11-а-1454/2007
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Белан Н.О.
Суддів - Ходас В.І., Єфімової О Л З участю прокурора - Козій В.В.
Засудженого - ОСОБА_1 Захисника - ОСОБА_2
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_6. і ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, маючого на утриманні неповнолітню дитину, на момент затримання непрацюючого, мешкаю чого вАДРЕСА_1, не судимого,
Засуджено за cm. 94 КК України (в редакції 1960 р.) на строк 7 років позбавлення волі;
ОСОБА_1 вироком суду визнано винним у вчиненні умисного вбивства за таких обставин.
25.02.1999 року біля 1.00. год. у барі «Альтер-Его», що по бульвару Перова, 26 в м. Києві, між ним та ОСОБА_3, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, виник конфлікт, під час якого останній наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_1., на що той відповів таким же ударом . Після чого, супроводжуючи свої дії брутальною лайкою, ОСОБА_3 став витягувати з кишені куртки револьвер системи Наган, придатний для здійснення пострілів, проте охоронник бару та бармен відібрали у нього револьвер.
ОСОБА_1. разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли на вулицю, де у дворі будинку №26 по б-ру. Перова у м. Києві, .між ОСОБА_1. та ОСОБА_3 знову виникла сварка, що переросла в 15- секундну бійку, під час якої вони нанесли один одному по одному удару в обличчя, після чого всі вчотирьох направилися в бік Лісового масиву на території Деснянського району м. Києва.
На стадіоні по вулиці Стальського в м. Києві між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знову виникла сварка, під час якої вони нанесли один одному по удару в обличчя, а потім ОСОБА_1. збив ОСОБА_3 з ніг та наніс йому три удари ногами та один удар рукою в ділянку тулубу.
Коли з вікна розташованого поблизу будинку крикнула жінка, що викличе міліцію, вони, для подальшого вирішення спору, вирішили піти до одного зі своїх знайомих.
Біля будинку №4, приблизно о 4 годині ранку між ОСОБА_1. та ОСОБА_3 знову виникла сварка в ході якої ОСОБА_1., на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3, усвідомлюючи свої дії, передбачаючи настання смерті останнього і бажаючи цього, умисно наніс ОСОБА_3численні удари руками і ногами в область тулубу, в тому числі в життєво важливі органи - голову та живіт.
Крім того, знайшовши неподалік дерев'яну палицю, наніс нею численні удари ОСОБА_3по тулубу, по верхніх та нижніх кінцівках, заподіявши множинні розриви тканини печінки в ділянці серповидної зв'язки, по нижній поверхні правого краю правої долі печінки, крововиливу під оболонки лівої півкулі головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть ОСОБА_3. Після заподіяння зазначених тілесних ушкоджень ОСОБА_1. з місця події зник.
На вирок суду подано апеляційні скарги.
Засуджений ОСОБА_1., як видно із змісту його апеляційної скарги та доповнень до неї, просить вирок суду змінити і перекваліфікувати його дії, бо стверджує, що перебував у стані необхідної оборони, викликаної суспільно небезпечними діями потерпілого.
Захисник ОСОБА_6 просить вирок суду щодо ОСОБА_1 у частині призначення йому покарання за ст. 94 ЮС України змінити і призначити ОСОБА_1. покарання із застосуванням ст.69 КК України та ст.75 КК України.
Апеляційна скарга та доповнення до неї захисника ОСОБА_2 аналогічного змісту.
Доводи, скарги та доповнення до неї обґрунтовуються тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку наявним у справі доказам і без достатніх
підстав дійшов висновку про винність ОСОБА_1. в умисному вбивстві ОСОБА_3
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1. винним себе у вчиненні умисного вбивства не визнав і показав, що жодного разу він перший потерпілого не вдарив, тільки захищався, а останній постійно погрожував вбити його та ч.1енів його сім'ї , принижував його гідність. Він боявся ОСОБА_3, оскільки був впевнений, що у того є пістолет.
В запереченнях на апеляційні скарги засудженого та адвоката, прокурор просить залишити їх без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді, прокурора, про законність та обґрунтованість вироку, пояснення захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали свої апеляційні скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Доводи апеляційних скарг захисників про недоведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_3 під час бійки є безпідставними.
Суд ретельно перевіряв ці доводи, оскільки таку ж позицію підсудний ОСОБА_1. та його захист займали в судовому засіданні. Мотиви, які наведені у вироку, про визнання таких доводів необгрунтованими, належно аргументовані та відповідають матеріалам справи.
Суд, обґрунтовано, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_3, послався на покази свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_6., які вони давали під час досудового слідства з приводу участі ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_3 і були стабільними, крім того показання свідків узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються іншими доказами.
При цьому встановлено, що вони весь час перебували поруч, в 5 метрах від них, коли засуджений наносив удари ОСОБА_4 Суд врахував при цьому, що ОСОБА_5 дав показання з моменту його затримання, протягом доби після вбивства потерпілого, вказавши на такі деталі, які могли бути відомі лише особі, яка була свідком злочину. Так, ОСОБА_4 детально
пояснював, як виник конфлікт з потерпілим, які дії вчинили його учасники -ОСОБА_4 та ОСОБА_1., коли і яким предметом ОСОБА_1. наносив удари потерпілому.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він наносив удари ОСОБА_3лише захищаючись від ударів потерпілого, суд обгрунтовано залишив поза увагою. Оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_5., ОСОБА_4. та ОСОБА_6
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, вказали на обставини виникнення конфлікту між засудженим та потерпілим, його розвиток, та те що під час побиття потерпілого в лісі, ОСОБА_1. наносив удари палкою по тулубу та кінцівкам потерпілого, в той час коли вже останній не чинив йому ніякого опору.
Такі показання ОСОБА_4 неодноразово давав під час досудового слідства при проведенні ставок віч-на-віч зі свідком ОСОБА_5, а також при допитах його з участю захисника, тобто в умовах, що виключали незаконний вплив на ОСОБА_5. з метою примусити його дати неправдиві показання та оговорити себе і ОСОБА_1
Показання в судовому засіданні ОСОБА_5. та ОСОБА_4. узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема показаннями свідка ОСОБА_7. - який підтверджував показання ОСОБА_5. та ОСОБА_5. про обставини конфлікту в барі та про бійку між ОСОБА_1. та ОСОБА_3
Отже, твердження в апеляціях про застосування до свідків незаконних методів слідства є безпідставними.
Ретельно судом було досліджено докази по справі, що свідчать про те, що ОСОБА_1. мав можливість уникнути конфлікту з ОСОБА_3, піти з бару або поїхати разом із ОСОБА_4, який знаходився біля бару зі своїм автомобілем. Засуджений мав можливість в подальшому втекти від ОСОБА_3, який зі його слів перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння .Непереконливими є твердження ОСОБА_1 про те, що він не був обізнаний у відсутності пістолету у ОСОБА_3
Наявні у справі докази були належно досліджені та оцінені судом і, як такі що не викликають сумнівів в їх достовірності, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1
Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 94 КК України ( в редакції 1960 року ) кваліфіковано вірно, оскільки умисно позбавив життя.
Покарання засудженому ОСОБА_1. обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, на утриманні має неповнолітню дитину. Також враховано
той факт, що ОСОБА_1. тривалий час перебував у розшуку, переховувався від слідства та суду, і обрано йому покарання у вигляді позбавлення стан здоров'я засудженого і стан здоров'я його батьків, крім того, враховано волі. В якості обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, судом визнано вчинення злочину внаслідок неправомірної поведінки потерпілого. Обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено, як і підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України. Суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання покарання засудженому у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 94 КК України, але визначивши з урахуванням вказаних обставин мінімальний його розмір.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_6. та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 1 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 засудженого за ст. 94 КК України - залишити без зміни.