСОБА_7 декілька ударів ножем в область тулуба від чого потерпілий знепритомнів.
ОСОБА_7 був госпіталізований до Київської міської клінічної лікарні № 17, де 22.05.2006 року о 24 годині 15 хвилин помер під час надання йому медичної допомоги.
Смерть ОСОБА_7. настала від колото-різаних поранень грудей і живота з пошкодженням внутрішніх органів, з розвитком крововтрати і шоку, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю.
В апеляції представник потерпілого адвокат ОСОБА_1. просить постанову суду скасувати, а справу повернути прокурору м. Києва на додаткове розслідування. Апелянт посилається на те, що органи досудового
слідства в порушення ст. ст. 49, 217 КПК України, не ознайомили потерпілого та його представника з матеріалами справи. Крім того, апелянт вказує на неповноту досудового слідства та відсутність у справі доказів того, що ОСОБА_3 вчинив вбивство ОСОБА_7. в стані необхідної оборони. При цьому звертається увага на те, що ОСОБА_3 з метою уникнення покарання постійно змінював свої покази в частині наявності загрози його життю, які, крім того, не підтверджені іншими матеріалами справи. На думку апелянта, досудовим та судовим слідством не усунуті суперечності у показах ОСОБА_3 щодо наявності світла у кімнаті, не зібрано докази того, що потерпілий посягав на життя ОСОБА_3 Не дивлячись на викладене, органами досудового слідства не було проведено відтворення обстановки та обставин події, не поставлено перед експертом питання про напрямок, характер та силу ударів ножем, взаємне розташування потерпілого та підсудного, не допитано свідків з сусідніх номерів щодо конфлікту між потерпілим та підсудним, не вилучено одяг потерпілого, у зв'язку з чим не проведено медико-криміналістичну експертизу.
Крім того, апелянт вказує на незаконність постанови суду, яка, в порушення ст. ст. 257, 261, 267, 296 КПК України, винесена під час підготовчої частини судового засідання без участі потерпілого чи його представника та без дослідження доказів і матеріалів по справі.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 також просить постанову суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування прокурору м. Києва, посилаючись на неправильність та неповноту досудового слідства. Апелянт зазначає, що в порушення вимог ст. 217 КПК України орган досудового слідства не надав можливості йому та його представникові ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, оскільки повідомлення про закінчення досудового слідства, яке є в матеріалах справи, потерпілому слідчим не направлялось. Внаслідок цього потерпілий був позбавлений можливості заявляти клопотання по закінченню досудового слідства.
Апелянт вказуючи на однобічність і неповноту досудового слідства, зазначає, що органи досудового слідства не встановили всіх очевидців і свідків злочину, зокрема, не було встановлено місцезнаходження кожної особи, яка перебувала в номері НОМЕР_1 готелю; не був вилучений та приєднаний до матеріалів справи одяг потерпілого, у зв'язку з чим не була призначена медико-криміналістична експертиза; не досліджені обставини, за яких у ОСОБА_3 появився ніж і з якою метою він його брав. Обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3 ґрунтується лише на його показах і не підтверджується матеріалами справи. Потерпілий вважає, що 5 проникаючих в черевину та грудину колото-різаних ран свідчать про те, що ОСОБА_3 мав умисел на умисне вбивство потерпілого, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
Обґрунтовуючи своє прохання про направлення справи на додаткове розслідування прокурору м. Києва, потерпілий ОСОБА_4 вказує на те, що має підстави, викладені в апеляції, не довіряти проведення додаткового
розслідування прокуратурі Шевченківського району м. Києва, якою проводилось розслідування справи.
Заслухавши доповідача Ковальську В.В., пояснення представника потерпілого ОСОБА_1., який підтримав апеляції, пояснення підсудного ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти апеляцій, вважаючи постанову суду законною і обґрунтованою, пояснення прокурора Карпука Ю.А., який частково підтримав апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення частково, а постанову суду належить скасувати з направленням справи на додаткове досудове розслідування, виходячи з таких підстав.
Колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянтів про те, що органи досудового слідства не виконали вимог ст. 217 КПК України, оскільки протокол про ознайомлення потерпілого з матеріалами справи у справі відсутній, а також в матеріалах справи відсутні дані про направлення потерпілому повідомлення про закінчення досудового слідства можливість ознайомлення з матеріалами справи від 30.06.2006 року, текст якого міститься на 166 аркуші справи. Посилання потерпілого ОСОБА_4. на те, що він такого повідомлення не отримував матеріалами справи не спростовується.
Таким чином, потерпілий ОСОБА_4 та його представник були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи та заявляти клопотання про доповнення слідства, як це передбачено ст. 217 КПК України, а також реалізувати інші права потерпілого, передбачені ст. 49 КПК України.
Вказане порушення є істотним і таким, без усунення якого справа не могла бути призначена до судового розгляду. Проте, суд, не повідомивши учасників судового розгляду, крім прокурора (а.с.186), про день досудового розгляду справи, 28.07.2006 року призначив справу до судового розгляду. З протоколу судового засідання та постанови попереднього розгляду справи вбачається, що потерпілий та його представник не були присутніми при попередньому розгляді справи (а.с. 188-190).
Після ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в суді, 3.08.2006 року представник потерпілого адвокат ОСОБА_8. подав скаргу на постанову слідчого прокуратури Шевченківського району м. Києва про закриття кримінальної справи проти ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України (а.с.210). Отже, потерпілий через свого представника висловив свою незгоду з результатами досудового слідства в частині кваліфікації дій обвинуваченого і у скарзі на постанову про закриття кримінальної справи за
ч. 1 ст. 115 КК України, представник потерпілого навів доводи на обґрунтування такої позиції та зазначив про неповноту досудового слідства.
Незважаючи на істотне обмеження законних прав потерпілого на досудовому слідстві, яке полягало в тому, що потерпілий та його представник були позбавлені можливості ознайомитись з матеріалами справи та заявити клопотання про доповнення досудового слідства, а також подати скарги на дії слідчого, суд приступив до судового розгляду справи, в процесі якого потерпілий та його представник також заявляти про неправильність і неповноту досудового слідства, але ці заяви залишились поза увагою суду.
За таких обставин постанова суду про закриття кримінальної справи проти ОСОБА_3 і звільнення його від кримінальної відповідальності по амністії не може вважатись законною і обґрунтованою, тому таку постанову необхідно скасувати.
Поновити право потерпілого на ознайомлення з матеріалами справи і порушення клопотань про доповнення досудового слідства та на подачу скарг на дії слідчого на стадії судового розгляду неможливо, тому справа про обвинувачення ОСОБА_3 підлягає поверненню на додаткове досудове розслідування.
При проведенні додаткового досудового розслідування органам досудового. слідства належить усунути порушення вимог кримінально-процесуального закону, викладені у цій ухвалі та перевірити доводи апеляцій потерпілого і його представника щодо неповноти і однобічності досудового слідства та правильності кваліфікації дій обвинуваченого.
Апеляції потерпілого та його представника в частині направлення справи на додаткове досудове розслідування прокурору м. Києва, а не прокурору Шевченківського районного суду м. Києва задоволені бути не можуть, оскільки досудове слідство проводилось прокуратурою Шевченківського району, нагляд за процесом розслідування здійснювався прокурором Шевченківського району м. Києва, який затвердив обвинувальний висновок і який згідно зі ст. 60 КПК України має повноваження на розгляд заяв про відвід слідчого. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду згідно з чинним законодавством не уповноважена розглядати питання про відвід слідчого чи вирішувати питання про визначення територіальної підслідності справ.
Керуючись ст.ст. 365, 366,382 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1. задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Киева від ІЗ червня 2007 року про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ст. 118 КК України на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року і звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності скасувати, а справу направити на додаткове досудове розслідування прокурору Шевченківського району м. Києва.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді застави залишити без змін.